Морські війни українських козаків

Козацька канонада над Стамбулом

Після Хотинської війни, яка принесла козацтву гучну славу рятівників Речі Посполитої, морські війни вибухнули з новою силою. Більшість козаків “мала на увазі” нові заборони Варшави, яка, уклавши мир з Туреччиною, конче потребувала на морі тиші. При цьому король цинічно відмовився від своїх обіцянок, наданих П. Сагайдачному напередодні. Козаки віддячили тією ж монетою. Королівського посланця, який навесні 1622 р. озвучив на Січі вимогу не ходити на море, вони “посадили у воду”(втопили), а невдовзі організували серію потужних морських походів. Увесь сезон 1622 р. козаки висотували нерви туркам. Дісталося навіть столичному Стамбулу.

Ще в березні на море вибралося 300 запорізьких та донських козаків. Після Великодня вирушило вже 1,5 тис. донців і 500 запорожців. На морі до флотилії долучилося ще 150 українських козаків. У травні за здобиччю пішли запорожці на 30-ти човнах. У червні - в новий похід ще 200 запорожців. Наприкінці липня - на початку серпня понад 1 тис. українських та донських козаків під загальним керівництвом запорізького отамана Шила воювали поблизу Стамбула. Було захоплено багато кораблів та іншої здобичі. Мешканці турецької столиці натерпілися страху, бо, як кепкував один із сучасників, “поголоска про чотири козацькі чайки на Чорнім морі лякає турків більше ніж чума, так вони налякані з цього боку”. А найпотужніший похід здійснили шеститисячний загін українських козаків та близько тисячі донців під Трапезунд. Козаки оволоділи фортецею, завдавши тій величезної шкоди.

Козацькі чайки під Стамбулом. Худ. О. Сластьон, кінець XIX cт.

1623-1424 pp. минули під знаком переможної серії козацьких походів під Стамбул. У 1623 р. українські козаки, ніби приміряючись, двічі незначними силами приходили до околиць турецької столиці. А в 1624 p., уміло скориставшись відсутністю біля Стамбула турецького флоту, організували три страхітливі для турків напади.

Події 1624 р. англійський посол у Туреччині назвав “найбільшим й найвеличнішим походом козаківна Чорне море”. Насвітанку 9 липня 70-80 козацьких чайок увійшли до Босфору, де за 4 години “велика кількість містечок і поселень стали їхньою здобиччю, перетворившись на попіл. Вони мали нахабство наблизитися на четвертину лье (1 км. - Авг.) до Константинополя й підпалили на очах мешканців цього великого міста багато їхніх закладів”. У султана не було галер для оборони Стамбула. Тому на козаків він послав човни. Але Халіл-паша, який керував цією нашвидкуруч зібраною флотилією, так і не наважився дати бій.

Через два тижні під турецькою столицею з’явилося вже 150 козацьких чайок, які перед цим розгромили у морському бою турецьку флотилію з 25-ти галер і 300-х човнів. Біля Стамбула козаки перебували 3 дні, плюндруючи околиці. У середині серпня 150 чайок знову мірилися йти до Босфору, але сильний вітер не дав їм вийти з Дніпровсько-Бузького лиману.

Стамбул XVI ст. Гравюра невідомого художника кінця XIX ст.

Той факт, що два навігаційні сезони поспіль козацькі виправи припадали на час, коли Стамбул залишався без прикриття турецького флоту, надзвичайно яскраво відтінює підходи козаків до організації морської війни. Козаки виявили уміння тонко оцінити оперативну ситуацію в районі можливих військових дій. Від козацьких очей не втаїлося те, що відновилася персько-турецька війна, куди султан спрямував основні зусилля. Інша частина його флоту навесні 1624 р. вирушила до Криму, де Туреччина намагалася скинути з престолу хана Магмет-Гірея й посадити на його місце Джанібек-Гірея. Саме коли ворожий флот перебував під Кафою, де турки ув’язли в битві за місто, козаки й здійснили походи під Стамбул, цілячись у самісіньке серце імперії.