Видатні українські вчені у світовій науці

Скороходько Антін Каленикович (1883-1954), м. Канів, Черкащина

Видатний зоогігієніст і фахівець з епізоотології (закономірності виникнення, перебігу й лікування інфекційних хвороб сільгосптварин) України й Росії, засновник експериментальної ветеринарії. Доктор ветеринарних наук, професор (1924). Батько (хлібороб, рільник) віддає його до школи рільництва й садівництва в Умані, звідки його виключають за участь у проукраїнських заходах. Закінчує Маріїнське рільниче училище в Саратові й вступає до Харківського ветеринарного інституту (1904), одного з найпрестижніших. Навчався з Олександром Кандибою (геніальним українським поетом О. Олесем) і Василем Королів-Старим (видатний вчений-ветеринар, український письменник). Двічі виключали з інституту за участь у революційних подіях 1905 р., та все одно він з відзнакою закінчує навчання (1909). Працює на Приладозьких каналах Петербурзького земства, повертається в Україну на Херсонщину, а потім - Київщину, працює земським ветеринарним лікарем. Друкує у фахових виданнях 15 статей. Під час Першої світової війни він військовий ветеринарний лікар кавалерії Південно-Західного фронту, а по війні лікар-епізоотолог і пізніше - зав. ветеринарного відділу Київського губернського земства. Від 1918 р. він з колегами займається організацією ветеринарного вишу, й 1920 р. постає ветеринарний факультет сільськогосподарського відділення Київської політехніки а за рік - Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. А. Скороходько - декан ветеринарного факультету (1920-1924), ректор інституту (1924-1927), зав. кафедри зоогігієни (1922-1929). Зробив значний внесок в українську наукову ветеринарно-зоотехнічну термінологію, очолюючи 10 років відповідну секцію Інституту української наукової мови ВУАН. Його підручник «Гігієна тварин» 1930 р. є віха в розвитку зоогігієни в СРСР, бо привів до обов’язковости навчального курсу гігієни тварин у всіх ветеринарних і зоотехнічних вишах. 1928 р. організовує на Київській обласній НД станції тваринництва (Терезине під Білою Церквою) експериментальний науковий відділ зоогігієни. Та починається україножерська вакханалія. Його звинувачують у належності до вигаданої Спілки визволення України, заарештовують і напередодні 1930 р. відправляють до Архангельська. Там створювали комбінати для видобутку корисних копалин Півночі силами ув’язнених, кількість яких стрімко зростала. Для забезпечення «робсили» й наглядачів створювали тваринницькі радгоспи на тисячі голів у лісових хащах. Щоб уникнути можливих епізоотій у цих радгоспах, залучили відомого вченого А. Скороходька на посаду зав. відділу зоогігієни Північного крайового НД ветеринарного інституту в Архангельську. З 1932 по 1944 рік він очолює кафедру в Вологодському сільськогосподарському інституті й за сумісництвом працює у Всесоюзнім інституті експериментальної ветеринарії. 1944 р. дозволили повернутися в Україну, й від 1947 р. він очолює кафедру зоогігієни Київського ветеринарного інституту. 1950 р. виходить останній, найґрунтовніший його підручник «Гигиена сельскохозяйственных животных».