Видатні українські вчені у світовій науці

Гамалія Микола Федорович (1859-1949), м. Одеса

Видатний мікробіолог і епідеміолог. Закінчив Новоросійський (нині Одеський) університет (1880) і Військову медичну академію в С.-Петербурзі (1883). Доктор мед. наук (1892). Почесний член АН СРСР (1940), акад. АМН СРСР (1945). Був відряджений лікарями Одеси на конкурсній основі до Парижа в лабораторію Луї Пастера, де вивчав сказ (1885). По поверненні до Одеси за сприяння Л. Пастера заснував другу в світі бактеріологічну станцію, де провадили перші в Росії щеплення людей (1500 осіб) проти сказу. 1887 р. виступає на спецкомісії в Англії на захист методики Л. Пастера від реакційних науковців. Завдяки йому через 5 років цілком підтверджено надійність методики Л. Пастера. 1899-1908 рр. - директор заснованого ним Бактеріологічного інституту в Одесі. 1912-1928 рр. - директор Петербурзького (Петроградського) Віспощепного інституту, автор методики противіспової вакцинації, згодом упровадженої в цілім СРСР. 1930-1938 рр. - науковий керівник Центрального інституту епідеміології й мікробіології. Від 1938 р. проф. кафедри мікробіології 2-го Московського медінституту. Від 1939 р. - завідувач лабораторії Інституту епідеміології й мікробіології АМН СРСР. Встановив існування холерного пташиного вібріону (1898), обґрунтував значення дезінфекції для ліквідації висипного й поворотного тифу й холери, знищення щурів для профілактики чуми й знищення комах для профілактики тифу. Вивчав профілактику сказу, холери, віспи й ін. інфекційних недуг. Автор понад 300 наукових праць, виданих 6-ма томами у 1954-1956 рр.