Морські війни українських козаків

Особливості мореплавання на Чорному та Азовському морях у козацькі часи

Головним театром морських війн були для українських козаків Чорне та Азовське моря. Такі особливості цих морів, як відстані між берегами, напрямки течії та вітру, наявність лиманів, бухт, - не могли не вплинути на козацьке мореплавство, як і на турецьке. А коли врахувати, що в козацькі часи кораблями й човнами плавали винятково за допомогою вітрил та весел, то й поготів. Надзвичайно важливе значення мали й природно-географічні умови дельт тих річок, якими козаки вибиралися в море, - Дніпра, Південного Бугу, Міусу, Дону.

Як добре відомо, Чорне море має форму еліпса, видовженого із заходу на схід на 750 км й шириною-256-520 км. У південно-західному закутку Чорного моря протікає знаменита протока Босфор, яка сполучає його з Мармуровим та Середземним морями і з прадавніх часів вважається “дверима” до Чорного моря. Хто контролював Босфор, той тримав у своїх руках ключ до мореплавства на Чорному та Азовському морях. За козацької доби цим ключем володів турецький султан, столиця якого Стамбул була розташована на півдні Босфору, при виході з нього в Мармурове море. Щоб дістатися до Стамбула - серця Османської імперії, - козаки мусили не тільки перетнути Чорне море з півночі на південь, а й подолати Босфор, обсаджений по обох берегах численними містами-фортецями.

Азовське море - значно менше: довжина 350 км, найбільша ширина - 170 км. Чорне та Азовське моря з’єднані Керченською протокою завдовжки 40 км й 3-16 км завширшки. Через неї мали прорватися козаки, які вибиралися з Міусу чи з Дону.

Течії в Чорному морі

Обидва моря позбавлені припливів і відпливів. Азовське має лише одну помірну течію, спрямовану проти годинникової стрілки з північного сходу на південний захід. У Чорному морі навпаки - декілька сильних течій. Основна з них прямує через всю акваторію паралельно берегові на відстані 3-9 км від нього проти годинникової стрілки. Ширина цієї течії 56-90 км/год, швидкість 1,1-1,8 км/год. Від берегів Криму вона ділиться на два рукави: один з них простягається до Одеси, інший - до Варни. Влітку течія стає сильнішою біля північного узбережжя моря, а взимку - біля південного.

У морі є ще дві слабші течії (по 0,2-0,5 км/год), крім основної. Одна тягнеться від східного узбережжя Криму на південь до Сінопа, інша з південно-західної частини моря іде в напрямку південного берега Криму.

Візитною карткою Чорного моря є сильні вітри. Для козаків та їхніх суперників турків важливо було, що влітку переважають чівнічно-західні, південно-західні та західні вітри. Взимку у північній та північно-західній частині Чорного моря переважали північні вітри, на півдні - південні та південно-східні.

Сприятливі умови для мореплавання на Чорному та Азовському морях зберігалися з квітня по жовтень. У листопаді та в березні через пронизливі північні вітри та часті шторми виходити в море було дуже ризиковано, а взимку - взагалі неможливо. У часи найбільшої активності козаків на морі - XVII ст. - зими були дуже суворими. Дніпро, Дон та менші річки постійно замерзали. Ледве не щозими покривалися льодом Азовське море та північне узбережжя Чорного моря.

Неабиякий вплив на козацьке мореплавство мали природно-географічні особливості Дніпра, Бугу, Дністра, а також Таманського п-ва. Тамтешні плавні, острови, неглибокі лимани й затоки розширювали можливості для маневрів козацьким чайкам невеликим вертким човнам - й, навпаки, перешкоджали турецьким галерам, набагато більшим і неповороткішим.

Високої майстерності вимагало проходження Босфорської протоки, яка має довжину 31 км. На старті, в чорноморському гирлі, мореплавець ризикував зайти у дві хибні протоки, дуже схожі на справжній Босфор. Часто ускладнював справу іде й різкий зустрічний вітер. Сильна течія-до 3,7 км/год в найширшому місці й до 7,4-9,3 км/год у найвужчому - теж “бадьорила”. Багато суден вітер і течія викидали на прибережні скелі. Тому ті, хто мав намір увійти в протоку, мусили для певності чекати на попутний вітер.

Береги справжнього Босфору кілька разів звужуються. По обидва боки протоки шлях з Чорного моря до Стамбула прикривали численні поселення й міста-фортеці. Тож перш ніж з’явитися в стамбульській затоці - знаменитому Золотому Розі, - козацькі чайки мусили прорватися крізь їхнє сито. Усе це накладало величезний відбиток на особливості військового мореплавання в Босфорі.