Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

З конституції вального сейму про заходи для придушення козацького повстання під проводом Криштофа Косинського (1592 p., вересень—жовтень)

Про погамування низових козаків

Оскільки козаки, у зв’язку з певними державними клопотами, досі не приведені до послуху й покори, ухваленої конституцією 1590 p., і тому, як люди свавільні, не бояться чинити ще більші, ніж раніше, злочини, вторгатися через кордони до сусідніх держав, з якими ухвалено мирні договори, збиратися нарешті у самій нашій державі у військові різноплемінні ватаги, силою наїжджаючи на замки, міста і наші та шляхетські маєтки, вбиваючи невинний люд і завдаючи багато інших кривд, про що неодноразово й жалісно скаржилися нам наші піддані з тамтешніх країв, ми, бажаючи мати про все це точні відомості, щоб припинить їхню сваволю і здійснити правосуддя на користь укривджених, посилали в ті краї наших комісарів [...] Повернувшися звідти, комісари донесли нам, що згадані козаки, по-ворожому захопивши наші і Речі Посполитої володіння, тобто замки й міста Богуслав і Білу Церкву, побрали рушниці, гармати, гаківниці, порох, кулі і майно у нашого тамтешнього підстарости й підданих, пограбували і по-тиранському, мов якийсь неприятель, побили невинних людей, а, до того, ще й усе спалили. А коли наші комісари, за нашими листами й мандатами, неодноразово оповістивши, позвали їх як наших слуг до'права й суду, вони не лише не з’явилися на судовий термін, але й, зібравши чимале військо, виступили проти них з вогнепальною зброєю і погрожували силою. [...]

А в нашій державі зовсім недавно здобули силою наше прикордонне місто і замок Переяслав, вибили дощенту багато шляхти і місцевого люду разом з тамтешнім намісником, захопили майно, рушниці, гармати, гаківниці і все, що там було, а замок і місто повністю спалили.

А тому ми, вбачаючи велику небезпеку для Речі Посполитої в тому, що порушуються мирні угоди з сусідніми державами, а також зважаючи на неоплатні шкоди, насильництва, вбивства невинних людей, спустошення наших і шляхетських володінь, з чого може втішатися ворог Корони, нарешті, приймаючи до уваги зневагу до нашої влади й непокору посполитому праву, владою цього сейму за згодою усіх станів і земських послів апробуємо й у всьому затверджуємо на вічні часи і направляємо на екзекуцію декрет вищезгаданих комісарів, виданий і проголошений щодо свавільців 14 березня цього року у Трипільському замку, а потім записаний до летичівських гродських книг.

Отже, проголошуємо позбавленими честі на батьківщині, банітованими з королівства і власних маєтків Криштофа Косинського і все його товариство: як тих, що [поіменно] названі у згаданому декреті, так і всіх інших, котрі допомогали йому в його злих вчинках радою і поміччю і перебувають при ньому донині, а також усе низове козацтво. У зв’язку з їхніми аж надто явними провинами, оголошуємо їх навічно бунтівниками і ворогами батьківщини і наказуємо публічно розголосити про це через загальне оповіщення. Крім того, силою рішення цього сейму за згодою усіх станів королівства і земських послів ми конфіскуємо на користь держави усі їхні нерухомі маєтки, надані на вічність або будь-яким іншим правом сеймовими ухвалами від нас і Речі Посполитої як усьому низовому війську, так і декому з козаків особисто; також віднині відміняємо і касуємо на вічні часи усі їх права і привілеї, затверджені конституціями. [...]