Видатні українські вчені у світовій науці

Смакула Олександер Теодорович (1900-1983), с. Доброводи, Тернопілля

Широко відомий у світі видатний оптик, кристалограф, хімік. Народився в селянській родині. Під час навчання в Тернопільській гімназії вирізнявся здібностями й патріотизмом. Член підпільної «Студентської української громади», поширює твори українських письменників і поетів, організовує вистави п’єс українських драматургів. 1918 р. - вояк Української Галицької Армії. Після закінчення гімназії (1922) за порадою свого вчителя відомого українського математика Мирона Зарицького вступає до університету Ґеорґа Авґуста в Ґеттінґені. Тоді там працювалі видатні вчені Вернер Гайзенберґ, Макс Борн, Роберт Поль та ін. 1927 р. складає докторський іспит і захищає дисертацію. Пояснив забарвлення кристалів після радіаційного опромінення й вивів кількісну залежність, «формулу Смакули», що пов’язує концентрацію дефектів у кристалі, довжину хвилі йонізівного променювання й забарвлення кристалів внаслідок опромінення. Праця вийшла 1930 р. («Zeitschrift fur Physik»). Явище плідно використовували у виробництві біжутерії. А що О. Смакулу тягло на рідну землю, він відгукнувся на запрошення колишнього вчителя й земляка відомого літературознавця А. Музички приїхати до Одеси працювати в університеті (1928). Невдовзі вчений збагнув оману пропаґанди щодо перспектив розвитку науки в тоталітарному суспільстві й, скориставшися умовною телеграмою про відкликання до проф. Р. Поля, повертається до Німеччини. Працює в Інституті медичних досліджень кайзера Вільгельма, керує оптичною лабораторією. Досліджуючи стероїди, вітаміни, органічні кристали, стає фундатором квантової органічної хімії. Описав трансформацію кристалічного вуглеводню збудженнями електронів, що називають тепер «інверсією Смакули». Від 1934 р. він директор дослідної лабораторії всесвітньовідомої фірми Карла Цайса в Єні. Створює оптичні кристали - фтористий літій і натрій, оригінальні мастила, придатні для використання за високих і низьких температур. Винаходить унікальну сполуку - бромйодид талію, що уможливило прилади нічного бачення. Найбільший подарунок людству він зробив 1935 р. впровадженням «просвітлення оптики» - нанесенням на лінзу тонкого шару плівки (завтовшки 1/4 довжини хвилі світла, що падає). Після того геть усю оптику - від окулярів до мікроскопів і телескопів - виробляють лише просвітленою. Під час війни працює в цій же фірмі разом з Ріхардом Куном, Нобелівським лауреатом 1938 р., над проблемою противідбивчих шарів. Наприкінці війни окупаційна влада США вивозить його, як і багатьох інших видатних вчених, з Німеччини до США, де його змушують досліджувати матеріали для інфрачервоної техніки на потреби військово-промислового комплексу у військовім форті-лабораторії у штаті Вірджінія. 1951 р. його запрошують на посаду професора Массачусетського інституту технологій, 1964 р. стає директором лабораторії монокристалів у цім інституті, де тоді працювали науковці світової слави, творці нових напрямів у науці Норберт Вінер, Клод Шеннон, Джон Слейтер, Джеральд Віснер, Ноа Хомський. Поруч них Олександер Смакула. Його багаторічна праця з вивчення фізики монокристалів, оформлена як монографія «Монокристали: вирощування, виготовлення й застосуванння» обсягом понад 500 с., вийшла 1962 р. у видавництві Шпринґера в Берліні. За цей період учений опублікував понад 80 праць, в яких проаналізував традиційні й нові методи вирощування кристалів, розробив методи рекристалізації, очищення кремнію для застосувань у напівпровідникових транзисторах, інтегральних схемах, дослідив вплив йонізівного променювання на кристали. Почесний голова Товариства українських інженерів Америки, дійсний член НТШ й ін. наукових товариств, член Нью-Йоркської АН. Бере участь у міжнародних конференціях. І лише раз йому вдалося побувати в Україні завдяки участі у конференції 1971 р., що відбувалася в СРСР, у Вірменії, і куди його запросив Президент АН СРСР М. Келдиш. Протягом 3 днів конференції він побував і в Доброводах, і в Києві.