Видатні українські вчені у світовій науці

Добжанський Теодосій Григорович (1900-1975), м. Немирів, Вінниччина

Видатний генетик світового рівня. Досліджував генетичні аспекти еволюційного процесу. Проф. (1936), президент 6 і член 10 наукових товариств, член багатьох академій, зокрема Національної АН США і Лондонського королівського товариства, почесний доктор 21 університету. Нагороджений Кімберівською премією за видатні досягнення в галузі генетики (1958) і Національною медаллю за наукові досягнення - вищою науковою нагородою США (1964). Після закінчення київської гімназії вступає на фізичний факультет Київського університету (1917), прослухавши до того курс зоології проф. С. Кушакевича. 1918 р. до Києва приїздить В. Вернадський, до роботи у створеній ним біогеохімічній лабораторії проф. зоології рекомендує Теодосія. Наступні роки були тяжкі: 1918 р. помирає батько, за 2 роки - мати, зникають безвісти родичі. Сам хворіє на тиф і рятується від мобілізації до Червоної й Білої армій. Від 1921 р. працює асистентом кафедри зоології сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту. 1922 р., ознайомившися з працями Г. Морґана - творця хромосомної теорії спадковості й лауреата Нобелівської премії 1933 р., здійснює перші дослідження з генетики. Його запрошують асистентом на кафедру генетики й експериментальної зоології Петроградського університету, він знайомиться й обговорює генетичні проблеми з провідними генетиками - М. І. Вавиловим, Г Д. Карпетченком, С. С. Четвериковим, І. І. Шмальгаузеном. Він геніально осягнув значення мутацій генів в еволюційнім процесі. 1927 р. зав. кафедри Ю. О. Філіпченко відряджає його з дружиною стажуватися до США, 1929 р. на запрошення Г Морґана стає асистентом курсу генетики в Каліфорнійському технологічному інституті. 1937 р. родина Добжанських дістає громадянство США. Повертатися на батьківщину в ті часи було небезпечно - лисенківщина йшла на знищення вчених, які не сприймали псевдонауки. 1940-1962 рр. - він проф. зоології Колумбійського університету, 1962-1970 рр. - проф. Рокфеллерівського університету, від 1971 р. - ад’юнкт-проф. Каліфорнійського університету. Зробив значний внесок до теорії еволюції. Його «Генетика й походження видів» витримала 3 видання (1935, 1941, 1951); у 1970 р. побачило світ дещо перероблене четверте видання: «Генетика еволюційного процесу». Результати досліджень географічного впливу на спадкову зміну виду викладено в книзі «Генетика природних популяцій». Показав роль механізмів, що перешкоджають схрещуванню особин різних видів, пояснив генетичний поліморфізм популяцій. Досліджував також еволюцію людини: «Еволюція, генетика й людина» (1955), «Біологічний базис людської свободи» (1956), «Еволюціонуюче людство: еволюція виду людини» (1962), «Спадковість і природа людини» (1964).