Видатні українські вчені у світовій науці
Радзимовська Валентина Василівна (1886-1953), м. Лубни, Полтавщина
Видатний український вчений-медик, фізіолог, біохімік. Закінчила Лубенську гімназію (1902) й медичний факультет Київського університету (1913). Доктор наук (1924). Мати - відома українська письменниця Любов Яновська. Вступила 1904 р. на медичний факультет Петербурзького університету. Відразу увійшла в громадське й політичне життя українського земляцтва. За активну участь у діяльності української громади й у політичних демонстраціях виключена 1905 р. з університету. Щоб продовжити навчання, вертається до Києва. Одружується з І. Радзимовським, згодом відомим педагогом, істориком класичної літератури. Дім Радзимовських був осередком національного життя. З революційним рухом вони пов’язували надії на здобуття державности Україною. По закінченні університету В. Радзимовська - асистент кафедри фізіологічної хімії, від 1915 р. - старший асистент, від 1918 - приват-доцент. 1917 р. працює в однім з відділів Центральної Ради, згодом - в Міністерстві здоров’я. Провадить наукові дослідження, вивчає фізичний стан 6000 дітей у різних місцевостях України, викладає фізіологію в Педагогічному інституті, а після захисту докторської дисертації - завідує кафедрами фізіології й біохімії в Інституті народної освіти й Педагогічному інституті. На ту складну пору реорганізації вишів припадає найплідніший період її наукової діяльності. Вона очолює відділи фізіології в Туберкульознім інституті, Інституті ортопедії й травматології, Інституті психіатрії й невропатології, Інституті клінічної фізіології АН. Сформувала «Школу фізіологів і біохіміків Радзимовської», надрукувала понад 30 праць українською, німецькою, російською й французькою мовами. 1928 р. від’їздить у довготривале відрядження до Німеччини в лабораторії Фішера й Шаде. Перший пропонує їй залишитися в його лабораторії, вона відмовляє - в Києві родина, учні, перспектива розбудови наукових установ. 1928 р. Президентом УАН обирають одного з фундаторів епідеміології академіка Д. Заболотного. Він запрошує В. Радзимовську до співпраці в установах УАН. Вона його найближча дорадниця й однодумець. Та наступного року Заболотний помирає. У серпні 1929 р. її заарештовують за сфабрикованою ДПУ справою «Спілки визволення України», звинувачуючи у шпигунстві й намірах встановити контакти з українською еміґрацією під час відряджень. Незважаючи на перебування у в’язниці понад рік, не визнала себе винною. Наступного року її звільнили, але залишили під наглядом ДПУ як «політично неблагонадійну». Мала намір виїхати з України, та академік Штерн, який до того запрошував її до своєї лабораторії в Москві, після арешту їй відмовив. Не маючи змоги виїхати з України, В. Радзимовська завдяки своєму авторитету й працьовитості домоглася відновлення майже на всіх посадах. 1939 р. її запрошують до Мелітопольського педагогічного інституту читати курс фізіології й очолювати кафедру. Її кандидатуру висувають на обрання чл.-кор. АН УРСР, та акад. О. В. Палладін відхиляє цю пропозицію й викреслює її тему з програми Міжнародного конґресу фізіологів. Після початку війни певний час перебуває в Мелітополі, переїздить до Харкова, згодом працює керівником патофізіологічного відділу Інституту туберкульозу в Києві. З наближенням фронту, усвідомлюючи своє майбутнє за радянської влади, полишає рідне місто й відбуває до Львова, завідує клінічною лабораторією на кафедрі внутрішньої медицини Львівського медичного інституту. 1944 р. їде до Братислави, працює хірургом в одному зі шпиталів. Від початку 1945 р. знов мандрівки, поки не опинилася в Мюнхені. Тут поринає в громадську й культурну діяльність української еміґрації. Того ж року її обрано професором і керівником кафедри фізіології Міжнародного вільного університету УНРРА, професором і керівником кафедри фізіології ветеринарного факультету Українського технічно-господарського інституту, що по війні перебрався з Подєбрадів (Чехо-Словаччина) до Реґенсбурґа (Баварія). 1948 р. - продекан, 1949 р. - декан ветеринарного факультету. Веде плідну наукову роботу, написала двотомовий підручник «Фізіологія людини й свійських тварин». Бере участь у створенні медичної секції Української Вільної Академії Наук, виниклої 1945 р. в Авґсбурзі як спадкоємиця ВУАН 1920-х і початку 1930-х рр. Її обирають дійсним членом УВАН і НТШ. 1950 р. багато членів УВАН, між них В. Радзимовська, виїхали до США.
