Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Із свідчень С.І.Муравйова-Апостола про діяльність таємних товариств декабристів в Україні (1826 p., лютого 6)

У Південного товариства мета була одна з самого початку: введення в Росії конституції під назвою Руської правди; на початку 1822 року, як уже мною показано, зустрівся я в Києві зПестелем, Юшневським, В.Давидовим, кн. С.Волконським, членами Південної управи. Тут було вже сказано про знищення в Москві Союзу Благоденствія, про невизнання цього знищення Південною управою, внаслідок цього запропоновано було Пестелем продовжити дії, організувавши вже з нас не управу, а товариство, не відокремлюючись, однак, від членів петербурзьких, які будуть однієї з нами думки щодо знищення, оголошеного в Москві; з цим усі погодились і обрали для керування Південним товариством двох директорів — Пестеля і Юшневського. На цих нарадах говорено було про те, що перед тим як приступити до якої-небудь дії, треба мати готову конституцію: внаслідок цього Пестель пояснив головні риси створюваної ним Руської правди, після вислухання яких вирішено було залишити рік на роздумування кожному членові для прийняття або відношення цієї конституції [...]

Членами, які мали найбільш за всіх вплив на Південне товариство порадами або творами, були я, Пестель і Бестужев-Рюмін.

Південне товариство передбачало розпочати свої дії відкрито у 1823 році в таборі 9-ї дивізії при к. Бобруйській; у 1825 році у таборі біля м. Ліщині і зрештою в 1826 році під час очікуваного з’єднання 3-х корпусів. [...]

Для досягнення мети своєї товариство розраховувало на ті війська, які знаходились під начальством своїх членів, передбачаючи, що одні вплинуть на інших. А найвищих осіб на державній службі я нікого не знаю, кого б товариство вважало своїм покровителем, та його й не було. [...]

Південне товариство мало зносини з Північним у 1823 році через брата Матвія і через В.Давидова та кн. Волконського, у 1824 році — через Швейковського і Пестеля, а в 1825 році — через кн. Трубецького, який переїхав по службі в Київ. Усі взагалі переговори схилялись з боку Південного товариства до цілковитого з’єднання двох товариств, на що Північне не погоджувалось і виставляло як причину цієї незгоди несхвалення в деяких частинах прийнятої Південним Руської правди; а в них була своя конституція, складена М.Муравйовим [...]

Товариством прокламації до народу і військ не були заготовлені. А Катехізис складений мною для відозви до заколоту проти монархічної влади [...]

На одній з нарад, які відбулися в Києві у 1823 році, [...] перший раз говорилось про знищення всієї імператорської фамілії. [...]

Думка ця була запропонована таким чином: при введенні Руської правди, що вчинити з усією імператорською фамілією? Думки членів були: Пестеля, Юшневського, В.Давидова, кн. Волконського: знищення всіх; Бестужева: одного государя; моя [думка була]: нікого, і разом з тим я пропонував розпочати дії неприхованим заколотом, відмовившись від покори, і залишався при цій думці, хоч і протиставили мені всі бідування міжусобної брані, яка неодмінно повинна була виникнути від запропонованого мною способу дії. [...]

Про Малоросійське товариство знаю тільки те, що нібито там начальник маршал Лукашевич і що мета його — приєднати Малоросію до Польщі. Між іншим, Лукашевича самого бачив я раз у своєму житті в кн. С.Волконського, а членів цього товариства не тільки не знаю нікого, але й не чув, щоб коли при мені кого-небудь називали [...]

Все, що я знаю за чутками і здогадками про польські товариства, полягає ось у чому: головне управління знаходиться поза Польщею, в Дрездені, головні особи в товаристві: генерали Хлочицький, Князевич, гр. Прозор відіграє велику роль. Поділ товариства узгоджений з розподілом землі, тобто кожна провінція має свою провінціальну директорію, що відноситься до головної і яку знають усі члени, що проживають в повіті; мета їх: повернення незалежності і, здається, введення конституції 3-го травня. З членів польських товариств, крім вищеназваних мною, знаю гр. Ходакевича, гр. Мошинського, Гродецького і Чарковськош. З ними я мав особисті стосунки. Князя Яблоновського, гр. Олізара, Ст.Проскуру, Валеска, Дениска (з ними хоч і не був у стосунках, але знаю, що вони члени). А інших не знаю нікого.

Про поширення таємних товариств по всьому царству Польському, Познанському герцогству, Галичині і губерніях литовських, Волинській, Подільській і Київській ствердно не скажу, знаю тільки, що товариства польські дуже численні, і вважаю, за однодумністю, яка існує між поляками, що юно повинно бути так [...]