Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII-XVIII ст.

«Козаки нововписані», «козаки в підданстві» та «козаки в поспільстві»

Переписні книги як Полтавського, так і Миргородського полків фіксують в середовищі козацтва також цілий ряд декласованих груп, які або втратили свій попередній соціальний статус, або знаходились у певному перехідному стані. Щоправда, за своїми характеристиками статус цих груп у різних полках є принципово відмінним.

Перепис Полтавського полку 1732 р. фіксує такі соціальні категорії, як «козаки новоуписаныє грунтовыє» (2 особи), «козаки новоуписаныє малогрунтовыє» (2 особи), «козаки новоуписаныє убогіє» (5 осіб), «козаки новоуписаныє крайнє убогіє» (33 особи)69. На яких же підставах набувався козацький статус і з якого середовища рекрутувались неофіти?

Стосовно двох «новоуписаних» козаків Тахтаулівського куреня Першої міської Полтавської сотні, зарахованих до складу курінчиків полтавського сотника, перепис містить ряд цікавих уточнень. Зокрема, по-перше, процедура набуття нового соціального статусу відбулася на підставі «грамоти монаршої по універсалу гетьманському», а по-друге, рекрутувались нові члени козацького товариства з «подданных ратушных полтавских»70. Соціальну метаморфозу, пов’язану з набуттям козацьких прав (принаймні один з можливих варіантів) відбито в переписних листах Решетилівської сотні наступним чином: «козаки, которыє оставшись в сирітстві, чрез килконадцать літ в наймах зоставали, а тепер ставши господарями козацкую отбувают службу от 1731 году приняты в козацтво сотником»71. Загалом же, згідно з матеріалами перепису Полтавського полку 1732 р.,

до козацтва було вписано або, точніше сказати, повернуто лише 40 осіб. Ані попередні переписи Полтавського полку, ані ревізії полку Миргородського подібних соціальних акцій не фіксують. Натомість вони наводять кількісні показники соціальних процесів, що активно протікали у зворотному напрямі, тобто виходу товариства з козацьких прав і зобов’язань, втрати ними козацького статусу.

Декласування козацтва могло відбуватися у двох випадках — переходу в поспільство та потрапляння у підданство. За переписом Миргородського полку 1723 р., серед миргородського товариства таких, «которых деды и отцы службу служили а поверсталися в поспольство и неотбывают службы козацкой»72, у Миргородській полковій сотні налічувалося 37 осіб, у Хорольській — 13, Сорочинській — 34 і т. д. Загалом же у полку таких нараховувалося 94 особи73.

———————

69 Виденіє ... 1732 года... — Арк. 204.

70 Там само. — Арк. 49, 50.

71 Там само. — Арк. 237.

72 Компут всего полку Миргородского… зревизованый року 1723… — Арк. 11, 40, 143 та ін.

Як аналог «козаків в поспільстві» (таке означення використовувалося на Миргородщині), на Полтавщині можна розглядати козаків, котрі вписані не до «сотенної» служби, а приписані «до ратуші Полтавской»74 (зокрема, саме таким означено статус козаків с. Грабинівка Першої полтавської сотні на чолі з отаманом Семеном Міщенком). Загалом же у Полтавському полку таких було не багато — власне, лише 13 грабинівських козаків.

Набагато чисельнішою, принаймні на Миргородщині, була категорія козаків, котрі перебували у підданстві приватних осіб чи монастирів. Ревізія 1723 р. зафіксувала такий статус у 189 осіб, а саме: у полковій сотні — 28, Хорольській — 61, Городиській — 9, Шишацькій — 55, Сорочинській — 30 тощо75.

Крім того, перепис Полтавського полку 1632 р. фіксує й таку категорію козаків, які є «крайнє убогіє, конєй не мєют, которыє за сим служить нє могут»76, тобто фактично також є декласованими елементами у козацькому середовищі.

Характерно, що не лише останніх, але й дві попередні групи — «козаки в поспільстві» та «козаки в підданстві» — ревізори вписували не серед поспільства чи підданських категорій населення, а серед козацького товариства.

Менш одностайними були вони у класифікації охочекомонників, або козаків-компанійців. В одних випадках їх записували серед козацького товариства, в інших — серед поспільства. Таких козаків у Нехворощанській сотні, в селі Шедєєві, ревізори нарахували 12 осіб, у Маяцькій сотні — 22, в Орлянській — 4 (були вони «крайнє убогіє служивіє»). Причому, йшлося не про компанійський курінь, який ніс службу в зазначеній сотні, а формувався з інших місцевостей. У переписі чітко вказано, що мова йде про компанійців, «которыє в Нехворощи жильє мают служащіє»77.

* * *

Загалом же варто відзначити, що соціальна структура Гетьманату в 1720–1730-х роках все ще перебувала у стані дифузії. На цей час не лише не було вироблено уніфікованої моделі в межах всього Гетьманату, на що переконливо вказують відмінності в соціальному облаштуванні двох географічно й історично близьких Полтавського і Миргородського полків, а й зберігалося чимало відмінних рис в межах самих полкових утворень, які все ще не справляли враження гомогенної соціальної субстанції.

———————

73 Там само. — Арк. 38 зв.

74 Виденіє… 1732 года… — Арк. 16 зв.

75 Компут всего полку Миргородского… зревизованый року 1723… — Арк. 143.

76 Виденіє… 1732 года… — Арк. 19 зв.

77 Складено на основі: Виденіє… 1732 года… — Арк. 197.