СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (VIII—XVI ст.)
Монголо-татарська навала на українські землі
§14.Утворення Монгольської держави
У той час, коли Русь переживала період феодальної роздрібненості, а княжі міжусобиці спустошували квітучі міста й селища, у степах Центральної Азії наприкінці XII ст. утворилася могутня Монгольська держава. Від самого початку в ній виділилася родоплемінна знать: нойони (князі), багатури (богатирі) та добре озброєні дружинники — нукери (друзі).
У жорстокій боротьбі за владу переміг могутній хан Темучин. Своїх супротивників — інших монгольських нойонів, які
зазнали поразки, він наказав зварити в 70-ти котлах. 1206 року на з'їзді монгольської знаті Тему-чину було присвоєне ім'я Великого хана — Чингізхана. Готуючись до майбутніх завойовницьких походів, Чингізхан створив багатотисячне дисципліноване військо, яке поділялося на десятки, десятки об'єднувалися в сотні, сотні — у тисячі, десять тисяч складали тумен, який русичі називали «тьмою».
Монголи вміли битися кінним і пішим порядком, справно вели облогу фортець, використовуючи різноманітну військову техніку, але найголовнішим було те, що вони влучно стріляли з великих луків. Основну силу монголів становила кіннота, яка поділялася на важку, середню та легку.
Для ведення бою монголи використовували військову тактику й хитрощі: наступ на ворога, як правило, починала легка кіннота, засипаючи противника тисячами стріл, потім, у якийсь момент битви, легка кіннота відступала, затягуючи тих, хто її переслідував, у пастку. У цей час із флангів починали атакувати важкі монгольські воїни і вщент знищували противника. Така тактика принесла успіх монголам не в одній битві.
Крім луків, у бою монголи вправно використовували списи, а в ближньому бою — шаблі, булави та сокири. Усі монгольські воїни, залежно від того, до якого тумену вони належали, мали металеві чи шкіряні пластини — щити. Як сповіщають давні історики, монгольські жінки теж були непоганими воїнами — стріляли з луків не гірше від чоловіків, до того ж застосовували отруйні стріли.
Монгольське військо мало два найважливіших фактори, необхідні для перемоги:
• високу військову організацію,
• сувору військову дисципліну.
Довідка.
Монголо-татарське ярмо — влада монгольських ханів на східнослов'янських землях у XIII—XV ст. Було встановлене внаслідок нашестя орд Батия. Повністю повалене в 1480 р.
Чингізхан (Темуджін, Темучин) (бл. 1155-1227)
Засновник і великий хан Монгольської держави. Підкорив народи Сибіру, Північний Китай. У 1221 р. його військо підійшло до Криму. У 1223 р. завдав поразки об'єднаним русько-половецьким військам на р. Калка.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України