Видатні українські вчені у світовій науці

Симиренко Левко Платонович (1855-1920), с. Мліїв, Черкащина

Видатний помолог, садівничий і сортознавець плодових культур. З родини знаних промисловців, громадських діячів і меценатів. Дід Федір Степанович, колишній кріпак, - провідний організатор виробництва цукру в Росії. Л. П. Симиренко закінчив Новоросійський університет в Одесі (1879) і був засланий на 7 років до Сибіру за участь у народницькім русі. Вивів нові сорти яблук, які почали культивувати й за межами України. Найвідоміший з них - названий на честь батька ренет Симиренка, на якім і зараз ґрунтовано економіку садівництва в багатьох країнах. Упродовж кількох десятиріч разом із сином працював у Мліївській, Кримській, Мелітопольській дослідних установах, а також у Росії, на Кавказі й у Молдові. Наприкінці ХІХ ст. поблизу с. Млієва в родинній садибі зібрав найбільшу в Європі колекцію плодових, ягідних, горіхоплідних і декоративних рослин. Упродовж трьох десятиліть плодівництво й сортознавство плодових культур у цілім світі розвивалося під його безпосереднім впливом. Він підготував ґрунт для створення в Україні перших НД установ і кафедр плодівництва й сільськогосподарських вишів. Разом із сином Володимиром створив усесвітньо відомі українські садівничі школи. Єдиний вітчизняний учений, обраний до чужоземних (зокрема французького) помологічних товариств, вшанований міжнародними нагородами й золотими медалями. Значний внесок у світову помологію становлять його праці «Генеральний каталог», «Кримське промислове садівництво» й «Помологія», найбільший здобуток - бурхливий розвиток промислового садівництва в Україні. Вбитий 1920 р. невідомою особою за кілька місяців після встановлення радянської влади.