Видатні українські вчені у світовій науці

Богомолець Олександер Олександрович (1881-1946), м. Київ

Видатний патофізіолог. Закінчив Новоросійський (Одеський) університет (1908). Доктор мед. наук (1909, С.-Петербурґ). Академік ВУАН (1929), АН БРСР (1939), АН (1932) і АМН (1944) СРСР, Президент АН України (1930-1946). Зав. кафедри патофізіології 2-го Московського медінституту (1925-1928). Директор Інституту гематології й переливання крові (Москва, 1928-1931).

Працював у галузях фізіології й патології вегетативної нервової системи, кровообігу, імунології, ендокринології й обміну речовин. Розробив учення про роль сполучної тканини в імунітеті, про реактивність, про конституції й діатези, теорію довголіття. Зі своїми учнями довів дію антитоксичної циторетикулярної сироватки (АЦС) на сполучну тканину супроти розвитку хвороб. АЦС широко застосовували під час війни як прискорювач загоєння ран. Створив 1931 р. Інститут експериментальної біології і патології та Інститут клінічної фізіології й керував ними до 1946 р. Їх об’єднали 1953 р. (нині - Інститут фізіології НАНУ його імені). З його ініціативи було створено Інститут онкології, Інститут ендокринології й обміну речовин АН України й Інститут геронтології АМН СРСР (на базі створеного ним 1941 р. диспансеру боротьби з передчасним старінням).