Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст.

Передмова

Пропоноване читачеві видання – це посібник перехідного періоду, коли застарілі або нав’язані суспільству концепції минулого України відкинуті самим життям, а нових, які б базувалися на солідних монографічних дослідженнях усіх сторін історичного процесу, ще немає. Для цього потрібні час і нові покоління дослідників, здатних з нових позицій відтворити наше минуле.

Таке становище зумовило й форму подачі матеріалу. В посібнику менше уваги приділено проблемам, що не потребують перегляду оцінок і досить грунтовно розроблені раніше, а також питання, які викладаються в окремих нормативних навчальних курсах, насамперед з історії культури та історії української церкви. Натомість головна увага звернута на проблеми, що раніше на догоду панівним режимам чи окремим силам подавалися викривлено, однобічно або свідомо замовчувались. В цьому випадку критично переосмислювалося написане попередниками, велися самостійні наукові дослідження із залученням раніше недоступних архівних матеріалів, збірників документів, а також праць, які досі не були опубліковані або заборонялися властями. Широко використовувались останні досягнення як історичної, так і суміжних з нею наук.

Визначальними у посібнику є теми про українську народність і українську державність. Подано авторську концепцію походження українців. У її основі лежить принцип безперервності етногенетичних процесів серед місцевих племен від зародження у скіфський період і до їхнього завершення в часи Київської Русі, коли український народ постає перед світом як цілком сформована історичні спільність спочатку під іменем "русь", а потім "українці".

У нерозривному зв’язку з етногенетичними відтворені й державотворчі процеси на українських землях, які переконують, що в цьому відношенні український народ йшов у руслі загальноісторичного розвитку тогочасних народів і виробив власну державну форму самоорганізації. Вона найповніше відповідала ментальності народу й видозмінювалася від примітивних форм типу племінних об’єднань докиївського періоду до високоорганізованої форми Української держави середини ХVІІ ст. Ці сюжети доповнюються іншими аспектами людського співжиття, які в комплексі й становлять історичний процес.