Видатні Українці: Довідник

ЕПОХА СІЧОВИХ МОЛОДЦІВ

До кінця 13 століття Київська Русь занепала, і влада на більшій частині давньоруських земель перейшла до Литовської держави. Литовські великі князі, на відміну від росіян, користувалися необмеженою владою, а правителі областей були всього лише їхніми намісниками і не користувалися самостійністю. При цьому українські та білоруські землі в 14 столітті складали дев’ять десятих території Великого князівства Литовського, а основні закони князівства спиралися на законодавчі традиції Київської держави. Навіть офіційні папери та укази писалися «руською», тобто українсько-білоруською мовою.

Однак відтоді як великі князі Литви стали одночасно королями Польщі, становище різко змінилося. Згідно з Люблінською унією 1569 року, Волинь, Київщина і Брацлавщина були приєднані до Польщі, почалося повсюдне захоплення земель польськими магнатами й утиски українців, що сповідують православ’я. Водночас українські землі потерпали від постійних набігів кримських татар, чия держава в Криму існувала за рахунок розбійницького промислу — захоплювання рабів і здобичі. Такий подвійний гніт і викликав досі не бачену в історії форму організації народу для захисту своїх інтересів — українське козацтво.

За півтора століття козацтво стало головною силою в боротьбі проти турецько-татарських вторгнень — але це ще не все. На Запорізькій Січі зародилася і набрала моці ідея національно-визвольної боротьби нашого народу за незалежність, а в ході цієї боротьби з’явилися неповторні та багато обдаровані особистості, які круто змінили хід української історії. У середині 17 століття в жорстоких боях із Польщею та Кримом виникла козацька держава, в основі устрою було закладено демократичний принцип виборності всієї влади знизу до верху. У середовищі козацтва виникла своєрідна культура, що являла собою сплав культур різних регіонів України, кочових народів Степу та елементів європейської культури.