Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього

Ціна грошей

Гроші базуються на двох універсальних принципах:

a. Універсальної конвертованості: гроші є чудовим алхіміком, який легко перетворює землю на вірність, здоров’я – на правосуддя, а насильство – на знання.

б. Універсальної довіри: гроші є чудовим посередником, який легко дозволяє будь-яким людям співпрацювати один з одним у будь-якому проекті.

Ці принципи уможлививли ефективну співпрацю мільйонів чужих людей у сфері торгівлі та промисловості. Між тим ці, здавалося б, невинні принципи мають і темний бік. Коли все можна конвертувати та коли віра залежить від анонімних монет та мушель каурі, це розмиває місцеві традиції, близькі стосунки та людські цінності, витісняючи їх холодними законами попиту та пропозиції.

Людські громади та родини завжди базувалися на вірі в «безцінні» речі, такі як честь, вірність, моральність та любов. Речі, які лежать за межами ринкової сфери, не можна купити або продати за гроші. Навіть якби ринок запропонував гарну ціну, деякі речі просто не можна робити. Батьки не повинні продавати своїх дітей у рабство, набожні християни не повинні чинити смертельний гріх, вірний лицар ніколи не повинен зраджувати свого лорда, а родові племінні землі не можна продавати іноземцям.

Натомість гроші завжди намагалися прорватися крізь ці бар’єри, як вода просочується крізь тріщини в греблі. Батьки опускалися до продажу одних своїх дітей у рабство, щоби купити їжу для інших. Набожні християни вбивали, крали та займалися перелюбом – а потім на прибутки купували прощення церкви. Амбітні лицарі розпродували своє вірнопідданство тим, хто дасть найкращу ціну, підтримуючи вірність власних прибічників дзвінкою монетою. Племінні землі продавали іноземцям з іншого кінця світу, аби лише придбати вхідний квиток до світової економіки.

Гроші мають іще темніший бік. Хоча вони будують універсальну віру між чужими людьми, ця віра вкладається не в людей, громади або сакральні цінності, а в самі гроші та безликі системи, що стоять за ними. Ми не віримо незнайомцеві або найближчому сусідові, а віримо монетам, які вони мають. Якщо монети в них закінчаться, закінчиться й наша віра. Гроші рвуть греблі спільноти, релігії та держави, і світ ризикує стати одним великим та доволі безсердечним ринком.

Таким чином, економічна історія людства є доволі непростою. Люди покладаються на гроші для полегшення співпраці з незнайомцями, але бояться, що гроші спотворять людські цінності та дружні стосунки. З одного боку, люди добровільно руйнують звичні греблі, що так довго стримували просування грошей та комерції. При цьому вони зводять нові греблі для захисту суспільства, релігії та свого середовища існування від поневолення ринковими силами.

У наші дні заведено вірити, що ринок завжди превалює і що греблі, зведені царями, священиками та громадами, не можуть довго стримувати приплив грошей. Таке припущення є наївним. Жорстокі воїни, релігійні фанатики та небайдужі громадяни вже не раз примудрялися перемогти жадібних до грошей торговців та навіть змінити форму економіки. Тому об’єднання людства неможливо зрозуміти як суто економічний процес. Щоб зрозуміти, як тисячі ізольованих культур протягом тривалого часу об’єднувалися заради створення сучасного глобального села, необхідно враховувати роль золота та срібла, але не можна відкидати й не менш ключову роль сталі.