Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З листа С.А.Подолинського про українську соціал-демократію (1875 p., травня 17)

[...]

1. У[країнська] с[оціально]-д[емократична] п[артія], як і російська, не представляє собою цілковито і гармонійно зорганізованої цілості і тому, певна річ, не може мати прелемінарної програми, [такої] як її, виготовляє, напр., німецька чи інша західноєвропейська [партія]. Все ж таки, в різних обставинах, напр., при зговоренні з радикалами [...] або в боротьбі з лібералами, багатьом українцям доводилось виступати не з особистою програмою, а від гуртка, партії або загально як цього вимагали обставини. У цих випадках українці нерідко робили те, чого звичайно не роблять радикали, а саме пропонували навіть практичні розв’язки основних питань для їхнього ідеального ладу, принаймні на найближчий час. При тому, економічні питання формулювали в сенсі рішень Брюссельського і Базельського конгресів 1868—1869 років, певна річ, із цілковитим припиненням капіталістичного способу виробництва, продажу праці і т. п. елементів сучасного господарства [...] Певна річ, все це формулювалося у відношенні до Росії і спеціально України. Рішення питань про перехід землі в руки селянських громад, заводів у руки робітничих артілей самі собою зрозумілі і про те вже, звичайно, в партії більше не говорять.

У політичних питаннях у[країнська] с[оціально]-д[емократична] партія] найбільше подібна до анархістів Західної Європи, хоч, наскільки справа вияснилась, не до крайніх анархістів, як іспанці, а скоріше до жюрайців або групи бельгійських анархістів. Найближчим ідеалом ставимо якнайбільш роздрібнену федерацію з якнайбільшим громадським самоврядуванням. Питання про величину федерації тепер, звичайно, ще передчасне, все ж таки завважу, що є крайні сепаратисти, напр., багато полтавців, а відтак, більше схильні до загальноросійського радикалізму, напр.,правобережні і чернігівці. Релігійні питання рішаються так само, як і [...] в усяких інших радикалів. Так само питання про місце жінки, про родину і т. п., хоч, звичайно, тут уже національні відмінності сильно входять у свої права. Українська жінка ніколи не була в такім рабськім положенні, як російська, і відповідно до того, емансипаційний рух тут не такий енергійний. Українська жінка, зокрема дівчина, як у народі, так і у вищих станах, насправді, навіть і тепер у незрівнянно кращім положенні, ніж російська, і приклади родинної тиранії [в нас] загально рідші. [...]

5. Коли постала у[країнська] с[оціально]-д[емократична] п[артія], сказати трудно, тому що вона є безпосереднім продовженням хлопоманії. Яка вона сильна — також, думаю, що в середньому, у порівнянні із кількістю населення — вона дещо сильніша від партії російських радикалів, але в усякому разі не надто. [...] Розпитайте про це Врублевського, Маркса, Jlicaгара, Ніколіча та інших. Пропаганда, як і взагалі вся соціалістична пропаганда, тепер іде успішніше як попередньо; відповідно до того й організація може служити досить гарним прикладом анархічної організації. Звичайно, все це дуже й дуже відносне. [...]