Морські війни українських козаків

Перші походи козаків на море

Перші козацькі військові флотилії з’явилися в кінці XV ст., коли українське козацтво ще тільки спиналося на ноги. Не дивно, що козаки попервах набивали руку на сутичках у пониззі Дніпра й у Дніпровсько-Бузькому лимані й лише потім наважилися вийти у відкрите море.

Найраніша звістка про військові дії козацьких човнів датована 1492 р. Тоді козаки поблизу гирла Дніпра захопили корабель й попутно пограбували татар. Успішне перше бойове хрещення на воді так заохотило козаків, що вже у 1499 р. кримський хан Манглі-Гірей скаржився на часті навідування козацьких човнів під Очаків, де козаки “багато лиха чинять”.

Головним же об’єктом атак козацької флотилії стала в ті часи Таванська переправа на Дніпрі. Сюди козаки навідувалися в 1502/1503,1504,1510 роках.

Взагалі у першій половині XVI ст. козацькі човни були основною частиною дніпровської флотилії, створенням і утриманням якої переймалася влада придніпровських країв - місцеві старости. Особливо багато зусиль доклав Остафій Дашкович, давній приятель козацтва, натхненник і керівник багатьох козацьких походів на татар та на Московію. Дніпровська флотилія мала передовсім блокувати переправи через Дніпро й перевозити військо, призначене для сухопутних походів на Кримський ханат. Далебі водний шлях дозволяв швидше й дешевше досягти пониззя Дніпра, звідки, висадившись на берег, продовжувати похід вже суходолом. Флотилія також використовувалася для оборони придніпровських міст під час татарських набігів. Так, у 1532 p., коли військо хана Саадет-Гірея намагалося оволодіти Черкасами, поява човнів з військом змусила його поспішно відступити.

Остафій Дашкович. Худ. Я. Матейко. 1880-і pp.

Ефективність дніпровської флотилії проти татар була високою. Як діти степу, ті не могли нічого їй протиставити. Своїх військових човнів вони не мали й здійснювали винятково сухопутні військові операції. Тому в Литві навіть виношувалися проекти формування постійної флотилії, яка перебувала б на державному утриманні.

Беззахисність татар перед дніпровською флотилією добре відтінили події 1523-1524 pp. Навесні 1523 р. Остафій Дашкович організував потужний похід на Іслам-Кермен. Ядро війська складали козаки. Підпливши до Тавані, нападники “Іслам-Кермен зламали і спалили, і гармати побрали і кілька татар з гарматами і з дружинами, і з дітьми своїми, які ховалися неподалік Дніпра полонили”. Потім козаки та їхні бойові побратими вибралися в Чорне море, де “два кораблі взяли і людей в них побили”.

Під враженням від такої перемоги української зброї польський король Зигмунт II висунув у наступному році план направити ще раз козаків на човнах до Тавані, де б вони перешкоджали татарам переправлятися через Дніпро. І хоча за браком коштів ця ідея так і не була втілена в повному обсязі, але в повітрі не повисла. Восени невеличка флотилія козаків на чолі з овруцьким старостою Семеном Полозовичем та чорнобильським старостою Кшиштофом Кмітичем підстерегла там 40 тис. татар, які поверталися з походу на Україну. Козаки почувалися на воді настільки впевнено, що татар “тиждень через Дніпро не пропускали й на щодень з ними битву мали, і багатьох били, а інші самі тонули”.

Чим далі, тим козацькі походи на човнах ставали все потужнішими. У 1545 р. козаки на 32-х чайках непомітно підкралися вночі до Очакова. Заскочена залога не витримала, й фортеця опинилася в козацьких руках. Переможці набрали здобичі, захопили полонеників, яких потім виставили на відкуп.

У 50-ті pp. XVI ст. широкі плани щодо морських походів виношував знаменитий козацький гетьман князь Дмитро Вишневецький, який так багато зробив для організаційного згуртування козацтва. Чого варте лише зведення ним замку на о. Мала Хортиця, де була заснована перша козацька Січ. Однак сповнений жаги “замкнути” татар у Криму й витіснити турків з Північного Причорномор’я, Д. Вишневецький не здобув належної підтримки у Польсько-Литовській державі. Московії ж, за допомогою якої він сподівався реалізувати свої плани, вистачило духу лише на спорядження у 1557-1559 pp. декількох військових експедицій Дніпром і Доном. Масштабна ідея князя залишилася нереалізованою.

Отож після походу під Очаків понад 25 років про морські походи козаків не було чутно. Нечисельне ще козацтво не могло розірватися на всі боки й зосередило свою увагу на сухопутних військових операціях проти татар та на участі у війні Речі Посполитої проти Московії.

Наступного разу козаки вийшли в море, схоже, тільки в 1573 р. під час знаменитої війни молдовського господаря Івоні з турками. Тоді загін гетьмана Івана Сверчовського допоміг Івоні розгромити основні турецькі сили. Потім козаки оволоділи містом Бендери й здобули перемогу над ще одним турецько-татарським військом. А 600 козаків на чолі з отаманом Покотилом вийшли Дніпром у море і напали на Білгород. Козаки увірвалися до міста, але фортецю не штурмували.

Трьома роками пізніше 3 тис. козаків на чолі зі своїм гетьманом князем Богданом Ружинським вчинили успішний напад на татарську фортецю Іслам-Кермен, яка заважала козакам вільно пересуватися суходолом та водою в пониззя Дніпра. Козаки спустошили околиці, потім вдерлися до міста. Кровопролитний бій, до якого долучилося й підкріплення, надіслане кримськом ханом, закінчився перемогою козацького загону. Твердиня була зруйнована. Однак козаки втратили свого ватажка. Той загинув під час невдалого закладення вибухівки під мури.

Спопеливши Іслам-Кермен, козаки могли тепер безборонно плавати до гирла Дніпра, чим невдовзі й скористалися.

Турецьке судно в морі під час шторму

У 1581 p. 1 тис. козаків під орудою відчайдушного авантюриста Самійла Зборовського випливла на човнах до Дніпровсько-Бузького лиману, де мала бій з турецькими галерами. У листопаді-грудні 1582 р. козацькі чайки знову потривожили з моря Очаків.

На той час козаки вже були готові до масштабніших морських походів, здатних серйозно впливати на міжнародні відносини. Козаків як потужну військову силу помітили в Європі. У 1580 р. папський нунцій (посол) у Варшаві Альберто Бологнетті виношував план залучити козаків до “священної війни” з турками на боці європейської коаліції, яку б утворили Венеція, Іспанія, Річ Посполита, Габсбурзька імперія. У козацькому середовищі, принаймні серед верхівки, теж нуртували ідеї серйозної війни з османами й татарами. Одним із ключових елементів цієї війни козаки вважали свої морські походи до кримських і турецьких берегів.

У тому ж таки 1580 р. довголітній козацький старший Ян Оришовський запевняв Кароля Гамберіні, представника папського нунція, що козаки можуть за двадцять днів дійти суходолом до Стамбула, паралельно здійснюючи морські походи. Можливу участь козаків і козацького флоту у війні проти ворогів “святого хреста” обговорювали у 1583 р. король Речі Посполитої Стефан Баторій і Альберто Бологнетті. Наприкінці 1593 р. шляхтич-авантюрист Станіслав Хлопицький, видаючи себе за козацького ватажка, прибув до Праги, де зацікавив австрійських дипломатів пропозиціями служби козаків проти турків. А в 1594 р. на Січі з’явився посланець австрійського імператора Єріх Лясота з прапором від імператора, 8-ма тисячами дукатів у подарунок і закликом до союзу проти Туреччини.

На той час вони вже встигли відчути смак далеких морських експедицій. У 1588 р. 1,5 тис. козаків, припливши до західного узбережжя Криму, спустошили 17 сіл між Гезльовом і Перекопом. Розлючений султан погрожував покарати хана за те, що той не перешкодив нападникам. Ніби на глум, через рік 800 козаків на чолі з гетьманом Кулагою, захопивши по дорозі кілька турецьких галер, знову дісталися Гезльова. Спершу козаки оволоділи містом, пограбували крамниці й захопили в полон багато турків і євреїв. Однак нагрянуло татарське військо, й ситуація одразу змінилася на протилежну. Втративши декілька десятків побратимів та свого ватажка, козаки відійшли.

На початку 1594 p., отримавши листа від австрійського імператора Рудольфа II, який пропонував воювати з Туреччиною, козаки негайно, навіть незважаючи нате, що на Дніпрі зійшла ще не вся крига, “пустились у морський похід за два тижні доПасхи... ризикуючи життям і здоров’ям”. За різними даними, їх було від 1300 до 2 тис. Очолював похід гетьман Григорій Лобода. Козаки “човнами вночі підійшовши під Білгород, світанку не чекаючи, виплюндрували, висікли, спалили місто”.

31 травня, коли посланець імператора Еріх Лясота вже перебував на Січі, козаки влаштовували показову демонстрацію своїх можливостей на воді. 1,3 тис. козаків на чолі з кошовим отаманом Богданом Микошинським на 50-ти чайках спустилися в пониззя Дніпра, де прагнули перешкодити татарам переправлятися через річку. Але реалізувати свій намір козакам не пощастило, оскільки на очаківській переправі татар прикривала значно потужніша турецька флотилія, яка налічувала 8 галер і 150 сандалів. Козаки відступили, але все-таки захопили декілька сандалів.

Тож під кінець XVI ст. по всьому було видно, що козаки невдовзі добряче насолять туркам своїми походами на море. Заносилося на те, що султанові доведеться відволікати на морську війну з козацькими флотиліями доволі серйозні військові сили та економічні ресурси.