Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Витяг із «Положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності» (1861 p., лютого 19)

1. Кріпосне право на селян, оселених в поміщицьких маєтках, і на дворових людей скасовується назавжди, в порядку, зазначеному в цьому Положенні і в інших разом з ним виданих Положеннях і Правилах. [...]

3. Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм землі, надають за встановлені повинності в постійне користування селян садибну їх осілість і, крім того, для забезпечення їх побуту і для виконання їх обов’язків перед урядом та поміщиком ту кількість польової землі й інших угідь, яка визначається на підставах, зазначених в місцевих Положеннях. [...]

8. Поміщики, наділивши селян в постійне користування за встановлені повинності землею, на підставі місцевих Положень не зобов’язані надалі ні в якому разі наділяти їх будь-якою додатковою кількістю землі.

9. Після набрання чинності цього Положення знімаються з поміщиків: 1) обов’язки по постачанню продовольства та опікуванню селян; 2) відповідальність за внесення селянами державних податей і виконання ними грошових та натуральних повинностей; 3) обов’язок клопотатися за селян у справах цивільних і кримінальних [...] і 4) відповідальність за них у всіх казенних стягненнях, як-от: штрафах, митах та ін. [...]

17. Селяни, які вийшли з кріпосної залежності, утворюють в справах господарських сільські громади, а для безпосереднього управління і суду об’єднуються у волості. В кожній сільській громаді і в кожній волості громадськими справами керують громада та її виборні на основах, викладених у цьому Положенні. [...]

23. Селянам, які вийшли з кріпосної залежності, надається право нарівні з іншими вільними сільськими жителями і з додержанням встановлених в загальних законах і в цьому Положенні правил:

1) провадити вільну торгівлю, дозволену селянам, без взяття торговельних свідоцтв і без сплати мита [...]

2) відкривати і утримувати на законній підставі фабрики і різні промислові, торговельні та ремісничі підприємства [...]

3) записуватися в цехи, займатися ремеслами в своїх селищах і продавати свої вироби як у селищах, так і в містах [...]

4) вступати в гільдії, торговельні розряди і відповідні їм підряди. [...]

59. Поки селяни залишаються зобов’язаними поміщикові, на землі якого вони оселені, сільський староста повинен: селян, які виконують «іздельну» повинність [панщину], наряджати на роботу, а з оброчних стягувати оброк, відповідно до вимоги поміщика, обґрунтованої правилами Місцевих Положень, і взагалі негайно виконувати законні вимоги поміщика під свою особисту відповідальність, згідно з виданими про селян Положеннями. [...]

148. Поміщикові надається на підставах і в межах, нижчезазначених, право вотчинної поліції в сільській громаді тимчасовозобов’язаних селян, на землі його оселених, і разом з тим поміщик є попечитель сільської громади. [...]

151. Селяни, оселені на землі поміщика, зобов’язані захищати його і його домашніх від усяких насильницьких дій, зазначених в пунктах І та 2 ст. 150, а також надавати їм допомогу при раптових громадських лихах (п. З, ст. 150), для усунення яких потрібна одночасно велика кількість робочої сили. Для цього в разі небезпеки як сільське начальство, так і селяни повинні з’являтися на допомогу навіть і без виклику їх поміщиком. [...]

153. В разі-зловживань і взагалі несправного виконання старостою або помічником старшини їх обов’язків, поміщик має право вимагати заміни їх [...]

158. Поміщикові протягом перших дев’яти років після затвердження цього Положення надається право, якщо він визнає перебування якого-небудь селянина в громаді шкідливим або небезпечним; запропонувати самій громаді виключити цього селянина і віддати його в розпорядження уряду. В разі незгоди громади з пропозицією поміщика він може звернутися про це з проханням в повітове мирове зібрання для подання губернському в селянських справах присутствію. [...]

160. Якщо поміщик вважає, що мировий присуд суперечить існуючим постановам, або є шкідливим для добробуту сільської громади, або таким, що порушує права поміщицькі, то, припиняючи виконання такого присуду, доводить про це до відома мирового посередника, який зобов’язаний негайно задовольнити законні вимоги поміщика. [...]

187. Кожна сільська громада як при общинному, так і при дільничному або подвірному [спадковому] користуванні землею відповідає круговою порукою за справне відбування казенних земських і громадських повинностей кожним з її членів. [...]


buymeacoffee