Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII-XVIII ст.

Розділ 22

НАСЕЛЕНІСТЬ ДОМОГОСПОДАРСТВ І СТРУКТУРА РОДИН

Попри те, що задекларована проблематика від 60-х років ХХ ст. займає поважне місце в західній історіографії, сучасні українські історики все ще не виявляють до неї помітного інтересу. Донедавна в Україні вона була представлена лише поодинокими розвідками¹. Певне пожвавлення розпочалося в останні два десятиліття, що пов’язано з розширенням поля досліджень та зміною методологічної парадигми в українській історіографії². Однак результат все ж непропорційно малий порівняно з важливістю цієї проблематики для розуміння багатьох процесів, які відбувалися в козацькій державі.

У своєму дослідженні проаналізуємо населеність домогосподарств та структуру родин представників основних мікрогруп міського та сільського соціумів Гетьманату другої половини XVIII ст. З цією метою необхідно з’ясувати середню залюдненість дворів, частку домових спільнот, в яких проживали підсусідки й слуги, типологічні особливості структури тогочасних родин.

За основне джерело візьмемо матеріали Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр. (Румянцевський опис). Щоправда, слід зауважити, що в силу специфіки свого створення він не містить інформації про козацьку старшину й духовенство³. Натомість необхідні дані наводять сповідні розписи, які включають інформацію про всіх мешканців православних парафій⁴.

———————

1 Чи не єдиною розвідкою, що присвячена цій проблемі, є праця: Перковский А. О людности украинского двора и величине семьи во второй половине XVIII в. (по материалам Румянцевской описи и церковной статистики) // Проблемы исторической демографии СРСР: Сб. статей. — Талин, 1977. — С. 104–111.

2 Див.: Волошин Ю. Населення домогосподарств «государевых описных малороссийских раскольничьих слобод» (за матеріалами «Генерального опису Лівобережної України 1767–1769 рр.») // Соціум. Альманах соціальної історії. — Вип. 2. — К., 2003 — С. 117–134; Його ж. Структура семьи в «государевых описных малороссийских раскольничьих слободах» (на примере слободы Деменка Топальской сотни Стародубского полка) // Сословия, институты и государственная власть в России. Средние века и раннее Новое время. — М., 2010. — С. 932–948; Його ж. Структура сім’ї й домогосподарства козаків міста Полтави в другій половині XVIII cт. (За матеріалами Румянцевського опису) // Козацька скарбниця. Гетьманські читання: Зб. наук. статей. — Вип. 7. — Чернівці, 2011. — С. 142–157; Сакало О. Типологія і структура домогосподарств сільського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. на прикладі Лубенського полку: Дис… канд. іст. наук. — К., 2011. — 260 с.

3 Див.: Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765–1769 рр. / Упоряд., вступ. ст. і ком. Ю. Волошина. — К., 2012. — С. 9–42.

Спершу зауважимо, що в історичній демографії під терміном «родина» зазвичай розуміють групу взаємозалежних осіб, зосереджених в одному домогосподарстві, серед яких малі (нуклеарні) родини — батьки й ще несамостійні діти, кревні родичі та слуги⁵. Ми ж у своїй розвідці дещо звузимо це поняття, залишивши за межами родини всіх тих мешканців домогосподарств, які не були пов’язані з господарем кревними зв’язками, — слуг, підсусідків, учнів ремісників тощо. Також поза межами свого аналізу залишимо мешканців шпиталів та школярів. Для того, щоб з’ясувати, чи відрізнялися між собою міські й сільські домогосподарства Гетьманату за чисельністю мешканців й структурами родин, розглянемо їх окремо.

Населення міст

Основні підрахунки будемо робити на прикладі Полтави − міста, найбільш на сьогодні дослідженого з такого погляду. Для порівняння візьмемо ще два полкові центри − Стародуб і Ніжин. Таким чином під наш аналіз підпадають Північ, Центр і Південь козацької держави.

За основне джерело вивчення Полтави слугуватимуть сповідні розписи за 1775 р.^* п’ятьох із шести існуючих на той час полтавських парафій: Миколаївської, Воскресенської, Преображенської, Стрітенської та Різдвобогородицької. На жаль, розпис шостої, Успенської, парафії зберігся в сильно пошкодженому стані й не надається для дослідження⁶.

Парафіяни вищеназваних храмів були переписані згідно з соціальною приналежністю. Однак чітко визначеними виглядають лише дві категорії — духовенство та військові (козаки). Некозацьке населення міста було представлене кількома соціальними групами. Причому в книгах різних церков набір цих груп часто не збігався. Так, згідно з записами, у чотирьох парафіях — Воскресенській, Миколаївській, Різдвобогородицькій та Стрітенській — мешкали цехові ремісники: «цеховые и их домашние». У трьох — Преображенській, Різдвобогородицькій та Стрітенській — до реєстрів внесені посполиті. У книзі Воскресенської церкви записані міщани, а Миколаївської — посадські. У Воскресенській та Миколаївській парафіях виокремлено підсусідків, а у Воскресенській, Миколаївській, Преображенській та Стрітенській — бездвірних. Крім того, в Миколаївській церкві переписані ще й мешканцішпиталю.

———————

4 Див.: Волошин Ю. Населення домогосподарств і структура родин мешканців Полтави другої половин XVIII cт. (за матеріалами сповідних розписів) // Соціум. Альманах соціальної історії. — Вип. 10. — К., 2013. — С. 31–50.

5 Kuklo C. Demografia Reczzpospolitej przedrozbiorowej. — Warszawa, 2009. — S. 354.

* Сповідний облік населення був запроваджений на території Гетьманщини з 1720-х роках у рамках процесу конфесіоналізації, що розгорнувся тоді в руській православній церкві. Більш-менш регулярно розписи почали вести в 30–40-і роки XVIII ст. Тоді ж вони набули й уніфікованої форми. Часом складання сповідних розписів для священиків церковна влада визначила Великий піст. За своєю структурою вони подібні до католицьких парафіяльних списків вірних, т. зв. «status animarum»

6 Ці розписи зберігаються у фонді Переяславсько-Бориспільської єпархії: Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі — ЦДІАК Укрїни). — Ф. 990. — Оп. 2. — Спр. 34. — Арк. 7–119.

Реєстр укладався за домогосподарствами, в яких жили прихожани, — дворами, бездвірними хатами, підварками тощо. Згідно з Б. Грінченком, слово «двір» має два значення — «место подле дома обнесенное забором» і «дом, усадьба»⁷. Дослідник Румянцевського опису Г. Максимович стверджує, що «двір у розумінні того часу мав би мати такі ознаки: перша ознака — це єдність і наявність дворової території, хата без дворового місця називалася “бездвірна ізба”; друга ознака двору — родинний зв’язок сімей, що в ньому проживали; третя ознака двору — відбування служби з двору, несення служби та інших повинностей»⁸.

Згідно з нашими дослідженнями, площа полтавських дворів не була сталою й коливалася в межах від 1,5 до 6,5 соток. Представники заможних верств практикували об’єднання кількох дворових місць в одне, що спричиняло виникнення доволі великих за розмірами господарських одиниць — до 32,5 соток⁹.

«Бездвірні хати», згідно з твердженням А. Перковського, відрізнялися від дворів тим, що не мали польового наділу, а лише прихатній город¹⁰, а підварки були відповідниками таких господарських одиниць, як фільварок, ферма чи миза¹¹.

У сповідних розписах повідомляються імена та прізвища всіх членів родини, їхній вік і рівень кревної спорідненості, а також імена та прізвища інших осіб, які мешкали разом з родиною. Відповідно, це джерело цілком надається для реалізації поставлених завдань. Загалом, згідно з нашими підрахунками, у вказаних парафіях нараховувалося 6220 осіб вірних — 3058 чоловіків і 3162 жінки¹².

———————

7 Грінченко Б. Словарь української мови. — Т. І: А–Ж. — К., 1907. — С. 362.

8 Максимович Г.А. Деятельность Румянцева-Задунайского по управлению Малороссией. — Нежин, 1913. — С. 317.

9 Детальніше про полтавські двори див.: Волошин Ю. Двори мешканців Полтави другої половини XVIII ст. (за матеріалами Румянцевського опису) // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 39–49.

10 Згідно з твердженням А. Перковського, як господарські одиниці «бездвірні хати» відрізнялися від дворів тим, що не мали польового наділу, а лише город біля хати (Перковский А. Указ соч. — С. 105).

11 Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К., 1958. — Т. 3. — Ст. 160.

Зауважимо, що поза межами своїх розрахунків ми залишимо мешканців шпиталю (48 осіб), який знаходився при Миколаївській церкві¹³. Лише опосередковано розглядатимемо слуг та тих підсусідків, які мешкали в домогосподарствах полтавців разом з господарями. Їхнє виключення з дослідження структури й чисельності родин не вплине на репрезентативність вибірки (тим більше, що підсусідків, які вели самостійне господарство у дворах різних власників, нами зараховано до міщан), але дозволить, на нашу думку, уникнути зайвої плутанини.

Отже, спочатку проаналізуємо залюдненість дворів та чисельність родин представників основних мікрогруп міського соціуму.

Духовенство. Першими в усіх досліджених нами книгах переписані двори священнослужителів: «духовние и их домашние». Кількість таких дворів у кожної церкви була різною. Так, Миколаївська й Різдвобогородицька мали по 1 двору, Воскресенська — 3, Пребраженська — 4, а Стрітеньска — 6. Можна припустити, що їхнє число залежало від розмірів парафії. Так, Стрітенська мала 1586 прихожан, Воскресенська — 1007, Преображенська — 864, а Різдвобогородицька — 516. Однак цю логіку порушує Миколаївська церква, яка мала лише 1 двір, а нараховувала 2247 парафіян. Отже, на кількість церковних дворів впливала не лише населеність парафії, а й інші чинники, імовірно, розташування в просторовій структурі міста тощо.

Основну масу населення цих дворів становили родини священной церковнослужителів. Попри те, що перші сторінки розпису Миколаївської церкви сильно пошкоджені, можна з’ясувати, що у її дворі мешкали родини ієрея Івана Симонтовського й трьох дияконів — Андрія (на жаль, прізвище прочитати не вдалося), Сергія Нікольського та Петра Васильєва. Очевидно, в церкві були й інші представники духовенства: псаломщики, паламарі тощо, але через незадовільний стан рукопису з’ясувати їх імена неможливо¹⁴. Так само в одному дворі мешкав і клір церкви Різдва Богородиці: ієрей Микола Любич, диякон Феодосій Пор, паламар Федір Степанов та уставщик Тихон (прізвище в джерелі не вказане)¹⁵.

В інших трьох храмах міста священнослужителі жили окремо від решти кліру. Власні двори мали такі ієреї: Воскресенської церкви — Матвій Колосовський та Василь Краснов¹⁶; Преображенської — Іван Світайло,

———————

12 Волошин Ю.В. Статево-вікова та шлюбна структура населення міста Полтави в другій половині XVIII ст. // Історична пам’ять — 2011. — № 1 (25). — С. 11.

13 ЦДІАК України. — Ф. 990. — Оп. 2. — Спр. 34. — Арк. 49–49 зв.

14 Там само. — Арк. 7–8.

15 Там само. — Арк. 108.

16 Там само. — Арк. 51.

Яків Світайло та Максим Карнаух¹⁷; Стрітенської — Іван Станіславський, Йосип Леонтієв та Андрій Іванов¹⁸. Безмістний священик цієї ж церкви Іван Шкорупа ділив двір разом з дияконом Іваном Лопушанським¹⁹. Решта притчу цих церков зазвичай жила в спільнихдомогосподарствах.

Крім представників духовенства, у більшості цих домогосподарств (80%) жили ще й слуги, підсусідки та ремісники (див. табл. 1).

Таблиця 1

Підсусідки й слуги в дворах духовенства

Парафія	Підсусідки		Слуги
	Кількість дворів	%	Кількість дворів	%
Воскресенська	1	33,3	3	100
Миколаївська	1	100	1	100
Преображенська	1	25,0	3	75
Різдва Богородиці	–	–	1	100
Стрітенська	1	16,7	4	66,7
Усього	4	80	12	80

Загалом у дворах аналізованих парафій мешкало 223 особи — 120 чоловіків та 103 жінки. Вони проживали в 50 родинах. Якщо з цієї кількості вилучити сім’ї, які не належали до духовного стану, а саме підсусідків та ремісників, то залишиться 44 родини (див. табл. 2). Безумовно, що з огляду на фізичний стан джерела, розпис Миколаївської церкви не може претендувати на вичерпну інформацію, але, на нашу думку, він цілком репрезентативний, бо включає переважну більшість духовенства.

Таблиця 2

Населеність дворів духовенства та чисельність їхніх родин

Парафія	Населеність дворів			Чисельність родин
	К-ть дворів	К-ть осіб	Середній показник	К-ть родин	К-ть осіб	Середній показник
Воскресенська	3	38	12,7	8	20	2,5
Миколаївська	1	43	43	4	14	3,5
Преображенська	4	59	14,8	13	36	2,8
Різдва Богородиці	1	17	17	4	13	3,2
Стрітенська	6	66	11	15	52	3,5
Разом	15	223	14,9	44	135	3,1

———————

17 Там само. — Арк. 71–71 зв. 18 Там само. — Арк. 87–87 зв. 19 Там само. — Арк. 87 зв.

Зведені у таблицю дані дають можливість з’ясувати середню населеність домогосподарств духовенства — 14,9 особи. Цей показник вищий від середньої населеності домогосподарств сільського духовенства Лубенського полку (11,8 особи)²⁰. Крім того, він майже в п’ять разів перевищує середню чисельність окремих родин священной церковнослужителів міста (3,1 особи). Останній показник був меншим від аналогічного по всій Київській єпархії (4,6 особи)²¹.

Козаки. Наступними після духовенства в сповідних книгах записані двори козаків. Вони позначені як «военные и их домашние». Кількість їхніх домогосподарств була різною в різних парафіях, що, на нашу думку, тісно пов’язано з розташуванням храмів в просторовому плануванні міста. Так, в межах Воскресенської та Преображенської парафій, що знаходились у центральній частині фортеці, містилося відповідно 46 й 30 козацьких дворів, а на території Стрітенської церкви, розташованої за межами фортеці, — 63. Найбільше ж козаків сповідувалося в Миколаївському храмі, який знаходився на території фортеці поблизу Мазурівських воріт. Очевидно, що, крім жителів центральної частини, його парафія включала ще й значну частину форштадту — передмістя. У розписі цієї церкви подається аж 162 козацькі двори. У книзі церкви Різдва Богородиці, що знаходилася на Подолі, записано 38 козацьких дворів. Як видно з Румянцевського опису, ця частина полтавського передмістя не була перенаселеною²².

Таким чином, загалом в п’яти парафіях нараховувалося 339 козацьких дворів. Разом з козаками там проживали дворові, підсусідки й слуги. Згідно з нашими підрахунками, підсусідки проживали в 10% козацьких дворів, а слуги мешкали в 35,1%. Найбільший відсоток підсусідків фіксується в козацьких дворах Стрітенської церкви — 25,4, найбільше слуг мали парафіяни Воскресенської церкви — 80,4% (див. табл. 3).

Таблиця 3

Підсусідки й слуги в козацьких дворах

Парафія	Підсусідки		Слуги
	Кількість дворів	%	Кількість дворів	%
Воскресенська	–	–	37	80,4
Миколаївська	8	4,9	33	20,4
Преображенська	–	–	15	44,1
Різдва Богородиці	–	–	11	28,9
Стрітенська	16	25,4	23	36,5
Усього	24	10	119	35,1

———————

20 Сакало О. Типологія і структура домогосподарств… — С. 10.

21 Перковский А. Указ соч. — С. 106.

22 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765–1769 рр. — С. 209–304.

Загалом населення козацьких дворів міста налічувало 2733 особи. У середньому на 1 двір припадало 8,1 особа. Цей показник дещо перевищує дані А. Перковського, вирахувані на матеріалах Румянцевського опису 1767 р. для всього Київського полку (7,5 особи)²³, але значно менший від встановленого для козацьких дворів Лубенського полку, розташованих в сільській місцевості (12,1 особи)²⁴. Отже, різниця в населеності міських і сільських козацьких дворів є доволі істотною.

Інколи в одному дворі проживало по кілька родин козаків, що було обумовлено особливостями тогочасного оподаткування²⁵. Характерно, що найбільш населеними виявились козацькі двори в тих парафіях, які знаходилися в середмісті, — Миколаївській, Воскресенській й Преображенській (див. табл. 4). Найзалюдненішим був двір колишнього полкового, а на час укладання розпису земського судді Григорія Сахновського, що належав до Миколаївської церкви, — 92 особи²⁶. Родина самого судді була нуклеарного типу й складалася на той час із 7 осіб: Григорія (73 роки) з дружиною Ганою (59 років) та п’ятьох їхніх дорослих і нежонатих синів — Федора (31 рік), Івана (28 років), Михайла (23 роки), Андрія (19 років), Петра (16 років)²⁷. Решту населення становили т. зв. «дворові». Згідно зі словником української мови, це слово використовували на означення осіб, які обслуговували панський двір і жили при ньому²⁸. Дані іншого джерела, створеного десятьма роками раніше, — Румянцевського опису дозволяють припустити, що під цим словом розумілися різноманітні мікрогрупи тогочасного полтавського соціуму: слуги, наймити й піддані. Для останніх у дворі Сахновського було збудовано аж 16 хат²⁹. Серед мешканців цього двору була навіть кріпосна дівка Ганна, куплена господарем «из великороссийских»³⁰.

Якщо виокремити лише родини козаків, тобто не враховувати решту

населення домогосподарств, то отримаємо дещо відмінний результат. Як бачимо, середня чисельність козацьких родин усіх п’яти парафій становила 5,6 особи. Найнижчі показники виявилися серед прихожан Стрітенської церкви. Щоправда, ця цифра, вирахувана на підставі сповідних розписів, дещо відрізняється від тієї, яка постає за матеріалами Румянцевського опису (6,1 особи на родину)³¹. Однак в описі не фіксувалися родини козацької старшини, та й провадився він дещо раніше. А. Перковський так само за матеріалами сповідних розписів, але для цілої Київської єпархії виводить розмір козацької родини в 4,7 особи, а для Старокодацької намістії Війська Запорозького — 4,6³².

———————

23 Перковский А. Указ. соч. — С. 105

24 Сакало О. Типологія і структура домогосподарств… — С. 11.

25 Детальніше про це див.: Волошин Ю.В. Двори мешканців Полтави… — С. 41.

26 ЦДІАК України. — Ф. 990. — Оп. 2. — Спр. 34. — Арк. 8 зв.–10 зв.

27 Там само. — Арк. 8 зв.

28 Новий тлумачний словник української мови. — Т. 1. — К., 2005. — С. 518.

29 Волошин Ю.В. Двори мешканців Полтави … — С. 47.

30 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765–1769 рр. — С. 201.

31 Волошин Ю.В. Структура сім’ї й домогосподарства козаків міста Полтави… — С. 144.

Таблиця 4

Населеність козацьких дворів та родин

Парафія	Населеність дворів			Чисельність родин
	К-ть дворів	К-ть осіб	Середній показник	К-ть родин	К-ть осіб	Середній показник
Воскресенська	46	372	8,1	49	257	5,2
Миколаївська	162	1368	8,4	196	1150	5,9
Преображенська	30	296	9,9	39	228	5,8
Різдва Богородиці	38	253	6,7	39	231	5,9
Стрітенська	63	444	7	62	278	4,5
Разом	339	2733	8,1	385	2144	5,6

Цехові ремісники. Жили в 132 дворах. Найбільше їх було у Стрітенській (59) та Миколаївській (45) парафіях. У Воскресенській нараховувалось 19 ремісничих дворів, у Різдвобогородицькій — 9, а в Преображенській не було жодного. Таку диспропорцію, очевидно, слід пояснювати переважним розселенням ремісників на форштадті й на ділянці т. зв. «Нової фортеці»³³.

Загальна чисельність мешканців становила 914 осіб. У середньому на один двір припадало по 6,9 особи, що, як бачимо, суттєво перевищувало населеність козацьких дворів. Насмілимося припустити, що ця перевага була обумовлена більшою, ніж в козацьких домогосподарствах, кількістю слуг (див. табл. 5). Вони зафіксовані у 71 ремісничому дворі (50%), тоді як частка козацьких домогосподарств зі слугами становила 35,1%. Імовірно, це зумовлювалось як самим характером ремісничого виробництва, що потребувало додаткових робочих рук, так і наявністю у багатьох ремісників учнів. За аналогією з Румянцевським описом, в якому учнів позначали як наймитів («работников»)³⁴, можемо припустити, що в сповідних розписах їх теж називали слугами.

———————

32 Перковский А. Указ. соч. — С. 106–107.

33 Коваленко О. Ремісничі цехи в Полтаві XVIII ст. // Краєзнавство. — 2010. — № 1–2. — С. 130–135.

34 В переписній книзі Полтави, створеній під час проведення Румянцевського опису, учнів записували серед наймитів: «у него работники и работницы», і лише в частині, де йшлося про оплату їхньої праці, зазвичай повідомлялося: «взяты на изучение портному (чи якомусь іншому. — Ю.В.) мастерству без заплаты» (Див.: Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765–1769 рр.).

Таблиця 5

Підсусідки й слуги в дворах ремісників

Парафія	Підсусідки		Слуги
	Кількість дворів	%	Кількість дворів	%
Воскресенська	–	–	13	70
Миколаївська	6	10	31	70
Різдва Богородиці	–	–	7	80
Стрітенська	7	10	20	30
Усього	13	10	71	50

Показово, що підсусідки, як і у випадку з козаками, жили лише в тих дворах цеховиків, які знаходилися на території Миколаївської та Стрітенської парафій. Таких дворів було лише 13, а їхня частка серед загальної кількості ремісничих дворів була точно такою, як і вкозацьких (10%). Родин ремісників виявилося 154; загальна кількість мешканців становить 706 осіб, відповідно, середня чисельність родини — 4,6 особи. В окремих випадках в одному дворі мешкало по 2–3 родини (див. табл. 6). Отже, двори полтавських ремісниківвиявились менш населеними, ніж козачі, а їхні родини — менш чисельними. Цікаво, що за підрахунками М. Капраля середній розмір сім’ї львівського шевця-ремісника у XVIII ст. так само становив 4,6 особи³⁵.

Таблиця 6

Населеність ремісничих дворів та чисельність родин

Парафія	Населеність дворів			Чисельність родин
	К-ть дворів	К-ть осіб	Середній показник	К-ть родин	К-ть осіб	Середній показник
Воскресенська	19	100	5,3	22	88	4
Миколаївська	45	366	8,1	55	260	4,7
Різдва Богородиці	9	61	6,8	9	45	5
Стрітенська	59	387	6,6	68	313	4,6
Разом	132	914	6,9	154	706	4,6

Міщанам, до яких ми віднесли доволі строкату палітру мікрогруп міського соціуму, належало 347 домогосподарств. В їхніх дворах також проживали слуги та підсусідки (див. табл. 7).

———————

35 Капраль М. Люди корпорації: Львівський шевський цех у XVII–XVIII ст. — Львів, 2012. — С. 197.

Таблиця 7

Підсусідки й слуги в дворах міщан

Парафія	Підсусідки		Слуги
	Кількість дворів	%	Кількість дворів	%
Воскресенська	–	–	43	54,4
Миколаївська	1	1,4	18	24,6
Преображенська	2	3,2	27	43,5
Різдва Богородиці	–	–	7	43,8
Стрітенська	10	8,5	34	29,0
Усього	13	3,7	129	37,2

Щоправда, підсусідки мешкали лише в дворах міщан на території Миколаївської, Преображенської та Стрітенської парафій, частка домогосподарств порівняно з іншими проаналізованими вище соціальними групами мешканців Полтави була найменшою (3,7%). Натомість за часткою домових спільнот, в яких проживали слуги (37,2%), міщани посідали передостанню позицію.

Загальна чисельність мешканців становила 2209 осіб, і вони були другою після козаків групою міського суспільства. Більшість міщанських дворів знаходилась на території форштадту в Стрітенській, Воскресенській та Миколаївській парафіях. Однак більш населеними виглядають двори на території фортеці, мешканці яких були прихожанами Преображенської та Різдвобогородицької церков. Це, очевидно, слід пояснювати щільнішою забудовою центральної частини міста й меншими розмірами дворів.

Таблиця 8

Населеність міщанських дворів та чисельність родин

Парафія	Населеність дворів			Населеність родин
	К-ть дворів	К-ть осіб	Середній показник	К-ть родин	К-ть осіб	Середній показник
Воскресенська	79	490	6,2	104	396	3,8
Миколаївська	73	360	4,9	79	318	4
Преображенська	62	502	8,1	86	395	4,6
Різдва Богородиці	16	177	11,1	36	155	4,3
Стрітенська	117	680	5,8	127	566	4,5
Разом	347	2209	6,4	432	1830	4,2

Середня чисельність міщанських родин становила, як бачимо, 4,2 особи. Цей показник не надто відрізняється від середніх розмірів родин ремісників, яких так само можна було б зарахувати до цієї групи. Однак вони поступалися середній чисельності козацьких родин, але перевищували за цим показником духовенство. Ця цифра майже збігається з тією, яку вирахував А. Перковський для т. зв. «посадських», яких, як вище зазначалося, вважаємо міщанами, — 4,3 особи³⁶.

Далі спробуємо узагальнити проаналізовані дані відносного усіх вищеназваних парафій. Отже, частка міських домогосподарств, у яких разом з господарями проживали ще й підсусідки (див. табл. 9), була незначною (6,5%). Найбільшою вона була в Миколаївській парафії (5,7%), а у Різдвобогородицькій таких домогосподарств не було зовсім.

Таблиця 9

Підсусідки й слуги в домогосподарствах полтавців у 1775 р.

Парафія	Підсусідки		Слуги
	Кількість дворів	%	Кількість дворів	%
Воскресенська	1	0,7	96	65,3
Миколаївська	16	5,7	83	29,5
Преображенська	3	3,1	52	54,1
Різдва Богородиці	–	–	26	40,6
Стрітенська	34	2,1	81	33,1
Усього	54	6,5	338	40,6

Натомість частка домогосподарств зі слугами була доволі значною (40,6%). Очевидно, що слуги проживали майже в половині чи принаймні в кожному третьому дворі. У приході Воскресенської церкви вони були в більшості (65,3%), а в парафії Преображенської — в половині домових спільнот (54,1%). Цей показник навіть вищий за той, який дослідники встановили для ранньомодерної Англії, де понад 30% домогосподарств мали слуг³⁷. Імовірно, однією з причин, якою можна пояснити таку високу частку цієї категорії міського соціуму, було те, що в сповідних розписах, як, до речі, й у Румянцевському описі, до категорії слуг зараховували й учнів ремісників. Загалом у структурі населення міста частка слуг була доволі істотною і становила, згідно з нашими підрахунками, 19,8%. Загальна їх кількість становила 1237 осіб: 608 чоловіків та 629 жінок. Ця частка так само перевищувала західноєвропейські показники, бо у Франції вона наближалася до 10% від всієї популяції³⁸. Щоправда, слід також нагадати, що наразі йдеться винятково про місто, а не про все населення Лівобережжя.

———————

36 Перковский А. Указ. соч. — С. 106.

37 Fauve-Chamoux A. Służba domowa w Europie od XVI wieku: dzije i źródła zjawiska // Rodzina i gospodarstwo domowe na ziemiach polskich w XV–XX wieku: struktury demograficzne, społeczne i gospodarcze. — Warszawa, 2008. — S. 322.

Якщо ж звести усі розглянуті вище дані відносно населеності дворів та чисельності окремих родин в одну таблицю (див. табл. 10), то отримаємо такі показники: середня населеність дворів по місту становила 7,3 особи, а середні розміри родини — 4,7 особи.

Таблиця 10

Середня населеність домогосподарств та середня чисельність родин мешканців м. Полтави у 1775 р.

Парафія	Населеність дворів			Чисельність родин
	К-ть дворів	К-ть осіб	Середній показник	К-ть родин	К-ть осіб	Середній показник
Воскресенська	147	1000	6,8	183	761	4,2
Миколаївська	281	2137	7,6	334	1742	5,2
Преображенська	96	857	8,9	138	659	4,8
Різдва Богородиці	64	508	7,9	88	444	5,0
Стрітенська	245	1577	6,4	273	1209	4,4
Разом	832	6079	7,3	1016	4815	4,7

Ці показники нижчі, ніж аналогічні для сільських регіонів Гетьманату. Так, згідно з нашими підрахунками, середня населеність домогосподарств в 10 селах Топальської сотні Стародубського полку становила 8,5 особи³⁹. Також встановлено, що в селах Лубенського полку середня населеність була 10,4 особи⁴⁰. За підрахунками Д. Казімірова, середня населеність дворів у сотенному містечку Чернігівського полку Мені становила 12 осіб⁴¹. Щоправда, на Правобережжі — в Житомирському повіті Київського воєводства, середня населеність сільських домогосподарств на кінець XVIII ст. була меншою, ніж у Полтаві — 6,6 особи⁴².

———————

38 Tamże. — S. 316.

39 Волошин Ю.В. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII cт.: історико-демографічний аспект. — Полтава, 2005. — С. 217.

40 Сакало О. Типологія і структура домогосподарств… — С. 14.

41 Казіміров Д.В. Особливості формування та розвитку сотенних структур Гетьманщини другої половини XVII–XVIII ст. (за матеріалами Менської сотні Чернігівського полку): Дис. … канд. іст. наук. — К., 2012. — С. 98.

42 Крикун М. Населення домогосподарств у Житомирському повіті Київського воєводства 1791 року // Україна модерна. — Львів, 2001. — Ч. 6. — С. 25–45.

Якщо порівняти населеність дворів, вирахувану нами для Ніжина, Стародуба й Полтави за Румянцевським описом⁴³ (див. табл. 11), то побачимо, що середня населеність міських домогосподарств становила 5,9 особи, що було дещо меншим, ніж за даними сповідних розписів. Зрозуміло, що залюднення домових спільнот залежало від багатьох чинників, у тому числі й від соціальної приналежності та заможності їхніх очільників. Так, зокрема, було серед полтавських козаків, яким, згідно з нашими підрахунками, на той час належало 328 міських домогосподарств — 321 двір (16 в центральній частині й 305 на форштадті) та 7 бездвірних хат (1 на території фортеці й 6 у передмісті). Загалом разом зі слугами, квартирантами, підданими й іншими особами в них мешкало 2296 осіб. Отже, середня населеність козацьких домогосподарств становила 7 осіб, що, як бачимо, на одну особу більше, ніж в середньому по місту⁴⁴.

Таблиця 11

Середня населеність домогосподарств в містах Гетьманщини

Місто	Число мешканців	Кількість дворів	Середня населеність
Стародуб	4221	692	6,1
Ніжин	2825	508	5,6
Полтава	6913	1156	6
Разом	13941	2355	5,9

Імовірно, слідом за польським дослідником Ц. Кукльо можемо припустити, що в ранньомодерний час міське середовище пропонувало більше можливостей для праці й виживання самотнім особам, а, з іншого боку, сильніше страждало від різноманітних природних катаклізмів: повеней, злив, граду, посух тощо. Місто швидше, ніж село, відчувало подорожчання й перебої в постачанні харчів⁴⁵. Вочевидь, що це не сприяло збільшенню населення домогосподарств та чисельності родини. Для порівняння зазначимо, що середня населеність домогосподарств у польських містах Познані (1777) та Кракові (1791) становила 6,5 і 4,5 особи відповідно⁴⁶. Характерно, що вирахувана нами цифра майже збігається з тією, яку наводить Б. Міронов для російських міст, — 7,4 особи⁴⁷. Щоправда, за підрахунками О. Кошелевої, середня населеність дворів СанктПетербурга у 1717–1718 рр. становила 11 осіб⁴⁸.

———————

43 Згідно з даними Румянцевського опису, на той час у Стародубі проживав 4221 мешканець (Сердюк І. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. — Полтава, 2011. — С. 78.), опис міста Ніжина зафіксував 2807 осіб (Ніжинська старовина. Пам’яткознавство Північного регіону України № 2: Опис міста Ніжина 1766 року (публікація архівної пам’ятки) // Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — Вип. 7 (10). — К., 2008. — 212 с.), а в опис Полтави записано 6913 осіб (Волошин Ю. Статево-вікова та шлюбна структура населення міста Полтави… — С. 10).

44 Волошин Ю. Родина й домогосподарство козаків міста Полтави другої половини XVIII cт. (за матеріалами Румянцевського опису).

45 Kuklo C. Demografia… — S. 360–361.

Розміри родин власників (4,7 особи) практично збігаються з аналогічними показниками, вирахуваними А. Перковським для Гетьманщини в цілому (4,6 особи) та території Війська Запорозького (4,5 особи)⁴⁹, відповідно в різних регіонах, а також в містах і селах.

Структура родини. Дослідження структури родин полтавців у другій половині XVIII ст. провадитимемо за допомогою найбільш поширеної в історичній демографії класифікації британського дослідника П. Ласлетта. Попри те, що упродовж багатьох років ця теорія піддається критиці й на сьогодні не виглядає такою досконалою, як видавалася в часи свого постання (60-ті роки ХХ ст.)⁵⁰, вона продовжує широко використовуватися в дослідженнях. Згідно з нею, вирізняють п’ять основних типів родинних домогосподарств:

• домогосподарство самотніх осіб (solitaries);
• домогосподарство, яке не має сімейного ядра (no family);
• просте, або нуклеарне домогосподарство (nuclear family household), яке складається з подружжя та дітей і не втрачає свого характеру у випадку смерті одного з батьків;
• розширене домогосподарство (extended family household), в якому проживають ще якісь родичі, які не утворюють подружніх пар;
• залежно від того, ким доводяться ці родичі главі домогосподарства, розрізняють розширення по висхідній та низхідній лініях і т. п. (якщо в домогосподарстві разом із родиною жив ще й батько чоловіка, воно вважається розширеним по висхідній лінії, але якщо батько виступає на чолі домогосподарства, то його зараховують до розширених по низхідній лінії);

• мультифокальне домогосподарство (multiple family household), яке складається з кількох нуклеарних родин.

———————

46 Tamże.

47 Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII — начало ХХ в.): В 2 т. — 3-е изд., испр., доп. — СПб., 2003. — Т. 1. — С. 232.

48 Кошелева О.Е. Люди Санкт-Петербургского острова Петровского времени. — М., 2004. — С. 147.

49 Перковский А. Указ. соч. — С. 106–107.

50 Див.: Shołtysek M. Teoria rodziny w ujęciu Petera Lasletta i The Cambridge Group — «angielska tajna broń», jej krytycy i jej «dáugietrwanie» // Przeszłość Demograficzna Polski. — № 24. — 2003. — S. 7–43.

Розширені й мультифокальні домогосподарства вважаються складними⁵¹.

Слідом за польськими дослідниками М. Шолтисеком та Д. Біскупом використовуватимемо для своїх досліджень більш модифіковану версію цієї типології⁵². Як і підчас аналізу населення дворів, почнемо з духовенства (див. мал. 1). Найбільшу групу в родинній структурі полтавського духовенства становили одинаки — 46,7 %. Така диспропорція пояснюється тим, що ми брали до уваги й родини церковнослужителів — дяків, псаломщиків і уставщиків, в яких переважали чоловіки — 18 із 20 осіб. Із них 12 осіб ще не досягли на той час середнього шлюбного віку — 28 років⁵³, троє мали по 29 років, а двоє — по 40. Тобто потенційно всі вони мали шанси на одруження. Лише один із них — староста Стрітенської церкви Роман (56 років) перетнув межу безшлюбності⁵⁴. Слід зауважити, що саме ця група й зумовила доволі високий відсоток одинаків в структурі полтавських родин.

Друга велика група — нуклеарні родини (42,2%). Її основу становили родини ієреїв: 12 із 19 сімей. Розширених і мультифокальних родин виявилося зовсім мало — 8,9 й 2,2%. Отримані нами результати суттєво відрізняються від тих, які вирахувані для сільського духовенства Гетьманщини, серед якого переважали мультифокальні родини — 67,9%, а нуклеарні посідали другу позицію — 22,2%⁵⁵.

———————

51 О классификации домовых сообществ (Разъяснение редакции к типологии домохозяйств Питера Ласлетта) // Семья, дом и узы родства в истории. — СПб., 2004. — С. 270–271.

52 Shołtysek M., Biskup D. Różnorodność czytożsamość? Chłopskie gospodarstwo domowe na ziеmiah Rzechzpospolitej i Śląska pod koniec XVIII wieku // Rodzina i gospodarstwo domowe na ziemiach polskich w XV–XX wieku: struktury demograficzne, społeczne i gospodarcze. — Warszawa, 2008. — S. 375–376.

53 Згідно з нашими підрахунками, для чоловіків середній шлюбний вік становив

28,1 рік (Див.: Волошин Ю.В. Статево-вікова та шлюбна структура населення міста Полтави… — С. 21).

54 ЦДІАК України. — Ф. 990. — Оп. 2. — Спр. 34. — Арк. 88.

55 Сакало О. Типологія і структура домогосподарств... — С. 10.

Більшість козацьких родин за своєю структурою (див. мал. 2) були нуклеарними — 62,1%. Серед них переважали класичні одноядерні сім’ї — шлюбна пара з дітьми. Другу позицію займали вдови з дітьми, далі — шлюбні пари без дітей і нарешті вдівці з дітьми. Той факт, що вдів із дітьми було в чотири рази більше, ніж удівців, можна пояснити вищою частотністю шлюбів серед останніх, натомість удовиці дуже рідко виходили заміж удруге⁵⁶.

Складні (мультифокальні) сім’ї хоча й займали другу позицію (22,6%), однак навіть у поєднанні із розширеними (12,7 %) суттєво поступалися простим родинам. Перевага нуклеарної сім‘ї в Полтаві, на нашу думку, пов’язана з особливостями функціонування економіки міського соціуму, а також із суспільними трансформаціями, які Гетьманщина переживала у той період. Цим полтавські козаки так само відрізнялися від тих, які жили в селах Лубенського полку, де суттєво переважали мультифокальні родини (74,4%), тоді як частка нуклеарних становила лише 21,2%⁵⁷.

Аналіз структури ремісничих родин (див. мал. 3) також демонструє перевагу сім’ї нуклераного типу. Її частка у порівнянні з козаками була ще вищою — 72,7 %. Частка розширених сімей була майже такою — 12,3%, а мультифокальних меншою — 13,1%. Серед нуклеарних родин, як і в попередньому випадку, переважали шлюбні пари з дітьми — 84 родини, за ними йшли шлюбні пари без дітей — 13 родин, потім вдови з дітьми — 11, і найменшою — всього 4 родини — була частка удівців з дітьми.

Найбільш поширеною формою мультифокальної родини серед цеховиків міста виявилася та, яка мала низхідні другорядні ядра — 11 сімей, коли в батьківських родинах мешкали ще й жонаті чи заміжні діти разом зі своїми сім’ями.

———————

56 Див.: Волошин Ю.В. Вдівці в полковому місті Полтаві другої половини XVIII ст. (за матеріалами Румянцевського опису) // Київська старовина. — 2011. — № 4. — С. 24.

57 Сакало О. Типологія і структура домогосподарств... — С. 12.

За кількістю родин (432) та частка населення міського соціуму, яку ми окреслили як міщан, була найбільшою. Як і серед ремісників, тут переважали родини з нуклеарною структурою (див. мал. 4) — 306 (70,8%). Абсолютну більшість серед них — 216 родин (70,6%) — складали шлюбні пари з дітьми. Як і в усіх інших соціальних групах, другу позицію посідали шлюбні пари без дітей — 51 родина (16,7%). Далі йшли вдови з дітьми — 35 сімей (11,4%) і вдівці з дітьми — 4 (1,3%).

Так само, як і в двох попередніх групах, другими були мультифокальні родини (50). Більшість серед них становили сім’ї, в яких разом із батьками проживали одружені діти — 36 родин (72%). Значно менше було родин, в яких разом з овдовілим батьком або матір’ю жили як мінімум двоє жонатих дітей — 7 (14%). Ще менше родин, де в одному домогосподарстві об’єднувалися сім’ї жонатих братів і сестер — 4 (8%). Інколи вони називалися «братськими». І останнє місце посідали родини, ядром яких виступала синівська сім’я, в той час як батьківська відігравала другорядну роль — 3 (6%). Як правило, в таких родинах батьки були вже поважного віку.

Серед міщан, як і серед усіх інших груп полтавського соціуму, сім’ї з розширеною структурою займали почесне третє місце. Їх налічувалось не набагато менше, ніж мультифокальних — 47 (10,9%). Найбільшу частку становили розширені по бічній лінії — 19 (40,4%), коли поряд з нуклеарною сім’єю жив ще й хтось із родичів — брат, сестра, племінники тощо. Далі йшли розширені по низхідній лінії, де овдовілі батьки / матері як глави домогосподарств жили разом з родиною — 17 (36,2%). І останню позицію займали родини, розширені по висхідній лінії — 11 (23,4 %).

Досить незначним, які і серед більшості соціальних груп, був відсоток одинаків — 5,3 (23 особи) та домогосподарств без структури — 1,4 (6 осіб). Насамкінець об’єднаємо дані всіх парафій і проаналізуємо родинну структуру всього населення міста у 1775 р. за допомогою відповідної таблиці (див. табл. 12). Як можна було передбачити, найбільшу групу серед усіх вибраних для аналізу полтавських родин становили прості нуклеарні сім’ї — 676 родин (66,5%). Так само, як і в окремих соціальних групах, основна частка — 75,6% (511 родин) — припадала на шлюбні пари з дітьми. Набагато меншою — більш ніж у шість разів — була частка шлюбних пар без дітей — 12,4% (84 родини). Їм дещо поступалися вдови з дітьми — 10,1% (68 родин). І зовсім малою була частка нуклеарних родин, які складалися з удівців із дітьми — 1,9% (13 сімей). Зауважимо, що перевага числа вдів над удівцями — характерна риса традиційного домодерного суспільства взагалі⁵⁸.

———————

58 Детальніше про ці дві категорії мешканців полкової Полтави див.: Волошин Ю. Жінка-вдова в полковому місті Полтаві другої половини XVIII ст. (За матеріалами Румянцевського опису Малоросії) // Київська старовина. — 2011 — № 1. — С. 13–32; Його ж. Вдівці в полковому місті Полтаві другої половини XVIII ст. … — С. 24–41.

Таблиця 12

Структура родинних домогосподарств м. Полтави (1775 р.)

Категорія	Клас	Опис	К-ть	%
Особи самотні	1a	Вдови і вдівці	12	5,1
	1b	Нежонаті чи неокресленого цивільного стану	40
Без структури	2а	Нежонаті брати і сестри, які живуть разом	9	1,1
	2b	Інші кревні, які живуть разом	2
Нуклеарні	3а	Шлюбні пари без дітей	84	66,5
	3b	Шлюбні пари з дітьми	511
	3c	Вдови з дітьми	68
	3d	Вдівці з дітьми	13
Розширені	4a	Родини з висхіднім розширенням	27	11,7
	4b	Родини з низхідним розширенням	48
	4c	Родини з бічним розширенням	44
Мультифокальні	5a	Родини з висхідними другорядними ядрами	6	15,6
	5b	Родини з низхідними другорядними ядрами	95
	5c	Овдовілий(а) батько / мати з мінімум двома жонатими дітьми	18
	5d	Мешкаючі разом жонаті брати й сестри або інші родичі по бічній лінії	39
Разом			1016	100

Учетверо меншою виявилася частка мультифокальних домогосподарств — 15,6% (158), які в загальній структурі міського соціуму очікувано посіли другу позицію. Так само, як і в проаналізованих вище окремих соціальних групах, переважна більшість із них представлена була сім’ями з низхідними другорядними ядрами — 60,1% (95 родин). За ними йшли братські родини — 24,7% (39 сімей), потім родини, які складалися з овдовілого батька-матері та мінімум двох родин їхніх дітей — 11,4% (18 сімей), і врешті 6 родин (3,8%) — сім’ї з висхідними другорядними ядрами.

Частка розширених родин несуттєво поступалася мультифокальним — 11,0% (119 сімей). Найбільше серед них було домогосподарств з низхідним розширенням — 40,3% (48 родин), далі йшли сім’ї з бічним розширенням — 37% (44 родини) і сім’ї з висхідним розширенням — 22,7% (27 родин).

Наступними за чисельністю в родинних структурах міста виявилися самотні особи — 5,1% (52). Переважну більшість із них — 76,9 % (40) — становили нежонаті й особи неокресленого цивільного стану, основна маса яких (21 особа) була представлена духовенством. Другу групу одинаків — 23,1% (12) — становили вдови і вдівці, які не мали дітей чи іншої родини.

Найменшою була частка домогосподарств, які не мали родинної структури — 1,1% (11). Більшість серед них становили неодружені брати й сестри, які мешкали разом — 81,8% (9), а решта — інші кревні родичі, які не утворювали сімейного ядра — 18,2% (2).

Подібний результат отримуємо й на основі аналізу даних Румянцевського опису по усіх вищеназваних полкових центрах (див. табл. 13).

Таблиця 13

Структура родинних домогосподарств в містах Гетьманщини (1765-1767 рр.)

Категорія	Клас	Ніжин	Стародуб	Полтава	Разом	Усього	%
Особи самотні	1a	11	24	35	70	146	5,8
	1b	27	26	23	76
Без структури	2а	2	16	7	25	39	1,6
	2b	—	9	5	14
Нуклеарні	3а	45	57	75	177	1629	64,8
	3b	265	334	600	1199
	3c	42	71	92	205
	3d	16	20	12	48
Розширені	4a	11	49	61	121	328	13,1
	4b	30	32	16	78
	4c	30	45	54	129
Мультифокальні	5a	9	14	37	60	370	14,7
	5b	36	55	75	166
	5c	7	16	26	49
	5d	29	16	50	95
Разом		560	784	1168	2512	2512	100

Слід зауважити лише незначні відмінності у середині конкретних сімейних структур. На загал же, дані Румянцевського опису засвідчують, що принаймні в аналізованих містах так само переважали нуклеарні родини, провідна роль серед яких належала шлюбним парам з дітьми − 73,6% (1199 родин). Друге місце з великим відставанням посідали мультифокальні родини, серед яких також домінували сім’ї з нисхідними ядрами − 44,9% (166 родин). На третьому знаходились розширені, де на відміну від попереднього разу, лідирували спільноти з бічним розширенням − 39,3% (129). На четвертому − самотні особи, серед яких так само більше було неодружених і осіб з невизначеним сімейним станом − 52,1% (76). І останнє займали родини без структури. Більшість із них, так само як і в попередньому випадку, формували неодружені брати й сестри − 64,1% (25).

Отже, як бачимо, проведений нами аналіз засвідчує в обох випадках, перевагу в містах Гетьманщини простої нуклеарної родини над іншими, більш складними, формами сімейної організації.