Всесвітня історія: довідник школяра та студента
МОСКОВСЬКА ДЕРЖАВА В XVI-XVII ст.
ІВАН IV ГРОЗНИЙ
Іван IV Грозний (1530—1584) — великий князь (з 1533), цар і великий князь всієї Русі (з 1547), син Василія III. З кінця 40-х рр. правив за участю Вибраної ради. За часів його правління почалося скликання Земських соборів, складено «Судебник» 1550 р., проведені реформи управління та суду (Губна, Земська й інші реформи). У 1565 р. була введена опричнина. За Івана IV встановилися торгові зв’язки з Англією (1553), створена перша друкарня в Москві. Підкорені Казанське (1552)таАстраханське(1556)ханства. У 1558—1583 рр. велася Лівонська війна за вихід до Балтійського моря, почалося приєднання Сибіру (1581). Внутрішня політика Івана IV супроводилася масовими репресіями і стратами, посиленням закріпачення селян.
ОПРИЧНИНА
Опричнина — 1. У XIV—XV ст. особливе удільне володіння жінок з великокняжеської сім’ї. 2. Назва уділу Івана Грозного в 1565—1572 рр. з особливою територією, військом і державним апаратом. 3. Система внутрішньополітичних заходів Івана Грозного в 1565—1572 рр. для боротьби з передбачуваною зрадою в середовищі знаті (масові репресії, страти, земельні конфіскації і т. д.).
ЛІВОНСЬКА ВІЙНА
Лівонська війна 1558—1583 рр. — війна Росії проти Лівонського ордену, Швеції, Польщі та Великого князівства Литовського (з 1569 р. — Речі Посполитої) за вихід до Балтійського моря. 1-й етап (до 1561 р.) завершився розгромом Лівонського ордену. На 2-му етапі (до 1578 р.) російські війська вели боротьбу зі змінним успіхом, зайнявши влітку 1577 р. кілька прибалтійських фортець. На 3-му етапі (з1579р.) російські війська вели оборонні бої (оборона Пскова 1581—1582 рр. тощо) проти армії Стефана Баторія і шведських військ. Завершилася підписанням невигідних для Росії Запольського і Плюського перемир’я.
Б. ГОДУНОВ
Борис Годунов (бл. 1552—1605) — російський цар з 1598 р. Висунувся під час опричнини; брат дружини царя Федора Івановича і фактичний правитель держави при ньому. Зміцнював центральну владу, спираючись на дворянство; посилював закріпачення селян.
УРОЧНІ ЛІТА
Урочні літа в Росії XVI—XVII ст. — 5-, 15-літні та інші терміни, протягом яких поміщики могли подати позов про повернення їм кріпосних селян-утікачів. Уведені в 90-х рр. XVI ст. Соборне укладення 1649 р. встановило безстроковий розшук селян-утікачів.
ЄРМАК
Єрмак Тимофійович (між 1537 і 1540 — 1585) — російський козацький отаман. Походом 1582—1585 рр. розпочав завоювання Сибіру Російською державою. Загинув у бою з ханом Кучумом. Герой народних пісень.
ЛЖЕДМИТРІЙ І
Лжедмитрій І (р. н. невід. —1606) — російський цар з 1605 р. Вважається самозванцем (ймовірно, це був Г. Б. Отреп’єв). У 1601 р. з’явився в Польщі під ім’ям сина Івана IV Грозного — Дмитрія. У 1604 р. з польсько-литовськими загонами перейшов російський кордон, був підтриманий частиною міщан, козаків і селян. Убитий боярами-змовниками.
ЛЖЕДМИТРІЙ II («ТУШИНСЬКИЙ ЗЛОДІЙ»)
Лжедмитрій II («Тушинський злодій») (р. н. невід. —1610) — самозванець невідомого походження. З 1607 р. видавав себе за царя Дмитрія, який нібито врятувався (тобто за Лжедмитрія І). У 1608—1609 рр. створив Тушинський табір під Москвою, звідки безуспішно намагався захопити столицю. З початком відкритої польської інтервенції втік у Калугу, де був убитий.
ДИНАСТІЯ РОМАНОВИХ
Романови — боярський рід, царське (з 1613), імператорське (1721—1917) прізвище. Першим відомим предком Романових був Андрій Іванович Кобила (помер до 1351 р.). До початку XVI ст. іменувалися Кошкіними, потім Захар’їними-Кошкіними і Захар’їними-Юр’євими. Родоначальник Романових — боярин Микита Романович Захар’їн-Юр’їв. Його син Федір у майбутньому став патріархом під іменем Філарет. На Земському соборі 1613 р. Михайла Федоровича обрано царем. З дому Романових царювали Олексій Михайлович, Федір Олексійович. У роки малоліття царів Івана V і Петра І правительницею була Соф’я Олексіївна.
У 1721 р. Петро І був проголошений імператором. Катерина І (Марта Скавронська) стала першою російською імператрицею. Зі смертю Петра II династія Романових перервалася в прямому чоловічому поколінні.
Після смерті Анни Іванівни правителькою при малолітньому Іванові VI Антоновичу була Анна Леопольдівна. Зі смертю Єлизавети Петрівни династія Романових перервалася у прямій жіночій лінії. Однак прізвище Романових носили Петро III (син герцога Голштейн-Готторпського Фрідріха Карла та Анни, дочки Петра І) і його дружина Катерина II (уроджена Анхальт-Цербстська), їхній син Павло І і його нащадки (одна з назв династії в літературі — Голштейн-Готторпські-Романови): Олександр І, Микола І, Олександр II, Олександр III і Микола II, що зрікся престолу в ході Лютневої революції 1917 р. У 1918 р. Микола Олександрович Романов та його сім’я були розстрілині в Єкатеринбурзі; інших Романових убито в 1918—1919 рр., дехто емігрував.
ЗЕМСЬКІ СОБОРИ
Земські собори — вищі станово-представницькі установи в Росії середини XVI — кінця XVII ст. Включали представників Освяченого собору (архієпископи, єпископи та інші на чолі з митрополитом, з 1589 р. — з патріархом), Боярської думи, «государевого двору», виборних від провінційного дворянства і верхівки міщан. На земських соборах розглядалися найважливіші загальнодержавні питання.
ПРИКАЗИ
Прикази — 1. Органи центрального управління в Росії XVI — початку XVIII ст. 2. Місцеві органи палацового управління в XVI— XVII ст. 3. Назва стрілецьких полків у XVI—XVII ст.
СТРІЛЬЦІ
Стрільці — у Російській державі XVI — початку XVIII ст. служилі люди, які складали постійне військо; піхота, озброєна вогнепальною зброєю. Спочатку набиралися з вільного сільського і міського населення, потім їхня служба стала довічною і спадковою. Отримували платню грошима, хлібом, іноді землею. Жили слободою і мали сім’ї, займалися також ремеслами і торгівлею. Стрільці були активними учасниками Московського 1682 р. і Стрілецького повстання 1698 р. Після створення регулярної російської армії стрілецьке військо було скасовано Петром І.
СОБОРНЕ УЛОЖЕННЯ 1649 р.
Соборне уложення 1649 р. — зведення законів Російської держави; прийняте Земським собором 1648—1649 рр. У ньому вперше були зафіксовані державні злочини, остаточно оформлене кріпацтво. Основний закон у Росії до першої половини XIX ст.
С. РАЗІН
Разін Степан Тимофійович (бл. 1630 — 6 (16) червня 1671) — донський козак, ватажок Селянської війни 1670—1671 рр. У 1662—1663 рр. донський отаман, воював з кримськими татарами і турками. У 1667 р. із загонами козацької голоти здійснив піратські походи на Волгу та Яїк, у 1668—1669 рр. займався розбоями на Каспійському морі, біля берегів Персії. Весною 1670 р. очолив Селянську війну. С. Разіна було видано козацькою старшиною царському уряду. Страчений у Москві.
ПАТРІАРХ НИКОН
Никон (Минов Микита) (1605—1681) — російський патріарх з 1652 р. Провів церковні реформи, які спричинили розкол. Втручання Никона у внутрішню і зовнішню політику держави під тезою «священство вище за царство» викликало розрив патріарха з царем. У 1658 р. залишив патріаршество. Собор 1666—1667 рр. позбавив його сану патріарха. Був засланий на Північ. У 1681 році був повернений із заслання і відновлений у сані патріарха.
ЦЕРКОВНИЙ РОЗКОЛ
Розкол — відділення від Російської православної церкви частини віруючих, що не визнали церковної реформи Никона 1653—1656 рр. У другій половині XVII—XVIII ст. був ідейним гаслом опозиційних рухів.
