Всесвітня історія: довідник школяра та студента

БОРОТЬБА НАРОДІВ ЄВРОПИ ТА АЗІЇ ПРОТИ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗАГАРБНИКІВ

ЛЬОДОВЕ ПОБОЇЩЕ

Льодове побоїще (5 квітня 1242 р.) — битва на льоду Чудського озера між руськими військами на чолі з Олександром Невським і німецькими рицарями-хрестоносцями, яка закінчилася повним розгромом хрестоносців. Було взято в полон близько 50 знатних рицарів, убито близько 500 воїнів. Ливонський орден був поставлений перед необхідністю укласти мир, за яким хрестоносці відмовлялися від зазіхань на руські землі, а також відмовлялися від частини Латгалії.

РЕКОНКІСТА

Реконкіста (ісп. La reconquista, від reconquistar — відвойовувати) — відвоювання народами Піренейського півострова земель, завойованих арабами в711—715 рр. Реконкіста почалася в 718 р. битвою під Ковадонгою. До часу розпаду Кордовського халіфату в 1031 р. на 23 окремих держави майже дві третини території півострова знаходилися в руках іспанських мусульман. Розпад халіфату полегшив іспанцям просування уперед — результатом цього було захоплення кастильцями 25 травня 1085 р. Толедо — давньої столиці вестготських королів.

Вторгнення Альморавідів з Північної Африки і перемога їх над леоно-кастильськими військами біля Салаки 23 жовтня 1086 р., нашестя в 1147 р. північноафриканських Альмохадів, які отримали перемогу над кастильцями біля Аларкоса в 1195 р., не змогли надовго зупинити успішний хід Реконкісти. На початку XIII ст. піренейські християнські держави знову перейшли в наступ: 16 липня 1212 р. під Лас-Навас де Толосою військо Кастилії, Арагона, Португалії і Наварри розбило маврів.

У першій половині XIII ст. кастильці за Фердинанда III Святого завоювали Андалусію, крім Гранади, арагоно-каталонці за Хайма І Завойовника захопили Балеарські острови і Валенсію, а португальці за Афонса II — Альгарвію. З останньої третини XIII ст. до кінця XV ст. наступальний рух іспанських народів на південь припинився, а Арагон, Португалія і Наварра зовсім перестали брати участь у Реконкісті. Внутрішні розбрати і міжусобні війни в Кастилії майже на два століття продовжили період мавританського володарювання на

Піренейському півострові. Остання арабська твердиня на іспанській землі — Гранада — капітулювала тільки в 1492 р.

ЛАТИНСЬКА ІМПЕРІЯ

Латинська імперія — держава, заснована в 1204 р. учасниками Четвертого хрестового походу на завойованій ними візантійській території. Столицею був Константинополь. Крім безпосередніх володінь імператора в Латинську імперію входили Фессалонікійське королівство, Ахейське князівство, Афінське герцогство та інші землі. У 1261 р. нікейський імператор зайняв Константинополь. Латинська імперія припинила своє існування.

ЗОЛОТА ОРДА

Золота Орда — татарська держава, яка існувала в XIII—XV ст. на території Середньої Азії і Східної Європи. У східних джерелах називалася Улус Джучи, або Синьою Ордою, у російських — Золотою Ордою. Виникла на початку 40-х років XIII ст. внаслідок загарбницьких походів хана Батия.

До складу Золотої Орди входила територія від басейну р. Об і нижньої Сирдар’ї на Сході до Дністра на Заході. Руські князівства територіально не входили до складу Золотої Орди, а перебували у васальній залежності від неї — вони платили данину, зобов’язувалися надавати монголо-татарам військову допомогу і т. д. Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, де за Батия була заснована столиця — місто Бату поблизу сучасної Астрахані (у той час — Тархан).

У період правління хана Узбека столиця була перенесена в Берке (місто засноване братом Батия ханом Берке, 1255—1266 рр.) поблизу сучасного Волгограда. У 50-х рр. XIII ст. Золота Орда стала повністю незалежною від Монгольської імперії. На чолі держави стояв хан з роду Чингісхана. Для розв’ язання найважливіших питань хан скликав з членів династії з’їзд — курултай.

Політичний устрій Золотої Орди мав напіввоєнний характер, що відбилося на адміністративному устрої. Золота Орда ділилася на улуси, області, округи-тумани, тисячі, сотні, десятки.

На чолі адміністративно-територіальних одиниць стояли беки, темники, тисяцькі, сотники, десятники, які були одночасно правителями і воєначальниками. Поступове відокремлення від Золотої Орди самостійних ханств — Сибірського ханства (кінець XV ст.), Ногайської Орди (40-і роки XV ст.), Казанського ханства (1438), Кримського ханства (1443) та інших призвело в кінці XV — на початку XVI ст. до її остаточного розпаду.