Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Літопис про повстання в Києві (1157 р.)

Року 1158. Почав війну замишляти Ізяслав Давидович проти Гюргія і прихилив до себе Ростислава Мстаславича, і Мстислава Ізяславича, і Святослава Олеговича, підмовляв їх пристата до себе, щоб повстата проти Гюргія. Святослав же сказав: «Я хрест цілував йому [присягався, що буду вірний] і не можу без причини повстата проти нього» і не піддався йому. І виступив Ізяслав в похід із Ростиславом і з Мстиславом на Гюргія; і пустив Ростислав сина свого Романа із своїм полком, а Мстислав виступив із Володимира. Кияни сказали Ізяславу: «Поїдь, князю, до Києва, там твій Гюргій помер». Він же заплакав і, звівши руки до Бога, сказав: «Благословен єси, Господи, що розсудив мене з ним його смертю, а не кровопролиттям». А Гюргій, напившись в осьменикаПетрила, того ж дня проти ночі розхворівся і хворів 5 днів. І помер у Києві Гюргій Володимирович, князь київський, місяця травня 15 дня в середу проти ночі; а ранком у четвер поховали його в монастирі святого Спаса. І багато зла вчинилося в той день: розграбували двір його красний, і другий двір його за Дніпром розграбували, який він сам звав раєм, і двір Василька, сина його, розграбували в місті, а суздальців винищували по містах і по селах, а майно їх пограбували [...]