Видатні українські вчені у світовій науці

Желехівський Євген Єронімович (1844-1885), с. Хишевичі, Львівщина

Видатний мовознавець, засновник фонетичного принципу внормування українського правопису. Родина (батько й вітчим були священики) була багатодітна й не могла похвалитися статками, та намагалася дати дітям освіту. Євген закінчив гімназію в Бережанах на Тернопіллі (1866) й вступив на філософський факультет Львівського університету. По його закінченні (1869) працював помічником учителя в перемишлянській гімназії, викладав латину, історію, українську мову. 1871 р. успішно склав учительські іспити в Краківському університеті й дістав посаду вчителя української й класичних мов у станіславівській гімназії, де працював до кінця життя. Ще в бережанській гімназії утворив громаду, що поставила собі метою життя трудитися над розвитком українсько-руської мови. Тоді ж виникла ідея складання словників. Виписували слова та їхні значення з творів українських письменників. Згодом саме він як філолог узяв на себе цю роботу. Завжди був у вирі українського громадського життя. Юнаком вступає до партії народовців, бере участь у створенні осередків товариства «Просвіта». Від 1873 р. працює над створенням українсько-німецького словника, використовуючи розроблений ним український фонетичний правопис («желехівку»). З 1882 р. виходять окремі випуски «Малорусько-німецького словаря», та за життя автора вийшов лише перший том. Працю над другим томом завершив його колега С. Недільський - лексикограф і класичний філолог. Науковим наставником і натхненником вченого був відомий славіст Франьо Міклошич. Високо цінували його працю хорватський славіст Вратислав Яґіч, український вчений-поліглот А. Кримський, російський історик літератури й фольклорист О. Пипін, польський мовознавець І. Гануш. Його словника використовували не лише в німецькомовнім світі. З його допомогою англійською В. Яґіч переклав 9 українських казок, Бейн - «Козацькі й народні казки», а бельгійський науковець і педагог Ежен Енс - французькою «Катерину» Т. Г. Шевченка. В основу «желехівки» покладено «кулішівку» з певними вдосконаленнями: вилучено літеру «ять» і твердий знак у кінці слів і після префіксів. Усунено декілька літер для позначення звуків «і» й «и». «Желехівка» мала 34 літери. Сучасна українська абетка - 33 (вилучено літеру «ё»). Міністерство освіти й віросповідань Австро-Угорщини ввело в школах новий правопис («желехівку»), що значно посприяло поширенню освіти серед народу.