Видатні Українці: Довідник

БІЛЯ ДЖЕРЕЛ РУСІ

Уже в 9 столітті світ знав про існування Київської Русі — найбільшої європейської держави того часу, що пролягала від хозарських степів до Карпат і верхів’їв ріки Прип’яті. В епоху розквіту держави київських князів населення країни складало до п’яти мільйонів, причому кожний сьомий мешкав у місті або укріпленому селищі. Загалом у руських землях налічувалося до 240 міст, найбільше серед яких — Київ — налічувало 50 тисяч жителів, перевершуючи тогочасні Париж і Лондон разом узяті.

Утворення Київської Русі дало поштовх економічному, політичному та культурному розвитку східнослов’янських племен, з їхніх мов і говірок склалася єдина давньоруська мова, яка була багато в чому схожа на сучасну українську. Величезну роль відіграло і прийняття християнства — найпоширенішої релігії на території Європи. Це дало змогу Київській Русі ввійти до сім’ї найрозвиненіших і найцивілізованіших країн того часу, створити найбагатшу духовну та матеріальну культуру. Зростання політичного та культурного впливу Київської Русі поєднувалося з високим рівнем розвитку ремесел, землеробства і торгівлі.

Перші київські князі остаточно об’єднали землі східних слов’ян, створили єдину систему державного керування і вирішили найголовніше завдання — забезпечили захист давньоруських земель від постійних набігів печенізьких племен. Уже за часів князювання Ярослава Мудрого (1019—1054) Русь стала «світовою державою».

Розквітли мистецтво, архітектура та живопис, князівська столиця Київ суперничала своєю пишністю з «другим Римом» — Константинополем. З родиною київського великого князя прагнули поріднитися наймогутніші королівські двори Європи.

Вірно висловився про правителів Давньоруської держави один із духовних діячів того часу митрополит Іларіон: «Не в поганій країні були вони владиками, але в руській, що відома і чутна в усіх кінцях землі».