Всесвітня історія: довідник школяра та студента

УТВОРЕННЯ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

ДМИТРІЙ ДОНСЬКОЙ

Дмитрій Донськой (1350—1389) — великий князь московський (з 1359 р.) і владимирський (з 1362 р.), син Івана II. При ньому в 1367 р. почато будівництво білокам’яних стін Кремля в Москві. Очолив збройну боротьбу руського народу проти монголо-татар; керував їхнім розгромом у битві на р. Божа (1378). У Куликовській битві 1380 р. (верхів’я Дону) він проявив неабиякий полководницький талант, за що був прозваний Донським. Під час князювання Дмитрія Донського Москва затвердила своє панівне становище в руських землях. Дмитрій Донськой уперше передав велике князювання Василю І без санкції Золотої Орди. Канонізований російською Православною Церквою.

МАМАЙ

Мамай (р. н. невід. —1380) — татарський темник (воєначальник), фактичний правитель Золотої Орди, організатор походів у руські землі. Зазнав поразки від московського князя Дмитрія Донського в битвах нар. Вожа (1378) і на Дону (Куликовська битва 1380 р.). Втративши владу в Золотій Орді, утік до Криму. Убитий у Кафі.

КУЛИКОВСЬКА БИТВА

Куликовська битва (8 вересня 1380 р.) — битва руських військ під проводом великого князя владимирського і московського Дмитрія Донського з татарським військом на чолі з темником Мамаєм на Куликовому полі, у верхній течії р. Дон. Битва завершилася розгромом татарського війська і поклала початок звільненню руського народу від золотоординського ярма.

ІВАН III

Іван III (1440—1505) — великий князь московський (з 1462 р.), син Василія II. За правління Івана III склалося територіальне ядро єдиної Руської держави, почалося формування центрального державного апарату. Приєднав Ярославль (1463), Новгород (1478), Твер (1485), Вятку, Перм та інші міста. За його правління було скинено монголо-татарське ярмо («стояння на Вугрові» 1480 р.), складено Судебник 1497 р., розвернулося велике будівництво в Москві, виріс міжнародний авторитет Руської держави, сталося оформлення титулу Великий князь всієї Русі.

БОЯРСЬКА ДУМА

Боярська дума — 1) У Київській державі рада членів старшої дружини та інших близьких до князя осіб. 2) У період феодальної роздробленості рада знатних васалів при князі у великих та удільних князівствах. 3) У Російській централізованій державі кінця XV — початку XVIII ст. постійний станово-представницький орган аристократії при великому князі (цареві) законодорадчого характеру, на засіданнях якого обговорювалися питання зовнішньої і внутрішньої політики.

ДВОРЯНСТВО

Дворянство — один із вищих станів феодального суспільства (нарівні з духовенством), який був наділений закріпленими в законі привілеями, що передавалися в спадщину. Основою економічного і політичного впливу дворянства була власність на землю. У Західній Європі дворянство формувалося із старовинних аристократичних родів, королівських посадових осіб, рицарства і остаточно склалося в епоху абсолютизму. Воно ділилося на вище і нижче, що знаходило вираження і в дворянських титулах (барони і рицарі в Англії, гранди та ідальго в Іспанії, магнати і шляхта в Польщі тощо). У країнах Західної Європи після ліквідації станового суспільства дворянство зберегло багато своїх привілеїв, а також політичний вплив. У Росії дворянство виникло в XII—XIII ст. як нижча частина військово-служилого стану. З XIV ст. дворяни почали отримувати за службу землю. За Петра І становлення дворянства остаточно завершилося.