Всесвітня історія: довідник школяра та студента

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА (1939-1945)

ОГЛЯД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1 вересня 1939 р. війська нацистської Німеччини раптово вторгнися в Польщу. З вересня, пов’язані з Польщею союзними зобов’язаннями, у війну проти Німеччини вступили Англія і Франція. До 10 вересня їй оголосили війну британські домініони. Поступово війна залучила до своєї орбіти 61 державу (включаючи СРСР і США), у яких проживало 80 % населення земної кулі; вона продовжувалася 6 років і забрала бл. 60 млн життів.

ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ

У Польщі німецька армія, маючи перевагу, особливо в танках і авіації, зуміла здійснити стратегію «бліцкригу» (блискавичної війни). У перші тижні боїв польські війська були розгромлені, уряд Польщі втік у Румунію. У цій ситуації Радянський Союз, використовуючи домовленість із Німеччиною, ввів 17 вересня 1939 р. свої війська в Східну Польщу. Англія і Франція не надали Польщі обіцяної ефективної допомоги, їхні війська на Західному фронті фактично не діяли. У квітні 1940 р. німецькі війська окупували Данію, а потім Норвегію.

10 травня вони завдали головного удару на заході: вторглися в Бельгію, Нідерланди, Люксембург і розгорнули наступ проти Франції. 22 червня Франція капітулювала, і англо-французька коаліція перестала існувати. Велика частина Франції була окупована німецькою армією, південна частина залишалася під владою колабораційного уряду А. Ф. Петена. Британський експедиційний корпус у скрутних умовах був евакуйований через Ла-Манш. 10 червня 1940 р. у війну на боці Німеччини вступила фашистська Італія, збройні сили якої окупували частину Франції і вторглися з Лівії в Єгипет, де в грудні були зупинені англійськими військами. У квітні—травні 1941 р. німецька армія при підтримці італійських військ окупувала Югославію і Грецію. Небезпека нацистського вторгнення нависла над Англією. З Європи пожежа війни перекинулася на інші континенти.

Італо-німецькі війська розгорнули наступ у Північній Африці. Вони планували розпочати восени1941 р. завоювання Середнього Сходу, а потім Індії, де передбачалася зустріч німецьких і японських військ.

НАПАД НІМЕЧЧИНИ НА СРСР

Плани вторгнення в СРСР почали обговорюватися в німецьких військових штабах незабаром після поразки Франції. У грудні 1941 р. була підписана директива «Барбаросса», яка передбачала блискавичний розгром Радянського Союзу (максимум протягом 5 місяців), швидку окупацію найважливіших районів країни, захоплення Москви і вихід на лінію Архангельськ — Астрахань. Операції проти Великобританії було вирішено відкласти до повного розгрому СРСР. 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина і її союзники завдали по Радянському Союзу величезної сили удару — 190 дивізій (5,5 млн чоловік), понад 3 тис. танків, бл. 5 тис. літаків. Для ведення війни проти СРСР була створена коаліція, основою якою став « Антикомінтернівський пакт», а потім Берлінський пакт (т. зв. Троїстий), підписаний у 1940 р. Німеччиною, Італією і Японією. До активної участі в агресії були залучені війська Румунії, Фінляндії, Угорщини. З метою військово-економічного забезпечення походу проти СРСР використовувалися ресурси майже всіх європейських держав. Крім того, в бойових діях на радянсько-німецькому фронті брали участь італійські війська, іспанська дивізія, хорватські, словацькі, французькі частини, підрозділи добровольців з інших окупованих Німеччиною країн. Радянський Союз не був готовий до відсічі фашистського нашестя. Червона Армія перебувала в стадії реорганізації. Вищий командний склад напередодні війни був репресований.

Радянський уряд (передусім Й. В. Сталін) допустив прорахунки у визначенні термінів початку війни. Побоювання спровокувати Німеччину призвело до того, що армія і флот своєчасно не були приведені в бойову готовність. Літо й осінь 1941 р. були найбільш критичними для Радянського Союзу. Німецько-фашистські війська вторглися в межі країни на глибину від 850 до 1200 км. Мільйони людей загинули на фронтах, опинилися в окупації або в гітлерівських таборах. Однак Німеччині не вдалося досягнути своїх стратегічних цілей, захопити Ленінград і Москву. Червона Армія у важких боях вимотала сили ворога. Промислові підприємства евакуйовувалися на схід. У тилу противника розгорталася партизанська війна. Знекровивши угруповання вермахта, радянські війська в ході битви під Москвою перейшли 5—6 грудня 1941 р. в контрнаступ. Ворог був відкинутий на захід на 100—350 км. Перемога Червоної Армії зимою 1941—1942 рр. була початком корінного перелому у війні. Народи окупованих країн активізували боротьбу проти завойовників. США і Великобританія здійснювали значне військове постачання в СРСР. Протокол про постачання був підписаний на спільній конференції СРСР, США і Великобританії у Москві в жовтні 1941 р. США надавала військову продукцію СРСР на підставі закону про ленд-ліз.

ВСТУП У ВІЙНУ США. РОЗШИРЕННЯ МАСШТАБІВ ВІЙНИ

7 грудня 1941 р. нападом на американську військову базу Перл-Харбор Японія розв’язала війну проти США. 8 грудня США, Великобританія і ряд інших держав оголосили війну Японії, 11 грудня Німеччина та Італія оголосили війну США. Вступ у війну США і Японії вплинув на співвідношення сил, збільшив масштаби збройної боротьби. Антигітлерівська коаліція значно посилилася. 1 січня 1942 р. 26 держав (СРСР, США, Великобританія, Китай, Канада та інші) підписали Декларацію Об’єднаних Націй. Її учасники зобов’язалися використати свої військові й економічні ресурси для боротьби проти фашистського блоку. Найважливіші рішення з питань ведення війни і післявоєнного устрою світу на демократичних засадах приймалися на спільних конференціях керівників (Ф. Рузвельта, Й. В. Сталіна, У. Черчілля) провідних союзних держав—учасників антигітлерівської коаліції СРСР, США і Великобританії в Тегерані (1943), Ялті й Потсдамі (1945). У 1941 — першій половині 1942 р. на Тихому океані, у Південно-Східній Азії та Північній Африці союзники СРСР відступали. Японія захопила частину Китаю, Французький Індокитай, Малайзію, Бірму, Сингапур, Таїланд, нинішню Індонезію і Філіппіни, Гонконг, вийшла на підступи до Австралії та Індії. Використовуючи відсутність другого фронту в Західній Європі й зосередивши проти СРСР максимум сил, німецько-фашистські війська влітку 1942 р. перейшли в наступ з метою захопити Кавказ і Сталінград і тим самим позбавити СРСР ресурсів, необхідних для ведення війни. Героїчна оборона Сталінграда зірвала плани гітлерівського командування. 19 листопада 1942 р. радянські війська перейшли в контрнаступ, що завершився до лютого 1943 р. оточенням і повного ліквідацією більш ніж 330-тисячного угруповання противника під Сталінградом. Червона Армія, захопивши стратегічну ініціативу, розгорнула загальний наступ.

Восени 1942 р. західні союзники зупинили просування противника в Північній Африці та біля кордонів Індії. Перемога 8-ї англійської армії генерала Б. Монтгомері під Аламейном (жовтень 1942) і висадка в Північній Африці англо-американських військ (листопад 1942) змінили ситуацію на користь союзників на цьому театрі військових дій. Успіх військово-морських сил США в битві біля атола Мідуей (червень 1942) покращив їхнє становище на Тихому океані. Одна з головних військових подій 1943 р. — перемога Червоної Армії у битві під Курськом. Тільки в районі Прохорівки, де 12 липня сталася найбільша танкова битва Другої світової війни, противник втратив 400 танків і більше ніж 10 тис. людей. Фашистська Німеччина та її союзники були змушені перейти до оборони на всіх фронтах. Восени 1943 р. радянські війська зуміли форсувати Дніпро. Почалося звільнення Правобережної У країни. У цьому ж році війська західних союзників висадилися в Італії. Наступив загальний корінний перелом у Другій світовій війні. У 1944 р. на радянсько-німецькому фронті відбувалася Білоруська стратегічна операція, внаслідок якої радянські війська вийшли на кордон Польщі. Червона Армія почала звільнення захоплених агресорами країн Східної і Центральної Європи. Одним із завдань Білоруської операції було сприяння успіху Нормандської десантної операції союзників.

ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В ЄВРОПІ. ЗАКІНЧЕННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

6 червня 1944 р. почалася найбільша десантна операція союзних військ у Другій світовій війні — висадка в Нормандії (на півночі Франції). Вона ознаменувала відкриття другого фронту в Європі, на який СРСР розраховував ще в 1942 р. Однак і після його відкриття головним фронтом війни залишався радянсько-німецький, де було задіяно в 1,8—2,8 разу більше військ країн фашистського блоку, ніж на інших фронтах. У 1944 р. США і Великобританія розгорнули наступ на Тихому океані та на Бірманському театрі військових дій. У Європі взимку 1944—1945 рр. в ході Арденнської операції німці завдали поразки союзним військам. Вийти зі складного становища їм допоміг зимовий наступ Червоної Армії, початий на прохання союзників раніше наміченого терміну. В Італії союзні війська повільно просувалися на північ і за допомогою партизанів оволоділи на початку травня всією територією країни. На Тихому океані збройні сили США, розгромивши японський військово-морський флот, наблизилися безпосередньо до Японії.

У квітні — травні 1945 р. радянські війська в ході Берлінської і Празької операцій розгромили останні угруповання німецької армії і зустрілися із західними союзниками. Війська США і Великобританії, у складі яких вели бойові дії військові частини Франції, звільнили ряд країн Західної Європи, частково Австрію і Чехословаччину. Збройні сили Німеччини беззастережно капітулювали. 8 травня в більшості країн Європи і 9 травня в Радянському Союзі стали Днем Перемоги. Виконуючи союзницькі зобов’язання, а також з метою забезпечення безпеки своїх далекосхідних кордонів, СРСР у ніч на 9 серпня 1945 р. вступив у війну проти Японії. Наступ Червоної Армії змусив японський уряд визнати поразку. Атомне бомбардування авіацією США японських міст Хіросими (6 серпня) і Нагасакі (9 серпня), осуджене згодом світовою громадськістю, також відіграло в цьому свою роль.

2 вересня 1945 р. підписанням акту про капітуляцію Японії Друга світова війна закінчилася. 20 листопада 1945 р. почався Нюрнберзький процес над групою головних німецьких нацистських військових злочинців. Ціна перемоги була виключно великою. Радянський Союз, що виніс головний тягар війни, втратив понад 27 млн чоловік. Національне багатство країни скоротилося майже на 30 % (у Великобританії — на 0,8 %, у США — на 0,4 % ). Наслідки Другої світової війни призвели до великих політичних змін на міжнародній арені й поступового розвитку тенденції до співробітництва держав з різними соціальними системами. З метою запобігання новим світовим конфліктам, створення в післявоєнний період системи безпеки і співпраці між країнами в кінці війни була створена Організація Об’єднаних Націй (ООН), Статут якої був підписаний 26 червня 1945 р. в Сан-Франциско 50 державами (СРСР, США, Великобританія, Китай тощо).

ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

Тегеранська конференція 1943 р. — під час Другої світової війни конференція керівників трьох союзних держав: СРСР (Й. В. Сталін), СНІА(Ф. Д. Рузвельт) і Великобританії (У. Черчілль); відбулася28 листопада — 1 грудня в Тегерані (Іран). Прийняті Декларації про спільні дії у війні проти Німеччини і про післявоєнне співробітництво трьох держав, рішення про відкриття не пізніше 1 травня 1944 р. другого фронту в Європі, про післявоєнні кордони Польщі та інші рішення. Делегація СРСР, йдучи назустріч побажанням союзників, обіцяла оголосити війну Японії після розгрому німецької армії.

РУХ ОПОРУ

Рух Опору — під час Другої світової війни національно-визвольний, антифашистський рух проти німецьких, італійських, японських окупантів, їх союзників та колабораціоністів. Набув великого розмаху в Югославії, Франції, Італії, Польщі, Чехословаччині, Греції, Китаї, Албанії та інших країнах.

ХОЛОКОСТ

Холокост (англ, holocaust, від грецьк. holokaustos — спалений цілком) — загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн чоловік, більше ніж 60 %) у ході систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми пособниками в Німеччині й на захоплених нею територіях у 1933—1945 рр.

КРИМСЬКА (ЯЛТИНСЬКА) КОНФЕРЕНЦІЯ

Кримська (Ялтинська) конференція 1945 р. глав уряду 3 союзних держав у Другій світовій війні: Й. В. Сталіна (СРСР), Ф. Д. Рузвельта (США) і У. Черчілля (Великобританія) 4—11 лютого в Ялті. Були визначені й узгоджені військові плани союзних держав і намічені головні принципи їх післявоєнної політики з метою створення міцного миру і системи міжнародної безпеки; учасники Кримської конференції заявили про свою мету — знищити німецький мілітаризм і нацизм; були прийняті рішення про створення в Німеччині зон окупації 3 держав (а також Франції, у разі її згоди) і загальнонімецького контрольного органу союзних держав, про стягнення з Німеччини репарацій, про створення ООН тощо. СРСР дав згоду на певних умовах вступити у війну проти Японії через 2—3 місяці після закінчення війни в Європі.

ПОТСДАМСЬКА (БЕРЛІНСЬКА) КОНФЕРЕНЦІЯ

Потсдамська (Берлінська) конференція 1945 р. (17 липня — 2 серпня, Потсдам) глав представництв провідних держав — переможниць у Другій світовій війні: СРСР (Й. В. Сталін), США (Г. Трумен) і Великобританії (У. Черчілль, з 28 липня К. Еттлі). Ухвалила рішення про демілітаризацію та денацифікацію Німеччини, знищення німецьких монополій, про репарації, про західний кордон Польщі; підтвердила передачу СРСР м. Кенігсберг (нині — Калінінград) і прилеглого до нього району тощо.

НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС

Нюрнберзький процес — судовий процес над головними нацистськими військовими злочинцями. Проводився в м. Нюрнберг 20 листопада 1945 р. — 1 жовтня 1946 р. в Міжнародному військовому трибуналі. До відповідальності були притягнуті вищі військові й державні діячі фашистської Німеччини, 12 чоловік засуджені до смертної страти, 7 — до тривалих термінів або до довічного ув’язнення. Були визнані злочинними: керівний склад Націонал-соціалістичної партії та охоронні (СС) загони цієї партії, служба безпеки (СД), державна таємна поліція (гестапо). Нюрнберзький процес викрив суть німецького фашизму, його плани знищення цілих держав і народів, небезпеку фашизму для всього людства. На Нюрнберзькому процесі уперше в історії агресія була визнана найтяжчим злочином проти людства.