Історія України - Навчальний посібник

РОЗДІЛ ІV. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ КУРСУ

Модуль 1. Стародавня та середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)

Тема 3. Наслідки роздроблення Київської Русі

Лекція № 4. Причини роздроблення Київської Русі

1. Державні утворення Середнього Подніпров’я й втрата між ними соціально- економічних і політичних зв’язків.

2. Вплив на роздроблення Київської держави монголо-татарської навали.

3. Галицько-Волинська держава і початок визволення українських земель у першій чверті XIV ст.

4. Припинення існування Галицько-Волинського князівства.

2. Вплив на роздроблення Київської держави монголо-татарської навали.

Перше зіткнення з монголо-татарами. ХІІІ вік є важливим рубежем в історії України й усієї Європи. Це пов’язано з татаро-монгольськими завоюваннями, що мали серйозні наслідки для долі народів Азії та Східної Європи. На Русі монголів називали татарами, звідси з’явився термін «монголо-татари».

У безкрайніх степах далекої Монголії наприкінці ХІІ - початку ХІІІ ст. сформувалася потужна держава на чолі з полководцем Темучином, який у 1206 р. прийняв ім’я Чингізхана. Монголи вели постійні загарбницькі війни, їм удалося підкорити Китай, Середню Азію і Закавказзя. Особливостями монгольської армії були добра військова організація: десятки об’єднані в сотні, сотні у тисячі, десять тисяч складали тумен («тьму»); основа війська - кіннота, що поділялася на важку, середню й легку; використання різноманітної військової техніки при облозі фортець (озброєні великими луками, списами, шаблями); продумана військова тактика: після наступу легкої кінноти - відступ, заманювання в пастку, оточення і знищення противника; сувора дисципліна: за втечу одного з поля бою страчували десяток, за втечу десятка - сотню.

Руські князі вперше зіткнулися з монгольськими військами у 1223 р. Коли монголи завдали поразки половцям на Дону, князівський з’їзд вирішив виступити спільно з половцями проти монголів. У битві на річці Калка (31 травня 1223 р.) руське військо зазнало страшної поразки. У цій битві руські князі діяли вкрай не узгоджено. Першим раптово атакував монголо-татар галицький князь Мстислав Удатний. Його підтримали половецькі полки, але решта руського війська залишилася стояти на місці. Під час відчайдушної сутички з монголами половці почали відступати, зім’явши при цьому руські дружини. Побачивши поразку Мстислава Удатного, київський князь Мстислав Романович і чернігівський - Мстислав Святославич стали укріпленим табором на березі річки. Але їх дружини були оточені монголами. Велика частина руських воїнів була знищена, обидва князі були захоплені в полон і знищені.

Розбивши руських на річці Калці, монголо-татари не зважилися відносно слабими силами рушити углиб країни і відступили на схід. Вони зникли також раптово, як і з’явились. Русь зітхнула з полегшенням, але, як виявилося, ненадовго.

Похід хана Батия. У 1237 р. похід на Русь очолив онук Чингізхана Батий; було спустошено Північно-Східну Русь (Рязань, Володимир, Москва, Твер). Восени 1238 р. монголо-татари відійшли у степ, де відпочили від важкого походу і поповнили свої ряди.

Навесні 1239 р. Батий почав новий наступ, цього разу його метою були південноруські князівства. На території сучасної України монголо-татари вперше з’явилися під Переяславом. Спроби русичів відбити натиск орди не вдалося, місто було зруйноване і спалене. Наступною жертвою монголів став древній Чернігів. Ослаблена в боях орда не ризикнула відразу рушити на Київ і знову відкотилася в степ.

Тільки восени 1240 р. величезне військо хана Батия підійшло до Києва. Обороною міста керував воєвода Дмитро Єйкович, ставленик Данила Галицького, людина хоробра й обізнана у військовій справі. Кияни відмовилися здати місто без бою. Облога Києва тривала, за деякими джерелами, понад десять тижнів. проте сили були нерівними, і місто майже повністю було зруйноване, а населення зменшилося з 50-60 тисяч до 2 тисяч чоловік

На початку 1241 р. хан Батий рушив на західно-українські землі - Волинь і Галичину. Багато міст не чинили опору монголо-татарам і не були зруйновані. Героїчно билися проти загарбників Володимир і Звенигород, але обидва ці міста були взяті й зруйновані, причому Звенигород так ніколи і не відродився. Були захоплені і зруйновані міста Колодяжин, Кам’янець, Ізяслав, Галич. Кілька міст- фортець (Данилів, Кременець, Холм)відбили атаки.

Навесні 1241 р. монголо-татари вдерлися в Польщу, Угорщину, Чехію. Тут у 1242 р. в битві під Оломоуцем вони зазнали поразки від об’єднаних сил західноєвропейських лицарів, і були вимушені повернути на південь. Монголо- татарська кіннота дійшла до узбережжя Адріатичного моря і тільки після цього повернула назад, на схід. Завойовники осіли у степах нижньої Волги й організували тут свою державу - Золоту Орду зцентром у місті - Сарай-Бату. За площею вона була однією з найбільших держав Середньовіччя, простягнувшись від Іртиша в Сибіру до нижньої течії Дунаю.

Особливості залежності українських князівств від Золотої Орди. Наслідки золотоординського панування. Батий сконцентрував зусилля на розбудові держави та освоєнні територій. Він сформував державний апарат, потужну мережу фіскальних органів, податкову систему, розпочав карбування монети, встановив регулярний поштовий зв’язок між регіонами.

Руські князівства потрапили в залежність від Золотої Орди, хоча й не входили до її складу. Іноземне ярмо на руських землях проявилося у таких сферах:

• економічна: данина становила десятину майна та продуктів, а якщо родина не могла розрахуватися, то данину сплачували людьми. Збирали данину монгольські урядовці, найвищого з яких називали баскаком;

• політична: підтримання перманентної військової загрози. З другої половини 40-х років ХІІІ ст. два темники (військові начальники, які командували десятитисячними військами) постійно нагадували місцевим князям і населенню про можливість каральних акцій в разі непокори; децентралізація території Русі, спричинену феодальними війнами попередньої війни; підтримання відмінностей в політичному устрої українських земель і толерантне ставлення до православної церкви;

• військова: князі делегували до монгольського війська воїнів та брали участь у походах;

• адміністративна: руські землі були поділені на улуси між підлеглими Батиєві меншими ханами. Переяславська земля деякий час узагалі не мала свого князя.

Особливості монголського панування в Г алицько-Волинському князівстві:

• князівство не ділилося на улуси;

• не було намісників-баскаків;

• правили власні князі;

• не сплачували данину, лише мусило надавати військо для монгольських походів.

Наслідки золотоординського панування:

• великі людські та матеріальні втрати: з 74 міст 49 були розорені;

• занепад ремесла; втрачені цілі ремісничі галузі (виробництво емалі, черні, різьблення по каменю), оскільки ремісників забирали в рабство;

• демографічні втрати;

• втрата військової, культурної, релігійної верхівки негативно позначилася на розвитку суспільства;

• законсервовано роздрібненість Русі;

• запроваджено систему підданства у взаєминах між князем і знаттю, що ґрунтувалася на абсолютній покірності підданців та безмежній владі правителя;

• втрачено державну незалежність Русі, призупинені державотворчі традиції;

• послаблення Русі, яким скористалися західні держави (Польща, Литва, Угорщина), розділивши українські землі на століття;

• відставання Русі в своєму розвитку від Західної Європи.

Русь, її народ не зуміли розгромити орду на початковому етапі боротьби проти неї, але своїми зусиллями врятували Західну Європу від розорення. І в цьому їх велика історична заслуга перед народами Європи.