Всесвітня історія: довідник школяра та студента

ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

КАМ'ЯНИЙ ВІК

Кам’яний вік — культурно-історичний період у розвитку людства, коли основні знаряддя праці й зброя виготовлялися здебільшого з каменю і ще була відсутня обробка металів, уживалися також дерево і кістка; на пізньому етапі кам’яного віку поширилася й обробка глини, з якої робився посуд. Археологи зазвичай поділяють кам’яний вік на три періоди: палеоліт (давній кам’яний вік), мезоліт (середній кам’яний вік) і неоліт (новий кам’яний вік). Через перехідну епоху — енеоліт (мідно-кам’яний вік) — кам’яний вік змінюється бронзовим віком. Кам’яний вік збігається з більшою частиною епохи первіснообщинного ладу й охоплює час, починаючи з виокремлення людини з тваринного стану (близько 2,6 млн років тому) і закінчуючи епохою поширення перших металів (близько 8 тис. років тому на Давньому Сході й близько 6—7 тис. років тому в Європі).

ПАЛЕОЛІТ

Палеоліт (від грецьк .palaios — давній і lithos — камінь) — давній кам ’яний вік, перша з двох основних епох кам’яного віку. Палеоліт— епохаіснування викопної людини, атакож викопних, нині вимерлих видів тварин. Він збігається з двома першими великими етапами четвертинного геологічного періоду — еоплейстоценом і плейстоценом.

В епоху палеоліту клімат Землі, її рослинний і тваринний світ досить сильно відрізнялися від сучасних. Люди епохи палеоліту користувалися лише оббитими кам’яними знаряддями, не вміючи ще шліфувати їх і виготовляти глиняний посуд — кераміку. Вони займалися полюванням і збиранням рослинної їжі. Рибальство тільки починало виникати, а землеробство й скотарство не були відомі. Початок палеоліту (понад 2 млн років тому) збігається з появою на Землі найдавніших мавпоподібних людей, архантропів типу олдувайського Homo habilis. Кінець палеоліту датується приблизно 12—10 тис. років тому. Палеоліт нерідко поділяється на давній (нижній, ранній) палеоліт, середній палеоліт і пізній (верхній) палеоліт.

МЕЗОЛІТ

Мезоліт (від грецьк. mesos — середній і lithos — камінь) — епоха кам’яного віку, перехідна між палеолітом і неолітом. Перехід від палеоліту до мезоліту в основному збігся зі зміною плейстоцена голоценом, що характеризується сучасним кліматом, рослинністю й тваринним світом.

Дата мезоліту Європи (встановлена радіовуглецевим методом) — 10—7 тис. років тому (у північних районах він продовжувався до 6—5 тис. років тому), мезоліт Близького Сходу — 12—9 тис. років тому. Для мезолітичних культур багатьох територій характерними є мініатюрні кам’яні знаряддя — мікроліти. Використовувалися оббиті знаряддя для рубання з каменю — сокири, тесла, кирки, а також знаряддя з кістки й рогу — наконечники списів, гарпуни, рибальські гачки, вістря, кирки тощо. Поширилися лук і стріли, різноманітні прилади для рибальства і полювання на морських тварин (видовбані із суцільного дерева човни, рибальська сітка). Глиняний посуд з’явився в основному вже при переході від мезоліту до неоліту. Собака, який, ймовірно, був приручений в пізньому палеоліті, широко використовувався в мезоліті; почалося приручення і деяких інших видів тварин,наприклад свині.

НЕОЛІТ

Неоліт (грецьк. neos — новий і lithos — камінь) — новий кам’яний вік, епоха пізнішого кам’яного віку, що характеризується використанням винятково кремінних, кістяних і кам’яних знарядь (у тому числі виготовлених за допомогою техніки пиляння, свердління й шліфування) і, як правило, широким поширенням глиняного посуду. Знаряддя праці епохи неоліту являють собою завершальну стадію розвитку кам’яних знарядь, на зміну яким прийшли дедалі поширеніші вироби з металу. За культурно-господарськими ознаками неоліт розпадається на дві групи: 1) хліборобів і скотарів; 2) вправних мисливців і рибалок. Неолітичні культури першої групи відбивають наслідки переходу до принципово нових форм одержання продуктів шляхом їхнього виробництва (так звана продуктивна економіка).

Кардинальні зміни в житті суспільства, що відбулися в результаті цього і проявилися насамперед у розвитку осілості й різкому збільшенні чисельності населення, дозволяють дослідникам слідом за англійським археологом Г. Чайлдом говорити про «неолітичну революцію» як про перший економічний переворот в історії людства. У Старому Світі найдавніші хліборобсько-скотарські культури на Близькому Сході, за новітніми даними, датуються VIII—VII тис. до н. е. Для цих культур характерним є існування осілих поселень із глинобитними будинками (іноді на кам’яних фундаментах), наявність обвідних стін, поширення святилищ, часто багато прикрашених рельєфами і фресковим живописом, а також глиняних фігурок людей і тварин та різноманітних прикрас у вигляді намиста, браслетів і підвісок . В Європі неолітичні культури хліборобів і скотарів уперше з ’являються в Македонії наприкінці VII тис. до н. е., а потім у VI—IV тис. до н. е. поширюються на Балканах і в Середній Європі. В Україні з цим колом культур пов’язана буго-дністровська культура (відома, наприклад, за розкопками у Сороках). Селища, що складаються в основному з каркасних наземних будинків, плоскодонна кераміка, багато прикрашена розписним і продряпаним орнаментом, різноманітна антропоморфна пластика — характерні риси цих культур.

ЕНЕОЛІТ

Енеоліт (від лат. aeneus — мідь і грецьк. lithos — камінь), або халколіт (від грецьк. chalkos — мідь і lithos — камінь) — мідно-кам’яний вік, епоха переходу від кам’яного віку до бронзового. Найдавніші мідні предмети й шматки руди виявлені в ранньоземлеробських поселеннях Передньої Азії (VIII—V тис. до н. е.). З IV тис. до н. е. мідні й бронзові знаряддя почали витісняти кам’яні.