Морські війни українських козаків

Рятівники Речі Посполитої від “турецької хмари”

Та найбільше козацькі походи зачепили інтереси Польщі. Козаки до краю загострили польсько-турецькі стосунки. Війна висіла в повітрі. Султана стримували тільки бойові дії з Персією. Щоб настрахати Варшаву, він двічі демонстративно висилав військо до Дністра. Не врятувало й те, що козацтво в 1618 — 1619 pp. утрималося від морських походів. 20 тис. козаків на чолі з П. Сагайдачним влітку 1618 р. здійснили блискучий рейд територією Московії й, захопивши по черзі близько десяти фортець, дійшли до ворожої столиці. Після укладення польсько-московського миру, проти чого виступав II. Сагайдачний, багато козаків довго не хотіло вертатися додому. їх викурювали з Московщини до середини 1619 р.

У 1620 р. запорожці відновили морські виправи. До першого походу вони рядилися ще навесні. Ходили чутки, що напоготові стояло 300 чайок. У липні козаки, як доповідав зі Стамбула французький посол, увійшли в Босфорську протоку й сплюндрували околиці турецької столиці. Потім вони спустошили Варну й нападали у відкритому морі на торгові кораблі. Це стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння султана. Восени турецьке військо разом з татарами й валахамизавдало полякам нищівної поразки у битві під Цецорою. Козаки не піддалися на жодні умовляння й не надали Варшаві допомоги, наочно продемонструвавши своє значення як військової сили.

Наступного 1621 р. на Річ Посполиту посунув сам султан Осман II. Без козацької допомоги король Зигмунт III не мав що реально протиставити понад 150-тисячному турецько-татарському війську. У попередні роки він суворо вимагав від козаків, щоб вони “на море не ходили, ані в державах турецьких шкод жодних не чинили”. Тепер, припертий до стіни загрозою страшної поразки, заспівав іншої. Благав, щоб “частит війська човнами пішла на Чорне море”, а там “не важко було і в сам Константинополь (тобто Стамбул. - Авт.) впертися”. Ті ж козаки, які на море не виберуться, “річ корисну Речі Посполитій вчинять з немалою прислугою, коли з доброю артилерією під Білгород і Тягиню рухатись будуть”. Завдяки цьому “піде великий пострах неприятелям в очі й упаде на їхні серця”. Король обіцяв виплатити затриману платню, дотримуватися попередніх угод, клявся, що ніколи й не мислив чинити в Україні утиски на православ’я. Використовуючи ситуацію, посольство П. Сагайдачного виторгувало у Варшаві чимало конкретних обіцянок. У підсумку 30 тис. козаків забезпечили Речі Посполитій успіх у Хотинській війні, а їхні морські походи були невід’ємною частиною цього блискучого внеску. Про козаків як про рятівників Речі Посполитої від “турецької хмари” в один голос говорили сучасники-поляки.

Бій козаків під стінами Стамбула. Худ. М. Микешин, 1895 р.

Гетьман Петро Сагайдачний

Кампанія на морі розпочалася відразу після льодоходу. У квітні з Дону вибралося у спільний похід 1,3 тис. донських козаків і 400 запорожців. Флотилія взяла курс на м. Ризу. Керували походом одразу чотири отамани: від донців Василь Шалигін, а від запорожців Іван Сулима, Шило та Яцько. Штурм фортеці виявився невдалим: чимало козаків загинуло. На зворотному шляху козацька флотилія потрапила в шторм, після чого на неї набрели турецькі галери. У кровопролитному бою загинуло ще 300 чоловік.

Вирушаючи на війну, Осман II відрядив у травні флот з 43-х галер для патрулювання моря між Дніпром і Дунаєм. Та козаки в червні зуміли непоміченими увійти до Босфору. Винищивши по дорозі кілька фортець, вони поплюндрували околиці Стамбула. “Не можна й сказати, який був тут страх великий”, - нотував французький посол Ф. де Сезі.

Стамбул. Міст Галата. Листівка початку XIX ст.

На початку вересня 4 тис. козаків напали з моря на кримське узбережжя. Того ж місяця по морю снувало 40 запорізьких чайок та струги донських козаків. Турки не знали спокою, але ніяк не могли надибати їх. Козаки то кружляли в морі, то були помічені поблизу Сінопа, то палили порт Айголи. Нарешті в липні одна з козацьких флотилій, яка серйозно постраждала від шторму, напоролася в Очаківському лимані на турецькі галери, направлені сюди Халіл-пашею. Згідно з турецькими джерелами, козакам не вдалося уникнути поразки.