Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Угода про військовий союз між гетьманом Іваном Виговським і шведським королем Карлом Густавом (1657 p., жовтня 6)

Даємо знати всім, кому треба, що світліший король Карл-Густав, ясновельможний гетьман Іван Виговський постановили продовжити стару приязнь світлої королеви Христини і ясновельможного гетьмана Богдана Хмельницького і в спільних інтересах заключити між собою союз і воєнну спілку і доручити нам, Густавові Лілієнкроні, Ю.Немиричеві, І.Ковалевському й І.Федоровичу, як своїм уповноваженим, це діло полагодити. Ми ж, обмінявшися уповноваженими і договорившися про цю спілку, ухвалили такий договір для ратифікації й. в-ом і ясновельможним гетьманом:

Має бути вічна приязнь і постійний союз між королем шведським і його наступниками з одної сторони, і ясновельможним гетьманом і Військом Запорозьким з другої. Обов’язуються вони цим договором до обопільної любові, приязні, помочі і воєнної спілки против спільних ворогів і тих, що помогають ворогам другої сторони — з виключною світлого князя московського, з котрим Військо Запорозьке зв’язане тісним (формальним) союзом і буде йому заховувати вірність непорушно. Коли один з союзників довідається про які-небудь неприязні заходи протав другої сторони, він повинен її завчасу остерігати, і по силі всяку шкоду від неї відвернути, і свої сили [...] або окремо боротися протав її ворогів і їх атакувати. Одна сторона другій сприятиме і ніколи не візьме участі в замислах ворожих другій стороні, тим менше — не поможе ні радою ні засобами її неприятелів. Одна сторона без другої не може входити в згоду з неприятелями, але кожного разу як їй прийде миритися, мусить вестися і заключатися за спільним порозумінням. Подробиці ж цього договору відкладаються з обох сторін, тому що королівський посол не знає гадки короля щодо пропозицій, поданих з боку ясновельможного гетьмана, — до того моменту, можливо недалекого, коли король зможе дати своє рішення послам Запорозького Війська.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).