ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсолютизм (Абсолютистська монархія) - форма державного правління, за якої монарху належить необмежена верховна влада (див. Самодержавство).

Авангардизм (з французької мови “avant” - “попереду” та “garde” - “охорона”) - термін на означення так званих “лівих течій” у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм. Комплекс явищ у мистецтві першої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістових та формальних принципів творчості і, як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардистські тенденції виявились у мистецтві Західної Європи, США, Росії, Латинської Америки, хоча в кожному регіоні мали свої специфічні найхарактерніші особливості (наприклад, російський авангардизм початку ХХ століття). Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл, торкнувся різних галузей мистецтва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно). Мистецтво авангардизму складне й суперечливе, воно містить у собі продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу. Серед його експериментів є й невдалі “одноденки”, данина швидкоплинній моді, але залишається й те, що визначило нові імпульси в культурі нашого часу. До течій авангардизму належать: акмеїзм, експресіонізм, символізм, футуризм та інші.

Автокефальна церква - самостійна, адміністративно незалежна православна церква. Перші автокефальні церкви виникли у процесі виокремлення патріархатів та митрополій у Візантії. Зараз існує 15 автокефальних церков, серед яких є й Російська православна церква.

Автономія - 1) право самостійного ведення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності й часто веде незалежності в майбутньому; 2) У широкому розумінні - право підприємства, установи, організації самостійно розв’язувати певні питання.

Авторитарний режим (Авторитаризм) - політичний режим, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи або групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. В умовах авторитарних режимів можуть існувати профспілки й політичні партії, але під жорстким контролем правлячої особи чи правлячого угрупування.

Агіографія - вид церковної літератури - біографії святих (Див. Житія святих).

Адміністративно-територіальний поділ - система територіальної організації держави, на основі якої створюються і функціонують органи державної влади та управління. У Російській Федерації адміністративно- територіальні одиниці - краї, області та райони.

Акмеїсти - група російських літераторів початку ХХ ст., очолювана М. Гумільовим. Вважали свою творчість вищим етапом у розвитку символізму, проповідували теорію “чистого мистецтва”, культивували відірваність від життя, аполітичність, волюнтаризм. Акмеїзм виступав одним із різновидів декадансу, виявом індивідуалізму та містики. Акмеїсти описували реальне, земне життя, але основну увагу звертали на дрібниці, світ предметів. Провідні ролі серед акмеїстів відігравали: М. Гумільов, С. Городецький, А. Ахматова, М. Зенкевич, Г. Іванов, М. Лозинський та ін. Організація акмеїстів розпалася у 1922 р.

Амністія - повне або часткове (заміна м’якшим) звільнення від кримінальної відповідальності й покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади.

Анархізм (похідне від - Анархія) - громадсько-політична течія, яка виступає за негайну ліквідацію будь-якої форми державної влади. Значний внесок у розвиток ідей анархізму зробили М. Бакунін, П. Кропоткін. Ідеї анархістів вплинули на теорію і практику діяльності російських народників у 1870-х рр., відобразилися на групах анархістів-комуністів, анархістів-синдикалістів під час російської революції 1905 - 1907 рр. та Громадянської війни (Н. Махно).

Антанта - “Сердечна угода”, союз Великобританії, Франції й Росії, спрямований проти Німеччини та її союзників. Антанта була оформлена низкою взаємних домовленостей у 1904 - 1907 рр. Упродовж Першої світової війни до неї приєднувалися нові учасники, серед яких були Італія, Японія та США.Всього Антанта об’єднувала в 1918 р. понад 20 держав. Росія вийшла з Антанти проголошенням Декрету про мир у жовтні 1917 р. та укладенням сепаратного мирного договору з Німеччиною та Австро-Угорщиною у лютому 1918 р.

Антигітлерівська коаліція - союз держав і народів, який виник на початку Другої світової війни проти блоку Німеччини, Італії, Японії та їхніх сателітів. До коаліції увійшли СРСР, США,Великобританія, Франція та Китай. Поступово до них приєднувалися й інші країни - Югославія, Польща, Чехословаччина та інші. До кінця війни у складі коаліції налічувалося понад 50 держав.

Арсенал - приміщення для зберігання, ремонту і комплектування зброї та боєприпасів. Найстаріший російський арсенал - Оружейна палата в Москві. Зараз назву “Арсенал” за традицією носять окремі машинобудівні заводи.

Археологія - наука, яка вивчає історію людства за матеріальними залишками життя й діяльності людей (речовими (археологічними) пам’ятками). Вивчає окремі предмети (знаряддя праці, посуд, зброю, прикраси) та цілі комплекси (поселення, скарби, могильники), знайдені у ході археологічних розкопок.

Архів - 1) установа, чи її частина, у якій зберігаються, укомплектовуються, облікуються і використовуються документи, вилучені з документообігу; 2) сукупність документів, що виникли в результаті діяльності установ, підприємств, окремих осіб.

Баскаки - представники великих монгольських ханів на завойованих землях. У руських князівствах у другій половині ХІІІ - на початку ХІ? ст. контролювали діяльність місцевої влади.

Батраки - наймані сільськогосподарські робітники, зазвичай збіднілі селяни.

Бей (бек, бег) - у тюркських народів Середньої Азії і Закавказзя титул землевласника.

Біла гвардія - неофіційна назва військових формувань, які в роки Громадянської війни боролися проти радянської влади (Див. Білий рух).

Білий рух - збірна назва політичних рухів, організацій та військових формувань, що протистояли радянській владі у роки Громадянської війни. Походження терміна пов’язане з традиційною символікою білого кольору як кольору прихильників законного правопорядку. Основа Білого руху - офіцери колишньої царської армії, керівна і військова верхівка (М. Алексєєв, П. Врангель, А. Денікін, О. Колчак, Л. Корнілов, Є. Міллер, М. Юденич).

Берестяні грамоти - давньоруські листи і документи ХІ - XV ст., видряпані на березовій корі (бересті). У 1951 - 2010 рр. майже тисячу берестяних грамот було знайдено у Новгороді, по кілька у Смоленську, Старій Русі, Пскові, Вітебську, Твері, Москві. Це унікальне джерело з історії давньоруської мови, соціально-економічних та політичних відносин.

Бобилі - бідне, іноді бездомне, залежне населення в Московській державі XV - початку ХVІІІ ст. Виконували скорочені феодальні повинності. З введенням подушного податку прирівняні до селян. У переносному значенні - жебраючі, бездомні, самотні люди.

Більшовики - представники політичної течії в РСДРП (з квітня 1917 р. самостійна політична партія), очолювані Леніним (Див. Комуністична партія Радянського Союзу). Термін виник на 2-му з’їзді РСДРП в 1903 р. після того, як під час виборів керівництва партії прихильники Леніна одержали більшість голосів (тому й більшовики). А їх противники - меншість (меншовики). У 1917 - 1952 рр. слово “більшовики” входило в офіційну назву партії - РСДРП(б), РКП(б). ВКП(б). ХІХ з’їзд партії в 1952 р. прийняв постанову про перейменування її на КПРС.

Бояри - вищий стан феодалів. У часи Київської Русі - нащадки родоплемінної знаті, старші дружинники княжого війська. У період роздробленості - заможні і впливові феодали. У Новгородській республіці фактично керували державою. З XIV ст. їхні права поступово обмежувалися князями. З XV ст. в Московській державі - вищі чини служилих людей “по отечеству”, перші особи Боярської думи; займали головні адміністративні, судові й військові посади, керували приказами, були воєводами. Звання скасоване Петром І на початку XVIII ст. у зв’язку з ліквідацією Боярської думи і процесом реорганізації дворянства.

Боярська дума - 1) у часи Київської Русі - рада при князі членів військової дружини, найближчих родичів та ін.; 2) у період роздробленості - рада знатних васалів при князі; 3) у Московській державі - постійний станово-представницький орган аристократії при великому князі (царі) дорадчого характеру, обговорював питання внутрішньої і зовнішньої політики.

Братства - національно-релігійні і просвітницькі громадські організації XVI - XVIII ст. при православних церквах Білорусії, України, Литви. Боролися проти насильницького насадження католицизму серед православного населення Речі Посполитої. Відкривали школи, друкарні, колегіуми.

Брестська унія - об’єднання на території Речі Посполитої православної церкви з католицькою. Прийнята на церковному соборі у Бресті в 1596 р. Православна церква України й Білорусії визнавала своїм керівником Папу Римського, приймала католицьку догматику, але зберігала богослужіння на слов’янській мові й православні обряди. Офіційно розірвана на церковному соборі 1946 р. у Львові, уніатські парафії були передані Російській православній церкві. У 1988 р. греко-католицька церква на території України й Білорусії відновлена.

Бронзовий вік - етап історії людства, який характеризувався поширенням використання бронзи, бронзових знарядь праці та зброї наприкінці IV - на початку І тисячоліття до н. е. Йому передував енеоліт. Під час цієї епохи розвивалося скотарство, землеробство, ремесла, виникла писемність.

Бунд (Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії) - політична партія, що об’єднувала єврейських робітників та ремісників західних регіонів Російської імперії. Створена в 1897 р. у Вільно. У 1898 - 1903 рр. і з 1906 р. - автономна організація у складі РСДРП, перебувала на позиціях меншовизму. Після жовтня 1917 р. відбувся розкол: частина членів Бундувиступила проти радянської влади, частина увійшла до РКП (б). У 1921 р. Бунд у Росії самоліквідувався. У Польщі існував до 1939 р.

Бурлаки - наймані робітники в Росії у XVI - ХІХ ст., перетягували річкові кораблі руками за допомогою мотузок та весел. Набиралися переважно з оброчних селян нечорноземних губерній.

Варшавський договір - договір про співробітництво і взаємодопомогу, підписаний 14 травня 1955 р. у Варшаві представниками СРСР, Албанії (з 1962 р. не брала участь у роботі створеної на основі договору Організації, в 1968 р. вийшла з неї), Болгарії, НДР (після приєднання до ФРН у 1990 р. вийшла з Організації), Польщі, Румунії, Чехословаччини та Угорщини. Метою Варшавського договору проголошувалося гарантування безпеки країн-учасниць і підтримка миру в Європі. Держави-учасниці створили Об’єднане командування збройними силами. Найвищий орган Організації Варшавського договору - Політичний консультативний комітет (ПКК). 26 квітня 1985 р. Варшавський договір продовжений на 20 років. У лютому 1990 р. ліквідовано військові органи Організації. 1 липня 1991 р. у Празі представники СРСР, Болгарії, Польщі, Румунії, Чехословаччини та Угорщини підписали протокол про припинення дії Варшавського договору.

Варяги - збірна назва скандинавів у давньоруських джерелах. Термін виник наприкінці ІХ - на початку Х ст. Були найманцями на військовій службі у давньоруських князів, займалися торгівлею на шляху “із варяг у греки”. Терміном варяги у ХІ - ХІІІ ст. назвали всіх іноземців.

Ваххабіти - прихильники релігійно-політичної течії ваххабізму в ісламі, що виникла в Центральній Аравії. Засновник - Мухамед ібн Абд аль-Ваххаб (1703 - 1787). Головний догмат ваххабізму - віра в єдиного бога (звідси самоназва - єдинобожники). Відкидають “новації”, які виникли у процесі розвитку ісламу, дотримуються суворої простоти звичаїв. Велика увага відводиться джихаду (священній війні проти іновірців). З початку 1990-х рр. до ваххабітів зараховують себе окремі ісламські угрупуванням на Кавказі, зокрема в Чечні.

Великий князь - 1) звання старшого князя династії Рюриковичів; 2) титул правителя Володимирського великого князівства в ХІІ - Х? ст.; 3) частина царського титулу; 4) у Російській імперії - титул члена імператорської родини, близького родича імператора чи імператриці; 5) частина повного титулу російського імператора (“великий князь фінляндський” тощо).

Велике переселення народів - умовна назва масових етнічних переселень у Європі у IV - VII ст., які зруйнували Західну Римську імперію і зачепили низку територій Східної Європи. Започатковане переселенням германських племен (готи, бургунди, вандали) наприкінці ІІ - на початку ІІІ ст. до узбережжя Чорного моря. Поштовхом стала масова міграція гунів. У VI - VII ст.у рамках Великого переселення народів відбулося вторгнення слов’янських племен (антів, склавинів) на територію Східної Римської імперії (Візантії).

Велике посольство 1697 - 1698 рр. - російська дипломатична місія у Західну Європу. Організоване царем Петром І з метою створення антитурецького військового союзу, запрошення спеціалістів на російську службу і закупки озброєнь. Офіційно очолювалася “великими послами” (Ф. Лефорт, Ф. Головнін, П. Возніцин), фактично керівником місії був Петро І (під іменем Петра Михайлова).Всього у складі посольства налічувалося 250 осіб. Посольство було перерване у зв’язку з початком у Москві повстання стрільців.

Верв - назва общини в Київській Русі і в південних слов’ян. Згадується у “Руській правді”. Швидше за все була територіальною общиною і несла колективну відповідальність за вбивства й крадіжки, скоєні на її території.

“Відлига” - поширене визначення змін у соціальному та культурному житті СРСР, що розпочалися після смерті Сталіна (5 березня 1953 р.). Термін вперше вжито в повісті І. Єренбурга. Період “відлиги” характеризувався пом’якшенням політичного режиму, початком процесу реабілітації жертв масових репресій 1930-х - початку 1950-х рр., розширенням прав і свобод громадян, деяким послабленням ідеологічного контролю в галузі культури та науки. Важливу роль у цих процесах відіграв ХХ з’їзд КПРС, на якому засуджено “культ особи Сталіна”. “Відлига” сприяла зростанню соціальної активності в суспільстві.

Відрізки - частина земель, якими раніше користувалися селяни, відрізані в ході аграрної реформи 1861 р. на користь поміщика.

Відробітки - робота селян своїм інвентарем і худобою в поміщицьких господарствах за взяту в оренду землю, грошові чи продовольчі позики. Система відробітків одержала поширення після скасування кріпацтва в ході реформи 1861 р.

Віче - народні збори в Київській Русі в Х - XVI ст. Вирішували питання війни і миру, запрошували і виганяли князів, приймали закони, укладали договори з іншими землями. У Новгороді складалося з вузькостанового кола бояр і заможних людей. У Північно-Східній Русі керувалося великокняжою владою.

Військові поселення - особлива форма організації військ у 1810 - 1857 рр. Створені на державних землях Санкт-Петербурзької, Новгородської, Могилевської, Херсонської та інших губерній з метою скорочення військових витрат. Військові поселенці поєднували військову службу з веденням сільського господарства. Муштра, жорстокий режим, сувора регламентація життя викликали повстання поселенців: Чугуївське (1819), Новгородське (1831) та ін.

Воєвода - військовий керівник, правитель у слов’янських народів, у часи Київської Русі з Х ст., у Московській державі - керівник полку, загону (кінець ХV - початок ХVІІІ ст.), міста (середина XVI ст. - 1775 р.), провінції (1719 - 1775 рр.).

Воєнний комунізм - внутрішня політика Радянської держави в умовах Громадянської війни. Була спробою подолання економічної кризи диктаторськими методами, опираючись на теоретичні уявлення про можливості безпосереднього запровадження комунізму. Основний зміст: націоналізація всієї великої та середньої промисловості й більшої частини дрібних підприємств; продовольча диктатура, продрозкладка, прямий товарообмін між містом і селом; заміна приватної торгівлі державним розподілом продуктів за класовою ознакою (карткова система); загальна трудова повинність; зрівняння в оплаті праці; військово-наказна система керівництва всім життям суспільства. Нереалістичність політики “воєнного комунізму”, викликані нею численні виступи робітників і повстання селян змусили керівництво більшовиків запровадити в 1921 р. нову економічну політику.

Волость - адміністративно-територіальна одиниця. В часи Київської Русі - вся територія князівства (землі); напівсамостійний уділ; сільська територія, підпорядкована місту. З кінця XIV ст. - частина повіту. З 1861 р. - одиниця сільського самоуправління. Ліквідована під час адміністративно- територіальної реформи 1923 - 1929 рр.

Волюнтаризм - 1) бажання здійснити заплановане без урахування обставин і можливих негативних наслідків; 2) напрям у філософії, представники якого розглядають волю в якості найвищого принципу буття.

Вільні хлібороби - селяни, звільнені від кріпацтва разом із землею за Указом Олександра І 1803 р. на основі добровільної угоди з поміщиками. До середини ХІХ ст. на підставі цього указу було звільнено 151 тис. осіб.

Вотчина - вид земельної власності (спадкове сімейне чи корпоративне володіння). Виникла в Х - ХІ ст. (княжа, боярська, монастирська); у ХІІІ - ХV ст. - головна форма землеволодіння. З кінця XV ст. існувала поряд з помістям, з яким злилася на початку XVІІІ ст. в один вид - маєток, або помістя (російською мовою - имение). Як правило, ділилася на панське господарство (домен) і селянські тримання.

Всеросійська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВНК) створена в грудні 1917 р. в Петрограді. Очолював Ф. Дзержинський. З березня 1918 р. діяла в Москві. Розташовувалася на вулиці Велика Луб’янка. У 1918 р. створені місцеві органи ВНК: губернські, повітові, транспортні, фронтові й армійські НК. ВНК проводила масові жорстокі репресії, в основному - за класовою ознакою, реалізуючи т. зв. червоний терор. У 1922 р. реорганізована в Державне політичне управління (ДПУ).

Гвардія - відбірна привілейована частина військ. Створена Петром І в 1690-х рр. - Преображенський та Семеновський полки. На початку ХХ ст. складалася з 13 піхотних, 4 стрілецьких, 14 кінних полків та інших частин. У 1918 р. ліквідована. У роки Другої світової війни звання гвардійських присвоювалося військовим частинам, кораблям, з’єднанням Червоної Армії, що відзначилися у боях.

Генеалогія - спеціальна історична дисципліна, що вивчає виникнення і розвиток родинних взаємин, родоводів.

Геральдика - гербознавство; спеціальна історична дисципліна, що вивчає герби.

Гетьманщина - 1) напівофіційна назва Лівобережної України разом з Києвом у складі Росії в 1667 - 1764 рр.; керувалася гетьманом, користувалася правами автономії; 2) назва режиму гетьмана П. Скоропадського в Україні в квітні - грудні 1918 р.

ГОЕЛРО план, розроблений у 1920 р. Державною комісією з електрифікації Росії (ГОЕЛРО). Розрахований на 10 - 15 років. Передбачав реконструкцію економіки країни на основі електрифікації (будівництва великих підприємств, створення 30 районних електростанцій, у тому числі 10 ГЕС, загальною потужністю 1,75 млн. кіловат). В основному виконаний до 1931 р.

Греко-католицька церква - уніатська церква, виникла в результаті об’єднання православної церкви з католицькою після укладення Брестської унії 1596 р. Визнає своїм керівником Папу Римського, але зберігає православні обряди та богослужіння на рідній для парафіян мові.

Громадянська війна - боротьба за владу між громадянами одного суспільства, однієї країни. У ХХ - на початку ХХІ ст. повномасштабні громадянські війни відбувалися на території колишньої Російської імперії, Югославії. Громадянська війна характеризується довготривалістю, великою кількістю жертв і значною втратою ресурсів.

Губернія - основна адміністративно-територіальна одиниця в Росії у XVIII - на початку ХХ ст. Перші 8 губерній були створені Петром І у 1708 р. Губернії поділялися на повіти (російською мовою - уезды). Окремі губернії об’єднувалися у генерал-губернаторства. До 1917 р. налічувалося 78 губерній. У 1923 - 1929 рр. замість губерній створено краї та області.

ГУЛАГ (Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень і місць ув’язнення) - у 1934 - 1956 рр. підрозділ НКВС (МВС), що керував системою виправно-трудових таборів (російською мовою - “ИТЛ”). Спеціальні управління ГУЛАГу об’єднували багато ИТЛ у різних регіонах країни: Карагандинський ИТЛ, Дальстрой НКВС СРСР, Соловецький ИТЛ, Воркутинський ИТЛ, Норильський ИТЛ та ін. У таборах були встановлені надзвичайно важкі умови, застосовувалися суворі покарання за найменші порушення режиму, панувала висока смертність від голоду, хвороб, виснажливої праці. Ув’язнені безоплатно працювали на будівництві каналів, доріг, залізниць, промислових об’єктів на Крайній Півночі, Далекому Сході тощо. Після публікації книги О. Солженіцина “Архіпелаг ГУЛАГ” у 1973 р. термін “ГУЛАГ” став синонімом таборів і тюрем НКВС, тоталітарного режиму в цілому.

Данина - натуральні чи грошові побори з підкорених народів. Відома в Київській Русі з ІХ ст. У ХІ - ХІІІ ст. означало податок. Спочатку розміри данини не фіксувалися. У ХІІІ - ХV ст. данина збиралася з руських князівств на користь Золотої Орди.

Двадцятип’ятитисячники - робітники промислових центрів СРСР (переважно комуністи і комсомольці), направлені за постановою ЦК ВКП(б) в села на початку 1930 р. для прискореного проведення колективізації.

Двірцевих переворотів епоха - традиційна у російській історіографії назва періоду з 1725 до 1762 р., коли в Російській імперії зміна влади відбувалася переважно шляхом двірцевих переворотів, які здійснювали дворянські угрупування з допомогою дворянських полків. У 1725 р. О. Меншиков захопив владу для Катерини І; в 1727 р. Долгорукови домоглися від Петра ІІ заслання Меншикова; в 1740 р. гвардія скинула Е. Бірона; в 1741 р. Єлизавета Петрівна скинула малолітнього імператора Івана VI Антоновича; у 1762 р. Катерина ІІ скинула свого чоловіка Петра ІІІ.

Дворяни - один із найвищих прошарків російського суспільства поряд із духовенством. Володіли закріпленими в законах правами і привілеями, що передавалися в спадщину. Основою економічного і політичного впливу дворян була власність на землю. У Росії виникло у ХІІ - ХІІІ ст. як нижча частина військово-служилого стану. З XIV ст. дворяни одержували за службу землю. За часів Петра І завершилося становлення дворянства, яке поповнювалося вихідцями з інших станів внаслідок просування на державній службі згідно з Табелем про ранги. У 1762 р. дворяни домоглися звільнення від обов’язкової військової і цивільної державної служби, запровадженої Петром І. Дворяни не піддавалися фізичним покаранням, звільнялися від рекрутської повинності, особистих податків. Жалувана грамота дворянству надана Катериною ІІ у 1785 р. встановлювала значну кількість привілеїв, запроваджувала дворянське самоврядування. Дворянство було ліквідовано в результаті приходу до влади більшовиків у 1917 р.

Декабристи - учасники таємних товариств, які в грудні 1825 р. підняли повстання проти самодержавства і кріпацтва. Серед них переважали офіцери, учасники Вітчизняної війни 1812 р. і закордонних походів 1813 - 1815 рр., члени масонських лож. Перші організації - “Союз спасіння”, “Союз благоденства”, з 1821 р. - Південне і Північне товариства. Планували здійснити державний переворот у 1826 р. Їхні плани зазнали змін після несподіваної смерті Олександра І. Повстання відбулося 14 грудня 1825 р. у Санкт- Петербурзі та 29 грудня 1825 р. на Чернігівщині. Воно було розгромлене, заарештовано 579 осіб, 121 засуджено до різних термінів ув’язнення і заслання. Більше 3 тис. солдатів і матросів причетних до повстання піддали різним репресіям. П’ятеро керівників - П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, К. Рилєєв, М. Бестужев-Рюмін та П. Каховський - були страчені. У 1856 р., ті з декабристів, які вижили, були помилувані.

Декрет про землю - постанова, прийнята 27 жовтня 1917 р. 2-м Всеросійським з’їздом Рад. Згідно з нею всі поміщицькі, церковні, монастирські землі конфісковувалися разом з інвентарем та будівлями і передавалися волосним земельним комітетам і радам селянських депутатів для розподілу між селянами.

Декрет про мир - постанова, прийнята 27 жовтня 1917 р. 2-м Всеросійським з’їздом Рад. Містила в собі заклик до народів і урядів держав-учасниць Першої світової війни розпочати переговори про справедливий демократичний мир без анексій та контрибуцій; заявлялося про скасування в Росії т. зв. таємної дипломатії, що практикувалася царською владою та Тимчасовим урядом.

Демократія (грецькою мовою - “влада народу”) - форма політичного устрою держави чи політичної системи суспільства, за якої єдиним легітимним джерелом влади в державі є народ. Демократія передбачає: виборність органів влади, поділ державної влади на три гілки (законодавчу, виконавчу та судову), підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод.

Депортація - примусове вигнання, заслання. В СРСР у період Другої світової війни депортації зазнавали багато народів (інгуші, калмики, кримські татари, німці, чеченці). У 1989 р. З’їзд народних депутатів СРСР визнав депортацію цих народів незаконною.

Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) - самопроголошений орган у СРСР, який складався з представників керівництва ЦК КПРС і уряду СРСР, що здійснив 18 - 21 серпня 1991 р. “серпневий путч” - спробу силового усунення М. Горбачова з поста Президента СРСР, зміни державного курсу і зірвання запланованого на 20 серпня 1991 р. підписання “Договору про Союз Суверенних Держав”. Дії ДКНС були кваліфіковані як державний переворот, а його члени - заарештовані.

Держава - 1) сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади; 2) організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян.

Державні селяни - у XVIII - першій половині ХІХ ст. - стан, створений із колишніх чорносотенних селян, половників, однодворців та ін. Проживали на державних землях, виконували повинності на користь держави, вважалися особисто вільними. На 1861 р. складали біля 45 % всіх селян Російської імперії.

Державний переворот - насильницька неконституційна зміна влади в державі; збройний виступ ворожих сил проти державної влади, організований у результаті таємної змови. Державний заколот, якправило, являє собою зміну правлячих еліт або верхніх ешелонів влади в країні. Такого роду зміна влади здійснюється невеликою групою людей, найчастіше військовими, і не має підтримки більшості населення. Державний переворот може відбуватися під керівництвом однієї або декількох політичних партій, не здатних отримати владу іншим, демократичним шляхом (через вибори). Державний переворот, на відміну від революції, не веде до широкомасштабних соціальних і політичних перетворень, а зводиться до посилення антидемократичних тенденцій у суспільстві, встановлення авторитарної влади.

Дипломатика - спеціальна історична дисципліна, яка вивчає походження, форму і зміст, функціонування, історію створення тексту документів правового характеру.

Дисиденти (з латинської мови - “незгідні”) - 1) в Речі Посполитій, де панівною релігією був католицизм, дисидентами були віруючі християни інших віросповідань; у переносному значенні - інакомислячі; 2) назва учасників руху проти тоталітарного режиму в СРСР з кінця 1950-х рр. Дисиденти у різних формах виступали за дотримання прав і свобод людини й громадянина, проти переслідування інакодумців, протестували проти введення радянських військ у Чехословаччину (1968 р.) та Афганістан (1979 р.). Зазнавали репресій зі сторони влади.

Добровольча армія - військове формування на Півдні Росії, яке у роки Громадянської війни воювало проти радянської влади. Створена в листопаді - грудні 1917 р. Спочатку комплектувалася добровольцями, згодом - шляхом мобілізації. Очолювали генерали М. Алексєєв, Л. Корнілов, А. Денікін, П. Врангель, В. Май-Маєвський. З 1919 р. перебувала у складі “Збройних сил Півдня Росії”. Чисельність - від 2 тис. (січень 1918 р.) до 50 тис. осіб (вересень 1919). У вересні 1919 - березні 1920 р. розбита Червоною Армією. Залишки Добровольчої армії ввійшли до складу “Руської армії”.

Донське козаче військо - виникло в другій половині XVI ст. на нижній і середній течії Дону з селян-втікачів. З кінця XVI ст. захищало південні кордони Росії. Проживало на території Області Війська Донського. В 1916 р. населення складало більше 1,5 млн. осіб, займало більше 12 млн. десятин землі. В Першій світовій війні виставило 66 кінних полків, 45 батарей, 6 батальйонів, 110 сотень. У 1918 р. ліквідоване.

“Дорога життя” - в роки Другої світової війни єдина транспортна магістраль через Ладозьке озеро (в період навігації - по воді, зимою - по льоду), яка з’єднувала у вересні 1941 - березні 1943 р. блокований Ленінград з рештою країни.

Дружина - загін воїнів, об’єднаних навколо вождя, згодом - князя; привілейована частина суспільства. Озброєні загони на чолі з князями в період Київської Русі брали участь у війнах, управлінні князівством, особистим господарством князя. Поділялися на “старшу дружину” - найбільш знатні й близькі особи (“княжі мужі”) і “молодшу дружину” - “гридні” та “отроки”. В кінці ХІІ ст. дружину замінив т. зв. двір.

Дума - 1) назва представницьких виборних установ (Державна дума) чи органів міського самоврядування (міська дума), 2) збори, нарада бояр, земських виборних при великому князі московському чи царю (Боярська дума, Земська дума).

Духовенство - служителі культу, зазвичай організовані в ієрархічні корпорації. На території Київської Русі існували різні культи та віросповідання, що мали своє духовенство. У Російській православній церкві духовенство ділиться на біле - церковнослужителі і священнослужителі, і чорне - монахи.

Дяк - 1) помічник священика під час богослужіння; 2) чин урядової адміністрації, керував роботою місцевих установ і приказів (начальник приказу чи його помічник). З XV ст. - землевласники. У XVI - ХVІІ ст. - у складі думних чинів; 3) у XVIH ст. - начальник і діловод канцелярій різних відомств.

Єзуїти - члени католицького чернечого ордену (“Товариство Ісуса”), заснованого в 1534 р. у Парижі Ігнатієм Лойолою. Для ордену єзуїтів характерні жорстка дисципліна, централізація, суворе підпорядкування керівникові ордену й Папі Римському. Спроби єзуїтів проникнути до Росії переслідувалися. У 1719 р. Петро І видав указ на вигнання їх з країни. Відновили свою діяльність за часів Катерини ІІ на території Литви й Білорусії, але в 1820 р. знову заборонені. У 1992 р. в Російській Федерації було зареєстровано Російське відділення ордену єзуїтів.

Єпархія (з грецької мови - владарювання) - церковно-адміністративна одиниця церкви. У Росії кордони єпархії визначаються Священним Синодом з урахуванням адміністративно-територіального поділу суб’єктів Російської Федерації. Управління єпархією здійснює правлячий архієрей (єпископ, архієпископ, митрополит), разом із органами єпархіального управління (єпархіальні збори та єпархіальна рада).

Єпископ (з грецької мови - наглядач) - у Російській православній церкві священнослужитель найвищого ступеня (3-го). Керівник церковно- адміністративної територіальної одиниці (єпархії, митрополії). Єпископи мають внутрішню ієрархію: 1) вікарний єпископ (вікарій); 2) правлячий єпископ; 3) архієпископ; 4) митрополит; 5) екзарх; 6) патріарх.

Єресі (з грецької мови - особливе віровчення) - течії у християнстві, що відхиляються від офіційної церковної доктрини. На території Росії існували з ХІ ст. новгородсько-псковська, новгородсько-московська єресі та ін.

Жалувана грамота - документ, який видавався найвищою владою в Росії (великим князем, царем, імператором) про надання певних прав чи привілеїв окремим особам, монастирям (з ХІІ ст.) чи групам населення (з XVII ст.). Надзвичайно важливе значення мали видані у XVIII ст. Жалувані грамоти Катерини ІІ дворянству (1785 р.) та містам (1785 р.).

Житія святих - життєписи духовних і світських осіб, канонізованих православною церквою. Перші житія святих - повчальні сказання про християнських мучеників. У Київській Русі були відомі спочатку у вигляді перекладів. Перші оригінальні руські житія святих виникли наприкінці ХІ ст. (житія княгині Ольги, князів Бориса і Гліба, Володимира І Святославича, “Житіє Феодосія Печерського”). Пізніше житія святих об’єднувалися у спеціальні збірники: Четьї Мінеї, сінаксарії, патерики.

Західники - представники однієї із течій російської громадсько-політичної думки 1840 - 50-х рр. Вважали історію Росії частиною загальносвітового історичного процесу. Прихильники реформ і конституційних перетворень державного устрою; вели полеміку зі слов’янофілами. Найбільш впливові діячі - В. Бєлінський, Т. Грановський, К. Кавелін, М. Катков, П. Чаадаєв, Б. Чичерін. До західників також належали О. Герцен та М. Огарьов. Конституційні проекти західників вплинули на створення програм російських ліберальних організацій кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Західний край - у ХІХ - на початку ХХ ст. так називали 9 приєднаних наприкінці XVIII ст. у результаті трьох поділів Речі Посполитої губерній західної частини Європейської Росії: 6 білоруських і литовських (Північно- Західний край) і 3 українських (Південно-Західний край).

Заповідні роки - наприкінці XVI ст. - роки, під час яких заборонялося (ставилася заповідь) переходити селянам від одного феодала до іншого. Окрім заповідних років, такий перехід дозволявся в Юр’їв день - 26 листопада.

Земські собори - найвищі станово-представницькі установи з дорадчими функціями в середині XVI - наприкінці XVII ст. Складалися з членів Священного собору (архієпископи, єпископи та інші разом з митрополитом, а з 1589 р. - патріархом), Боярської думи, Государевого двору, виборних від міських дворян і посадських людей. Земські собори розглядали найважливіші загальнодержавні закони (вибрання на царство, приєднання нових територій, запровадження панщини, прийняття найважливіших законів і т. п.). Перший Земський собор скликаний в 1549 р. Земський собор 1613 р. вибрав на царство Михайла Федоровича Романова. У 1613 - 1622 рр. засідали безперервно, у 1632 - 1653 рр. скликалися порівняно нечасто. У зв’язку з еволюцією державного устрою Росії до абсолютизму втратили своє значення. Останній Земський собор скликався у 1683 - 1684 рр.

Земства - виборні органи місцевого самоврядування. Запроваджені Земською реформою 1864 р. Розпорядчими органами земств були губернські та повітові земські збори; депутати (“гласні”) вибиралися по 3 куріях (повітові землевласники, власники міської нерухомості та представники сільських общин); виконавчі органи влади - губернські й повітові управи; діяли під контролем влади (Міністерство внутрішніх справ та губернатори мали право скасовувати їхні рішення). Контроль уряду було посилено у 1890 р. шляхом введення посади губернських присутніх по земських справах. Земства вирішували питання народної освіти, охорони здоров’я (створили мережу шкіл, лікарень, фельдшерських пунктів, аптек), будівництва доріг, сприяли розвитку сільського господарства (діяльність агрономів, склади машин та посівного матеріалу), кустарних промислів. У ході Першої світової війни земства створили Всеросійський земський союз. У 1918 р. ліквідовані декретом радянського уряду.

Земщина - основна частина території Московської держави з центром у Москві, не включена до опричнини Іваном IV Грозним. Управління в ній здійснювали Боярська дума і прикази.

Золота Орда - держав, створена в ході монгольських завоювань у 40-х рр. ХІІІ ст. ханом Батиєм. Інша назва - “Улус Джучі”. До складу Золотої Орди входили степи Східної Європи, Казахстану та Західного Сибіру, Крим, Північний Кавказ, Волзько-Камська Булгарія, Північний Хорезм. Васалом Золотої Орди був “Руський улус” (Північно-Східна Русь). Його землі зберігали автономію, старі княжі династії та християнство. Столицею Золотої Орди було місто Сарай-Бату, а з початку XIV ст. - Сарай-Берке. У XV ст. Золота Орда розпалася на Велику Орду, Сибірське, Казанське, Астраханське, Кримське та інші ханства.

Ідеологія - це система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, у яких усвідомлюються й оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин. Ідеологія відіграє величезну роль у житті суспільства, прискорюючи (передова ідеологія) або гальмуючи (реакційна ідеологія) його розвиток.

Ізба (Посольська, Помісна) - центральні державні установи; з середини ХVI ст. у назвах замінена на прикази.

Ізгої - в Київській Русі ХІ - ХІІ ст. - особи, які вийшли зі своєї соціальної групи (селяни, які вийшли з общини, вільновідпущеники тощо). Ізгоями були й окремі князі з династії Рюриковичів.

Іздольщина - вид оренди землі, що передбачає збір орендної плати власником у вигляді частини (долі) отриманого з неї врожаю.

Імператор - титул деяких монархів, що означає більш високий ранг порівнянно з королем; правитель імперії. Прийнятий Петром І 22 жовтня 1721 р. Саме тоді Росія була проголошена імперією. Імператор володів верховною самодержавною владою (з 1906 р. - законодавчою владою разом з Державною Думою та Державною радою), офіційне звернення “Ваша імператорська величносте” (скорочено - “Государ”). Титул імператора в Росії ліквідовано в результаті Лютневої революції 1917 р. На сьогодні в світі титул імператора носить лише правитель Японії.

Імперія (від латинського слова “ітрегіит” - військова влада) — первісно у Римі - це форма управління державою, яка нагадує військову владу (єдиний керівник - імператор, накази якого всі повинні виконувати без заперечень). Імперія у Римі й виникла у результаті того, що військові захопили владу. Загалом імперією називають монархічну державу, керівник якої носить титул імператора. Росія була імперією в 1721 - 1917 рр.

Імпресіонізм - напрямок у мистецтві, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Виник у живописі й остаточно сформувався у літературі та музиці. Імпресіоністи намагаються у своїх роботах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла, при цьому, за можливості, поділитися власними почуттями з глядачем, читачем чи слухачем. Представниками імпресіонізму в Росії були зокрема: художники К. Коровін, В. Сєров, Е. Грабар; скульптори П. Трубецькой, А. Голубкіна; композитор І. Стравінський; поети К. Бальмонт, І. Анненський та інші.

Індустріалізація - процес розвитку великого машинобудування, впровадження машинної техніки в господарство країни й перехід з цієї причини від аграрного до індустріального суспільства. В Росії успішно розвивалася з кінця ХІХ ст. З 1929 р. здійснювалася шляхом насильства і примусу, за рахунок зниження рівня життя більшості населення, експлуатації селян.

Інородці - офіційна назва в ХІХ - на початку ХХ ст. низки народів (киргизи, калмики, буряти, якути та ін.), переважно кочових, що проживали на території Казахстану та Сибіру. Згідно з уставом про управління інородцями (1822 р.), справами інородців керували інородні управи.

Історіографія - 1) історія історичної науки в цілому, а також сукупність досліджень, присвячених окремій епосі, темі, чи сукупність історичних праць, що мають схожий зміст (наприклад, російська історіографія, французька історіографія); 2) галузь історичної науки, спеціальна історична дисципліна, яка вивчає накопичення історичних знань, тлумачення історичних явищ, зміну методологічних напрямків; 3) саме описання історії, історичного процесу (історіограф - синонім історика).

Історія (з грецької мови - розповідь про минуле, про вже відоме) - 1) процес розвитку природи і суспільства; 2) історична наука, комплекс гуманітарних наук, що вивчають минуле людства у всій його повноті та розмаїтості. Складається із всесвітньої історії та історії окремих країн і народів.

Каган - титул правителя держави у стародавніх тюрків (аварів, печенігів, хозарів). Вживався поряд з титулом князя у східних слов’ян у ІХ ст., а з ХІІІ ст. - у монголів.

Каторга - особливий вид покарання за кримінальні та політичні злочини. Поєднувала позбавлення волі з особливо суворим режимом і примусом каторжників до важкої фізичної праці. В Росії виникла на початку XVIII ст. Праця каторжників використовувалася під час будівництва фортець, флоту, на рудниках, золотих копальнях. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. існувала у вигляді системи центральних каторжних тюрем.

Класицизм (з латинської мови “classicus” - “зразковий”) - напрям у мистецтві, що виник в Італії в XVI ст. і був притаманний мистецтву всіх країн Європи, а в окремих з них, наприклад Росії, зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст. В основі класицизму покладено ідеї раціоналізму, згідно з якими художні твори повинні створюватися за суворими канонами, доводячи чіткість, логічність та довершеність світобудови. Для представників класицизму цікавим було вічне, незмінне, а також суттєві, типологічні риси окремих явищ. Багато правил і канонів класицизму запозичені з мистецтва Стародавньої Греції та Риму. Російськими митцями представниками класицизму були зокрема, архітектори - К. Россі, А. Вороніхін, А. Захаров та літератори - М. Ломоносов, Д. Фонвізін, А. Кантемир, О. Сумароков, І. Хемніцер, Г. Державін.

Князівство - суверенні й васальні держави і державні утворення на чолі з князями. Виникли у слов’ян, ставши основою державності. Київська Русь була своєрідною федерацією князівств, що визнавали верховну владу Києва. В процесі її розпаду в ХІІ ст. виникла низка незалежних князівств. Для означення великих держав вживався термін “велике князівство” (наприклад “Велике князівство Московське” (1272 - 1547 рр.)). В Російській імперії в 1809 - 1917 рр. “Великим князівством” називалася Фінляндія.

Князь - 1) вождь племені чи союзу племен у східних слов’ян, керівник держави, окремого удільного князівства; 2) заслужений спадковий дворянський титул; з XVIII ст. жалувався імператором за особливі заслуги. Відповідає титулам “герцог” та “принц” у Західній Європі.

Колективізація сільського господарства в СРСР - політика радянського державного і партійного керівництва наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст., спрямована на масове створення колективних господарств (колгоспів). Колективізація відбувалася шляхом ліквідації одноосібних господарств, проводилася форсованими методами із застосуванням насильства й репресій щодо селянства, масових депортацій заможних селян із конфіскацією їхнього майна і передачею його колгоспам.

Командно-адміністративна система управління економікою - спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні: жорсткий централізм господарського життя на базі державної власності; використання позаекономічних, ідеологічних методів управління; панування партійно- державної бюрократії за відсутності реальної свободи і справжньої демократії. Названа система була встановлена в СРСР та країнах “народної демократії”. У 1989 - 1991 рр. її було ліквідовано в більшості країн Центрально-Східної Європи. Деякі елементи такої системи збережено в Білорусі.

Комінтерн (Комуністичний Інтернаціонал) - міжнародна організація, що об’єднувала комуністичні партії різних країн. Створений у 1919 р. за ініціативою керівництва РКП(б). Розпущений у 1943 р.

Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС) - політична партія у 1898 - 1991 рр. Розпочала свою діяльність під назвою Російська соціал- демократична робітнича партія (РСДРП) у 1898 р. на І з’їзді в Мінську. Остаточно оформилася на ІІ з’їзді (1903 р., Брюссель, Лондон), де було прийнято програму-мінімум. Вона передбачала повалення самодержавства, встановлення республіки, запровадження 8-годинного робочого дня, ліквідацію залишків панщини, рівноправ’я націй та їх право на самовизначення. Програма-максимум передбачала здійснення соціалістичної революції з метою повалення капіталізму і встановлення диктатури пролетаріату. На ІІ з’їзді оформилися дві фракції - більшовики на чолі з В. Ульяновим (Леніним) та меншовики на чолі з Л. Мартиновим іГ. Плехановим. На VII з’їзді (1918 р., Москва) було прийнято нову назву партії - Російська комуністична партія (більшовиків) - РКП(б), яка з 1925 р. стала офіційно називатися Всесоюзною комуністичною партією (більшовиків) - ВКП(б). Вона зосередила в своїх руках усі важелі влади, як у центрі, так і на місцях. ХІХ з’їзд партії у 1952 р. перейменував її в КПРС. На ХХІІ з’їзді в 1961 р. була прийнята третя програма партії. У 1990 р. на XVШ з’їзді відбувся перехід до “демократичного соціалізму”. На двох останніх з’їздах у КПРС виділилося кілька течій, що ворогували між собою. Розбіжності, зрештою, зумовили те, що консервативно налаштовані комуністи в серпні 1991 р. спробували здійснити державний переворот. Поразка ДКНС привела до заборони діяльності КПРС на території Росії, України та інших республік. Партійне майно передавалося державі. В 1992 р. в Російській Федерації було створено кілька комуністичних партій та організацій, найвпливовішою з яких є Комуністична партія Російської Федерації.

Конституційна монархія - це монархія, в якій влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі - уряду. Без згоди парламенту монарх не має прававидавати закони й розпорядження загальнодержавного характеру.

Конституція - головний закон держави. Вона визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило, спираються на конституцію. Перша конституція в Росії прийнята в 1918 р. У 1924, 1936, 1977 р. були утверджені різні варіанти конституції СРСР. Діюча сьогодні Конституція Російської Федерації була схвалена на всенародному референдумі 12 грудня 1993 р.

Конфедерація - союз держав, кожний член якого зберігає незалежність, має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших). Зараз конфедераціями є Союзна держава Росії та Білорусі, Співдружність незалежних держав і, за визначенням окремих політологів та істориків, Європейська економічна спільнота (ЄС).

Кормління - система утримування посадових осіб (намісників, волостелей) за рахунок місцевого населення. Ліквідована Іваном IV Грозним у ході земської реформи.

Країна - визначена територія, що становить єдність з погляду історії, природних умов, населення (спільноти людей, що проживають на цій території), яка в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет або бути залежною. Інколи термін вживається як синонім терміну держава.

Кремль - центральна частина міст Московської держави, обнесена фортечними мурами з вежами; комплекс оборонних споруд, церков та палаців. Кремль розташовувався на підвищенні, зазвичай на березі річки чи озера, і був ядром міста, визначав його силует та планування. Кремлі збереглися у Новгороді, Пскові, Тулі, Нижньому Новгороді, Смоленську, Москві.

Кріпосне право (кріпосний лад, панщина) - форма залежності селян: прикріплення їх до землі і підкорення судовій владі землевласника. В Росії оформилося в загальнодержавному масштабі “Судебником” 1497 р., указами XVI - початку XVII ст. про заповідні та урочні роки; остаточно утверджено Соборним уложенням 1649 р. Скасовано аграрною (селянською) реформою 1861 р.

Культ особи - безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в ієрархії політичної чи релігійної влади, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера. Теоретичною основою культу особи є волюнтаристський погляд на історію, згідно з яким її хід визначається не об’єктивними законами, а волею видатних людей, переважно вождів. Найчастіше культ особи притаманний тоталітарним і авторитарним державам. У СРСР існували культи особи в часи правління Сталіна, М. Хрущова тощо.

Куркулі (російською мовою - “кулаки”) - поширена в літературі назва заможних селян. За різними оцінками на початок 20-х рр. ХХ ст. складали 20 % усіх селянських господарств. У 1913 р. вони виробляли 50 % товарного хліба. В СРСР куркульство ліквідовано в ході колективізації шляхом конфіскації його майна і депортації сімей заможних селян у віддалені райони країни.

Лавра - назва великого чоловічого православного монастиря, що підпорядковується безпосередньо патріарху, в 1721 - 1917 рр. - Синоду. Відомі лаври: Києво-Печерська (з 1598 р., Київ), Троїце-Сергіївська (з 1744 р., Сергіїв Посад), Олександро-Невська (з 1797 р., Санкт-Петербург), Почаївсько-Успенська (з 1833 р., Почаїв). Керують лаврами архімандрити.

Літописи - історичні твори, вид розповідної літератури у Східній Європі в ХІ - XVII ст. Складалися зі щорічних записів. Могли становити літописні зводи. Мали як локальний, регіональний характер, так і загальноруський. Збереглися переважно в більш пізніх списках. Літописання найдовше проіснувало на території України - т. зв. козацькі літописи (Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка та ін.).

Лібералізм - ідейна і громадсько-політична течія, яка виникла в Європі у XVII - XVIII ст. Проголошував принципи громадянських, політичних та економічних свобод. У Росії зародився на зламіXVIII - ХІХ ст. і був пов’язаний з політикою “освіченого абсолютизму” Катерини ІІ й реформаторськими задумами Олександра І. Значний вплив на формування лібералізму мали масони та гасло французької революції “Свобода, рівність і братерство”. В 1830 - 1840 -х рр. ідеї європейського лібералізму поширилися в гуртках західників. Після реформ 1860 - 1870-х рр. однією з форм ліберального руху стала діяльність земств. У 1905 - 1907 рр. виникли впливові ліберальні партії - Конституційно-демократична (кадети) та “Союз 17 жовтня”. Їхні програми передбачали перетворення Росії на конституційну монархію і встановлення громадянських прав та свобод шляхом мирних реформ. Ці партії брали активну участь у діяльності Тимчасового уряду. З 1991 р. ліберальний рух у Росії відновився.

Мануфактура (з латинської мови “manus” - “рука” та “factura” - “виготовлення”) - підприємство, засноване на розподілі праці й ручній ремісничій техніці. Існувала у XVI - XVIII ст. у країнах Західної Європи, а з середини XVII ст. до середини ХІХ ст. - і в Росії.

Масонство (з французької macon - каменяр) - релігійно-етична течія, яка виникла на початку XVIII ст. в Англії. Назва організації та традиції запозичені у середньовічних цехів та рицарських і містичних орденів. Масони прагнули створити таємну всесвітню організацію з метою світового об’єднання людства в релігійний братній союз. У Росії відоме з 1730-х рр. У 1822 р. масонство було заборонене Олександром І. Більшість декабристів належали до масонських організацій. Масонство було ліквідоване в Росії у 1917 - 1918 рр. Зараз активно відроджується.

Матеріалізм - один із напрямків філософії, представники якого у вирішенні основного філософського питання стверджують, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, воля, ідеальне - вторинним. Матеріалізм визнає існування лише однієї субстанції - матерії.

Місництво - система розподілу службових місць у Московській державі. Склалося в XIV - XV ст. при призначенні на військову, адміністративну і придворну службу з урахуванням походження, службового становища предків людини та її особистих заслуг. Скасоване у 1682 р.

Модерн (з французької мови “moderne” - “сучасний”) - напрям у мистецтві, найбільш поширений у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Для нього притаманна відмова від прямих ліній та кутів і використання “природних” (синусоїдних та хвилястих) ліній, стилізованих квітів, язиків вогню, інших елементів, запозичених у природі, нових технологій, розквіт прикладного мистецтва. Модерн проявився, переважно, в архітектурі, декоративноприкладному мистецтві (меблі, посуд), графіці та живописі.

“Москва - ІІІ Рим” - політична концепція XV - XVI ст., що утверджувала значення Московської держави як світового політичного і церковного центру. Московські великі князі (згодом царі) проголошувалися спадкоємцями римських і візантійських імператорів. Уперше викладена в листах монаха Філофея до великого князя московського Василя ІІІ.

Наділ - земельна ділянка, яка надавалася селянину поміщиком чи державою за виконання різних повинностей (панщини, оброку). Після аграрної реформи 1861 р. перетворилася на общинну чи подвірну селянську власність.

Народники - представники ідейної течії в середовищі радикальної інтелігенції в другій половині ХІХ ст. Виступали прихильниками “селянського соціалізму” проти панщини та капіталістичного розвитку Росії, за повалення самодержавства шляхом селянської революції. Існували відгалуження революційних, ліберальних народників. Частина з них підтримувала терористичні методи діяльності.

Націоналізація - перехід приватних підприємств, банків, земельних ділянок у власність держави. В Росії націоналізація економіки відбувалася у 1917 - 1920 рр.

Неокласицизм - термін, поширений у мистецтвознавстві для позначення художніх явищ останньої третини ХІХ і ХХ ст., яким притаманне повернення до мистецьких традицій античності, епохи Відродження й, особливо, класицизму.

Нестяжателі - прихильники релігійно-політичної течії наприкінці XV - на початку XVI ст. Проповідували необхідність відмови церкви від “стяжання” - придбання земельних та матеріальних цінностей як такого, що суперечило євангельським принципам. Головні ідеологи: Ніл Сорський, Вассіан Косой. Проти нестяжателів виступали йосифляни. Засуджені на церковних соборах 1503 та 1531 рр.

Нігілісти - люди, які заперечують загальноприйняті духовні цінності, моральні норми, форми громадського життя. В Росії термін одержав поширення після написання роману І. Тургенєва “Батьки і діти” в 1862 р.

Нова економічна політика (НЕП) - проголошена весною 1921 р. на Х з’їзді РКП(б). Змінила політику “воєнного комунізму”, була розрахована на відновлення народного господарства з наступним переходом до соціалізму. В ході реалізації НЕПу продрозкладка була замінена продподатком, дозволено існування різних форм власності і ринкові відносини. У 1922 - 1924 рр. проведено грошову реформу. З середини 1920-х рр. НЕП почала обмежуватися створенням централізованої системи управління економікою. Фактично припинена в 1929 р.

Норманська теорія - концепція у російській та світовій історіографії, прихильники якої вважають норманів (варягів) творцями державності в Київській Русі. Сформульована на початку XVIII ст.Г. Байєром, Г. Міллером та ін. Норманську теорію заперечували М. Ломоносов, Д. Іловайський, С. Гедеонов та ін.

Оброк - щорічний збір грошей і продовольства з кріпосних селян поміщиком. Продуктовий оброк скасовано в результаті аграрної реформи 1861 р., а грошовий зберігся для тимчасовозобов’язаних селян до 1883 р.

Община - форма соціальної організації. Первісній (родовій) общині притаманна колективна праця і споживання. Для сусідської (територіальної, сільської) общини характерне поєднання індивідуальних та колективних форм власності. Община володіла повним або частковим самоуправлінням. У Росії була замкнутою становою одиницею, використовувалася для збору податків. Ліквідована в ході реформ П. Столипіна у 1907 - 1911 рр.

Опозиція - протиставлення одних поглядів чи дій іншим; у політиці - партія або група, що виступає врозріз з думкою більшості або з панівною думкою і висуває альтернативні, інші способи вирішення проблем. Політична опозиція - необхідний елемент політичної системи, що сприяє її ефективному функціонуванню.

Ополчення - військове формування, яке створювалося з вільних селян, дворян, міщан у період ворожих нашесть.

Опричнина - 1) система заходів Івана IV Грозного в 1565 - 1572 рр. для боротьби з можливою зрадою у середовищі знаті - масові репресії, страти, земельні конфіскації; 2) назва уділу Івана IV Грозного у 1565 - 1572 рр. з окремою територією, військом і державним апаратом; 3) окреме удільне володіння жінок з великокняжої сім’ї.

Організація Варшавського договору (ОВД) - див. Варшавський договір.

Орда - у тюркських і монгольських племен спочатку - військово- адміністративна організація, згодом - місце розташування кочівників, ще пізніше - резиденція правителя держави.

Освічений абсолютизм - назва політики монархів у низці європейських держав у другій половині XVIII ст., що проявилася у реформуванні найбільш застарілих соціальних інститутів і ліквідації окремих станових привілеїв дворянства і духовенства. Для політики освіченого абсолютизму характерне проголошення “союзу правителів і філософів”. У Росії політику освіченого абсолютизму проводила Катерина ІІ.

Панславізм - течія в російській громадській думці в другій половині ХІХ ст. Виникла як реакція на поразку Росії у Кримській війні 1853 - 1856 рр. У основі панславізму є ідея докорінної відмінності слов’ян від інших народів Європи, висновок про необхідність їхнього союзу на чолі з Росією.

Панщина (російською мовою - “барщина”) - форма земельної ренти, неоплачувані примусові роботи залежних селян, що працювали власним інвентарем у господарстві феодала. Існувала в часи Київської Русі. Одержала поширення у Європейській Росії в ХVІ ст. Після ліквідації кріпосного права у 1961 р. зберігалася для тимчасовозобов’язаних селян у вигляді іздольщини. Остаточно скасована в Росії в 1882 р.

Парламент - найвищий представницький і законодавчий орган у державах, де існує розподіл гілок влади. У демократичних країнах усі верстви населення і всі регіони країни мають у парламенті своїх представників чи депутатів, яких обирають у ході виборів.

Патріарх - вищий духовний сан у християнській церкві; голова низки помісних православних церков. Керівник Російської православної церкви носить титул патріарха з 1589 р. Титул патріарха надається пожиттєво. Патріарх підзвітний лише Помісному та архієрейському соборам.

Повіт (російською мовою - “уезд”) - адміністративно-територіальна одиниця в Росії. З ХІІІ ст. - сукупність волостей навколо певного центру. Управлялися княжим намісником, з початку XVII ст. - воєводою. З початку XVIІІ ст. входив до складу губернії; з 1755 р. - найменша адміністративна, судова і фіскальна одиниця; поліційно-адміністративна влада виконувалася ісправником. У СРСР у 1923 - 1929 рр. повіти реорганізовані в райони.

Помістя - вид земельного володіння наприкінці XV - на початку XVIII ст. Надавалося державою служилим людям за несення військової і державної служби. Спочатку без права продажу, обміну і передачі в спадок. У XVI - XVH ст. встановилося спадкове володіння помістям. Дворян, які володіли помістям, називали поміщиками. У 1714 р., згідно з указом Петра І про єдиного спадкоємця, помістя зрівняно в правах з вотчиною.

Посад - 1) в руських князівствах Х - XVI ст. - торгово-ремісниче поселення поза міськими стінами, що пізніше стало частиною міста; 2) в Російській імперії - невеликі селища міського типу.

Православ’я - одна з течій у християнстві, поряд із католицизмом і протестантизмом. З TV ст. формується як офіційна релігія Візантійської імперії. Повністю самостійна з моменту церковного розколу 1054 р. Не має єдиного церковного центру, внаслідок чого сформувалося кілька самостійних православних церков (зараз їх 15), кожна з яких має свою специфіку, але всі вони дотримуються загальної системи догматів та обрядовості. Основою для православ’я виступають Святе Письмо (Біблія) і Святий Переказ (рішення перших 7 Вселенських соборів і твори Отців Церкви ІІ - VIII ст.). Основні принципи православ’я викладені у 12 пунктах Символу віри, прийнятого на двох вселенських соборах - у Нікеї (325 р.) і Константинополі (381 р.). Найважливіші постулати православ’я - віра в триєдиного Бога, викуп, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа.

Приватизація - перехід у приватну власність державного чи комунального майна (земельних ділянок, промислових підприємств, банків) за гроші чи безкоштовно. В Російській Федерації проходила у 1992 - 1994 рр.

Продподаток - продовольчий податок, запроваджений декретами Раднаркому в березні 1921 р. замість продрозкладки. Був першим актом нової економічної політики. Розмір встановлювався до весняної сівби на кожен вид сільськогосподарської продукції з урахуванням місцевих умов і заможності селянських господарств.

Продрозкладка - система заготівель сільськогосподарських товарів у 1919 - 1921 рр., елемент політики “воєнного комунізму”. Передбачала обов’язкову здачу селянами державі за твердими цінами всіх надлишків (понад встановлені норми на особисті й господарські потреби) хліба та інших продуктів. Проводилася в примусовому порядку органами Народного комісаріату продовольства, продовольчими загонами разом із комітетами незаможних селян, місцевими радами. Викликала опір і незадоволення селян. Наймасовимішим проявом селянського невдоволення стало повстання у Тамбовській губернії (15 серпня 1920 р. - 16 липня 1922 р.).

Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) - міжурядова організація соціалістичних країн, створена в 1949 р. на противагу Європейському Союзові з метою економічної інтеграції та взаємодопомоги. Існувала до 1991 р. Члени РЕВ: Албанія (припинила участь у роботі РЕВ 1961 р.), Болгарія, Угорщина, В’єтнам, НДР, Куба, Монголія, Польща, Румунія, СРСР, Чехословаччина); частково співпрацювала Югославія.

Радгосп (російською - совхоз) - радянське господарство - державне сільськогосподарське підприємство. Перші радгоспи створено в 1918 р. на базі великих поміщицьких господарств. За радянським законодавством майно радгоспів вважалося державною власністю. Воно закріплювалося за радгоспами на правах господарського користування.

Раціоналізм - 1) філософський напрямок, який визнає розум основою пізнання і поведінки людей, джерелом та критерієм істинності всіх життєвих прагнень людини; 2) радянський авангардистський напрям в архітектурі, поширений у 1920 - на початку 1930-х рр. Йому притаманні лаконічність, суворість та підкресленість форм.

Реалізм (з французької мови “realisme” - “суттєвий”, “дійсний”) - стиль і метод у мистецтві та літературі, а також філософська доктрина, згідно з якою предмети видимого світу існуютьнезалежно від людського сприйняття та пізнання. Реалізм притаманний окремим творам О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя, а також картинам художників-передвижників М. Ге, І. Шишкіна, А. Куїнджі, В. Васнецова, І. Рєпіна, І. Левітана та інших.

Революція - швидка зміна існуючого політичного, соціального чи економічного ладу суспільства, здебільшого насильницьким шляхом. Технологічна (соціальна) революція - скасування або ж заміна до цього часу дійсних та загальновизнаних законів чи загальноприйнятої практики на нові методи й відкриття.

Репресії - каральні заходи, покарання, вжиті державними органами. До репресій належать заходи примусу, які застосовуються виключно з політичних мотивів: позбавлення етичних прав; позбавлення життя і свободи; примусове лікування в психіатричних закладах; депортація; заслання; позбавлення громадянства; притягнення до примусової праці; позбавлення чи обмеження прав і свобод осіб, які були визнані соціально небезпечними за класовими, соціальними, національними, релігійними чи іншими ознаками.

Республіка - форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законом повноваженнями, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Реформа - перетворення, що вводиться законодавчим шляхом. Зокрема процес перетворення держави, розпочатий владою з необхідності. Кінцева мета будь-якої реформи - зміцнення та оновлення державних засад, що, однак, не завжди приводить до поліпшення рівня життя, скорочення державних витрат і навпаки - збільшення доходів. Реформи в Росії проводили Олена Глинська, Іван IV Грозний та багато інших правителів. Особливо насичений реформами був період правління Петра І.

Різночинці (“люди різного чину і звання”) - наприкінці XVIII - ХІХ ст. міжстанова юридично не оформлена категорія населення, вихідці з різних станів (духовенство, купці, міщани, дрібні чиновники і т. п.), переважно люди розумової праці.

Романтизм - ідейний рух у літературі, науці та мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції, на початку ХІХ ст. поширився в Росії, Польщі, Австрії, а згодом і в інших країнах Європи та Америки. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності у творчості, культ природи й почуттів людини. Романтичним творам притаманні заклики до єдності людини і природи, до відновлення народної мудрості, втраченої чи зіпсутої цивілізацією. Серед представників російського романтизму є відомі художники(П. Заболоцький, І. Айвазовський, О. Кіпренський), графіки (О. Кіпренський), літератори (В. Жуковський, О. Пушкін, М. Лермонтов, Ф. Тютчев), композитори (М. Глінка, О. Драгомижський, М. Балакірєв, М. Римський-Корсаков, М. Мусоргський, О. Бородін, Ц. Кюї, П. Чайковсь- кий) та інші.

Самодержавство - монархічна форма правління в Росії, за якої цареві (з 1721 р. - імператору) належали верховні законодавчі права, виконавча влада, управління країною, армією і флотом. До середини XVI ст. в Росії сформувалася станово-представницька монархія - цар правив разом з Боярською думою, скликалися Земські собори. У XVII ст. відбувся перехід до абсолютної монархії, що утвердилася за часів Петра І (1689 - 1725 рр.). Після зречення Миколи ІІ в ході Лютневої революції 1917 р. самодержавство було ліквідоване.

Самозванець - людина, яка з корисних чи політичних мотивів видає себе за особу, якою не є насправді. У Росії самозванців було біля двох десятків (найвідоміші з них - три Лжедмитрії). Омелян Пугачов теж був самозванцем, оскільки видавав себе за імператора Петра ІІІ. Окрім них, відомими російськими самозванцями були княжна Тараканова, княжна Анастасія. Остання, як і ціла низка інших самозванок, видавала себе за дочку останнього російського імператора Миколи ІІ.

Секта релігійна - група віруючих відокремлених від тієї чи іншої церкви або общини. Іноді сектами називають низку протестантських організацій (меноніти, адвентисти та ін.). Зараз існують т. зв. “тоталітарні секти” (“Товариство Муна”, “сатаністи”, “Біле братство” та ін.), в основі яких - культ вождя, безумовне підкорення рядових членів керівництву організації. Протиправні дії таких організацій (жертвоприношення, фізичний та психологічний тиск) караються законом.

Секуляризація - перетворення церковної власності на світську.

Сентименталізм (з французької мови “sentiment” - “почуття”) - мистецький напрям у культурі багатьох країн Європи та Америки. Особливо поширеним був у 20-х - 80-х рр. XVIII ст. У Росії не втрачав актуальності й на початку ХІХ ст. Виник як реакція на поширення раціоналізму та класицизму. Письменники-сентименталісти надавали перевагу людським почуттям, захоплювалися природою, виводили як героїв простих людей. Сентименталізм мав також вплив на сучасний йому живопис та гравюру, але майже не відобразився в архітектурі. Серед російських сентименталістів вирізняються літератори М. Карамзін, О. Ізмайлов, І. Дмитрієв, художники М. Аргунов, В. Боровиковський, графік Ф. Толстойта інші.

Символізм (з французької мови “symbolisme” - “знак”, “прикмета”, “символ”) - один з найпомітніших напрямків у культурі (переважно в літературі, музиці та живописі), що виник у Франції в 1870-х рр. і досягнув найбільшого розвитку на зламі ХІХ - ХХ ст. у Франції, Бельгії та Росії. Символісти суттєво змінили не лише різні галузі культури, але й саме ставлення до неї. Їхнє експериментаторство, прагнення до нового, космополітизм та великий діапазон впливів стали взірцями для більшості сучасних культурних напрямків. Прихильники символізму часто використовували різні символи, натяки, таємничість, загадковість, незавершеність і навіть містичність. Головним настроєм їхніх творів був песимізм, відчай. Представниками символізму в російській літературі є В. Брюсов, О. Блок, Ф. Сологуб, А. Білий, К. Бальмонт, Д. Мережковський, а в українській - Леся Українка. Серед російських художників-символістів виділяються М. Врубель, М. Гущин та інші.

Слов’янофіли - представники одного з напрямків російської громадсько-політичної думки 40 - 50-х рр. ХІХ ст. Виступали з обґрунтуванням особливого, відмінного від західноєвропейського, шляху історичного розвитку Росії, вбачали її самобутність у відсутності боротьби соціальних груп, у селянській общині, православ’ї як єдино правильнім християнстві, протистояли західникам. Головні представники: брати Аксакови, Кіриєвські, О. Кошилєв, Ю. Самарін, А. Хомяков, В. Черкаський. Прихильниками слов’янофілів були В. Даль, О. Островський, А. Григор’єв, Ф. Тютчев. Ідеї слов’янофілів лягли в основу панславізму та деяких інших ідеологічних течій другої половини ХІХ ст.

Смутний час (Смута) - епоха соціально-політичної, економічної та династичної кризи в Росії на початку XVII ст. Розпочалася з масового голоду 1601 - 1603 рр., переросла в рух проти царя Бориса Годунова, а також повстання під проводом Косолапа Хлопка та Івана Болотнікова. Ознаменувалася появою самозванців, що видавали себе за загиблого сина Івана Грозного - Дмитра. Внутрішні міжусобиці доповнилися втручанням у російські справи поляків та шведів, іноземною окупацією країни. У 1613 р. Смута закінчилася після обрання нового царя Михайла ФедоровичаРоманова. Врегулювання взаємин із сусідніми державами тривало ще до 1618 р.

Собор - 1) зібрання світських та духовних чинів для ради і вирішення найважливіших справ держави (Земські собори) чи православної церкви (церковні собори); 2) головний храм міста або монастиря, в якому проводить богослужіння вища духовна особа (патріарх, архієпископ).

Соціалізм - 1) соціально-економічні ідеї, вчення та ідеології, чиїм основним гаслом є “соціальна справедливість”; 2) політичні рухи, різноманітні утворення та партії, що в новітній час відносять до “лівого” політичного спектра; 3) в переносному значенні в політичній лексиці - політика економічного перерозподілу національного продукту країни, спрямована на соціальний захист найслабших верств населення; 4) підтримка бідних за рахунок багатих; 5) самоназва економічного, суспільного та політичного ладу в СРСР та країнах, що у ХХ столітті були сателітами СРСР.

Сталінізм - модель державного управління і сукупність державної політичної структури й ідеології, що виникли в результаті розвитку політичної системи більшовиків, започаткованої в 1917 р.,що одержала назву від імені Йосифа Сталіна. У сучасній історіографії визначилася тенденція максимально локалізувати всі злочини більшовизму, зв’язавши їх зі Сталіним. Тим часом, якщо, навпаки, розташувати епізоди терору в хронологічній послідовності, виявиться, що терор безпосередньо випливає з марксистсько-ленінської ідеології і прямим попередником Сталіна був Ленін.

Сталінізм характеризується пануванням авторитарно-бюрократичних методів управління державою й суспільством, злиттям партійних і державних органів влади, жорстким ідеологічним контролем над суспільством, застосуванням репресивних методів примусу проти ворогів і опонентів існуючого ладу та правлячого режиму.

Станово-представницька монархія - форма правління, за якої одноосібна, відносно сильна влада монарха обмежена владою станово-представницького органу, наділеного власною компетенцією. Станово-представницька монархія є проміжним ступенем між монархією періоду феодальної роздробленості та абсолютною монархією. В країнах Європи станово-представницька монархія виникла в умовах формування станів і ознаменувала певну централізацію управління державою, порівняно з феодальною роздробленістю. У період станово-представницької монархії до станово-представницьких органів входили представники духовенства, світських феодалів, городян (купців, ремісників). Цими органами були: в Англії - парламент (з 1265 р.); у Франції - Генеральні штати (з 1302 р.);в Іспанії - кортеси (з кін. ХІІ - поч. ХIV ст.); у Швеції - риксдаг (з 1435 р.); у Данії - ригсдаг (1468 - 1660 рр.); у Польщі, Угорщині, Чехії - сейми (з ХIV - ХV ст.) та ін. Станово-представницькі органи скликалися монархами для схвалення їхньої політики у найважливіших галузях державного управління. У Російській державі станово-представницька монархія утворилася за Івана IV Васильовича (Івана Грозного), коли було скликано перший станово-представницький орган - Земський собор (1549 р.). Найвищого ступеня розвитку станово-представницька монархія у Росії досягла в першій половині ХVІІ ст. Але вже починаючи з царювання Олексія Михайловича станово- представницька монархія поступово замінювалася абсолютною. Останній Земський собор скликався 1653 р. Він висловився за прийняття України під протекторат російського царя та участь Російської держави у війні проти Речі Посполитої.

Старообрядці - об’єднана назва різного роду релігійних організацій, які виникли в середині XVII ст. в результаті розколу Російської православної церкви. Відмовилися визнати церковні нововведення патріарха Нікона. За це були прокляті на церковному соборі 1666 - 1667 рр. і піддані судовим переслідуванням. Ранні старообрядці заперечували “світ”, у якому панує антихрист, проповідували близький кінець світу, аскетизм, прихильність до старих обрядів і т. п. Серед них велику роль відігравали миряни. Наприкінці XVII ст. старообрядці розпалися на дві основні течії: поповців і безпоповців, які своєю чергою поділилися на кілька напрямків та груп. Спробою підкорити старообрядців офіційній церкві було створення у 1801 р. Єдино- вірчої церкви.

Східні слов’яни - одна з трьох основних груп давніх слов’ян, поряд із західними та південними. Сформувалася в VI - ІХ ст. на території Східної Європи. Займалися орним землеробством, скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом, ремеслами. До них належали племінні союзи: поляни, древляни, кривичі, дреговичі, радимичі, в’ятичі, словени, дуліби, білі хорвати, сіверяни, уличі і тиверці. В першій половині ІХ ст. вони створили ранньодержавні об’єднання у Середньому Подніпров’ї та біля озера Ільмень, що стали основою для утворення Київської Русі.

Татаро-монгольське ярмо (іго) - традиційна назва системи експлуатації руських князівств монгольськими завойовниками в 1243 - 1480 рр. Утвердило васальну залежність руських князівств від Монгольської імперії та Золотої Орди. Супроводжувалося щорічним збором данини, частими каральними набігами ординських ханів і воєначальників. Підірвано Куликовською битвою 1380 р.,ліквідоване Іваном ІІІ у 1480 р. Привело до економічного, політичного і культурного відставання Північно-Східної Русі від країн Західної Європи.

Тимчасовий уряд - вищий виконавчий орган створений у результаті Лютневої революції, після зречення імператора Миколи ІІ, Тимчасовим комітетом членів Державної думи з дозволу лідерів Петроградської ради на період до скликання Установчих зборів. Виконував також законодавчі функції. У своїй програмі і зверненні до громадян Росії проголосив принцип “спадкоємності влади” і “неперервності права”, заявив про наміри довести війну “до переможного кінця”, виконати всі договори й угоди, підписані із союзниками по Антанті. Скасував каторгу і політичне заслання, оголосив політичну амністію. Обіцяв скликати Установчі збори, замінити поліцію народною міліцією. Прийняв закон про свободу зібрань і спілок; видавав укази про передачу державі земель, котрі належали імператорській родині, про робітничі комітети на промислових підприємствах; оголосив про введення хлібної монополії. 1 вересня проголосив Російську республіку. Ліквідований більшовиками.

Тимчасовозобов’язані селяни - у 1861 - 1883 рр. - колишні кріпаки, не переведені на викуп після аграрної реформи 1861 р. За користування землею виконували різні повинності (іздольщину, оброк).

Тіун - назва кількох категорій посадових осіб у Київській Русі, Великому князівстві Литовському, Московській державі. У Київській Русі тіуном назвали господарського управителя князя або бояр. Більшість тіунів були невільними людьми, але при цьому виступали найближчими помічниками князя чи бояр. У XIV - XVII ст. тіуни московських правителів займалися їхнім господарством, управляли окремими містами, волостями, а в окремих випадках виконували судові функції.

Тоталітаризм - політичний режим, який прагне до повного (тотального) контролю держави за всіма сторонами життя суспільства. Тоталітарний режим існував у нацистській Німеччині, фашистській Італії та СРСР за часів Сталіна.

Тягло - в XV - XVIII ст. система грошових і натуральних державних повинностей селян та посадських людей. Після введення подушного податку в 1724 р. термін “тягло” замінено на термін “подать”. З XVIII ст. до 1861 р. - одиниця стягнення повинностей із селян на користь поміщика.

Унітарна держава - форма державного устрою, що базується на зверхності суверенітету (верховної влади) єдиної держави над адміністративно- територіальними або національно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Урочні роки - у XVI - XVII ст. - 5, 15 річні терміни, на протязі яких поміщики могли подати заяву про повернення їм утікачів із селян-кріпаків. Запроваджені в 90-х рр. XVI ст. “Соборне уложеніє” 1649 р. встановило безтерміновий розшук, що означало юридичне оформлення кріпацтва.

Федерація (з латинської мови - “союз”, “об’єднання”) - форма державного устрою, при якій держава складається федеральних одиниць - членів і суб’єктів. У Російській Федерації суб’єктами є краї, області, міста федерального значення, автономна область та автономні округи.

Феодалізм - соціально-політична структура, яка характеризувалася наявністю двох соціальних верств населення - феодалів (землевласників) та селян, а також натуральним господарством. Експлуатація селян феодалами відбувалася шляхом використання неоплачуваної праці (панщини) та несення інших служб (ремонт доріг, мостів і т. д.), збору натурального чи грошового оброку. Власники землі вишиковувалися у феодальну драбину: нижчестоячий феодал (васал) одержував за службу земельний наділ (лен, феод, помістя) і кріпаків у вищестоячого (сеньйора). На чолі феодальної драбини стояв монарх (у Росії - цар). Російські феодали - бояри і дворяни - одержували землю переважно за службу у війську (озброєння вимагало значних коштів). Духовним феодалам - настоятелям церков та ігуменам монастирів - землянадавалася, здебільшого, у вигляді подарунків чи за заповітами.

Футуризм - загальна назва авангардних рухів у літературі та живописі 1910 - початку 1920-х рр., переважно в Італії та Росії. Головні художні принципи футуризму - швидкість, рух, енергія, виражені простими методами. Для футуристичних картин притаманні енергійні композиції, на яких фігури розбиті на фрагменти і пересікаються гострими кутами, з переважанням зигзагів, спіралей, конусів. Для мистецтва цього напрямку характерне відображення настання часу техніки. Майже обов’язковими є три елементи: місто, машина, маса. Натомість у ньому відсутня цікавість до людини. Відомим російським художником-футуристом вважається Д. Бурлюк, а літераторами-футуристами - В. Маяковський, В. Хлебников, Б. Пастернак, Б. Лівшиць, Н. Хабіас та інші.

Холодна війна - військово-політична конфронтація між СРСР та його союзниками, з однієї сторони, і США і їх союзниками, з іншої. Для неї були притаманні гонка озброєнь, організація двох ворогуючих військово- політичних блоків, створення військово-стратегічних баз і плацдармів, широке використання економічних засобів тиску - ембарго, економічна блокада. Холодна війна виникла після завершення Другої світової війни і завершилася у 1989 - 1991 рр. у зв’язку з політичними та соціальними змінами в СРСР та інших країнах колишнього соцтабору.

Холопи - у Х - XVII ст. - категорія населення, за своїм правовим статусом близького до рабів. Спочатку не мали власного господарства й виконували різні роботи для своїх господарів. Холопами ставали в результаті полону, продажу за борги, шлюбу з холопом чи холопкою. З кінця XVI ст. найпоширенішим і масовим стало служиле холопство. Частина холопів поповнили ряди княжих слуг. З XVII ст. холопи почали отримувати в користування землю і обкладатися повинностями. Із запровадженням у 1722 р. подушного податку перетворилися на селян-кріпаків.

Хронологія - 1) послідовність історичних подій у часі; 2) історична хронологія - спеціальна історична дисципліна, вивчає системи літочислення і календарі різних народів, допомагає встановити дати історичних подій і час створення історичних джерел.

Цар (від латинського слова - “цезар”) - у 1547 - 1721 рр. - офіційний титул правителя Російської держави. Першим царем був Іван IV Грозний. За часів Петра І титул “цар” було замінено титулом “імператор”, але неофіційно існував на рівних з ним.

Цензура - система державного нагляду за друком і засобами масової інформації. В Росії виникла на початку XVIII ст. У 1804 - 1865 рр. регулювалася цензурними уставами, перебувала у підпорядкуванні Міністерства народної просвіти (з 1863 р. - Міністерства внутрішніх справ). Поділялася на загальну (внутрішню та іноземну) та відомчу (духовну, військову, театральну). У 1865 р. були прийняті “Тимчасові правила про друк”, які запроваджували каральну цензуру для низки столичних видань. У 1905 - 1907 рр. цензура під впливом подій революції не функціонувала. У СРСР цензура здійснювалася органами Головліту. В сучасній Росії цензура офіційно поза законом.

Челядь - 1) в часи Київської Русі - раби; 2) у XVIII - ХІХ ст. - одна з назв дворових людей поміщика.

Червона Армія - Робітничо-Селянська Червона Армія (РСЧА) - назва збройних сил Радянської Росії та СРСР в 1918 - 1946 рр.

“Четьї-Мінеї” - збірники, складені з житій святих, упорядковані згідно з порядком вшанування їхньої пам’яті за православним церковним календарем, а також тексти церковних служб річного циклу. Найбільше поширення одержали “Великі Четьї-Мінеї”, складені митрополитом Макарієм.

Шляхта - в Польщі, Великому князівстві Литовському і Речі Посполитій - це назва світської знаті, привілейованої частини суспільства; польський відповідник російського дворянства.

Шокова терапія - план швидкого переходу Польщі від комуністичної економіки, заснованої на державній власності та централізованому плануванні, до капіталістичної ринкової економіки. План був розроблений польським міністром і економістом Лєшеком Бальцеровичем у 1989 р. Іноді “шокову терапію” іще називають “планом Бальцеровича”. Під час втілення плану відбулось тимчасове падіння виробництва, зростання було досягнуто в 1992 р. Аналогічні реформи були здійснені в низці інших країн, зокрема в Росії та Україні.

Юр’їв день - 26 листопада за старим стилем; церковне свято, присвячене святому Георгію (Юрієві) Побідоносцю. За традицією в цей день селяни могли переходити від одного поміщика до іншого, оскільки до цього часу закінчувався річний цикл сільськогосподарських робіт і відбувався розрахунок за грошовими й натуральними зобов’язаннями селян на користь їхніх власників і держави. Право переходу селян було обмежено під час “заповідних років” у 1590-х рр., а у 1649 р. “Соборним уложенієм” заборонене.

Язичництво - нехристиянські релігії, у широкому розумінні - політеїстичні, багатобожницькі. У сучасній науці переважає термін “багатобожжя”. Слов’янські язичницькі боги уособлювали стихії природи: Перун - громовержець, Дажбог - бог Сонця. Поруч з ними існували нижчі демони - лісовик, домовик, мавки, русалки т. ін. Після запровадження християнства окремі язичницькі боги трансформувалися у християнських святих (Перун - пророк Ілля, Велес (покровитель худоби) - Власій і т. д.). Поступово язичництво було витіснене офіційною церквою в сферу народної культури. Окремі язичницькі свята стали відзначатися християнами.

Ярлик - пільгова грамота монгольських ханів світській і духовній знаті Північно-Східної Русі. У вузькому розумінні - право на князювання.

Ясак - натуральний податок з народів Поволжя (у XV - ХVIII ст.), Сибіру та Півночі. Ясак вносився у казну хутром, іноді худобою. Існував до 1917 р.