Крим: шлях крізь віки

Які наслідки мала генуезька колонізація у Криму?

Завоювання хрестоносцями Константинополя 1204 р. відкрило Чорне море для християнських держав Середземномор'я. Монгольські завоювання у Східній Європі разом із зацікавленням монголів у міжнародній торгівлі принесли особливо вигідні комерційні перспективи у Монгольській імперії. Уже 1246 р. було засвідчено участь купців з Генуї, Пізи, Венеції у торгівлі одним із найприбутковіших товарів — рабами. Римський папа Інокентій IV нарікав на вивіз болгар, русів та волохів у мусульманський Єгипет, де їх перетворювали на військових — мамлюків. Високі прибутки обіцяла й торгівля тканинами, спеціями та іншими коштовними товарами, що продукувалися в обширних володіннях монголів по всій Азії. Певну перешкоду становило відвоювання візантійцями столиці Константинополя 1261 р. Однак Генуезька республіка зуміла скористатися цією обставиною, щоби не лише зберегти доступ до Чорного моря, а й закрити його для конкурентів, передусім венеціанців. Це їй вдалося, і бл. 1275 р. було засновано генуезьке поселення Кафа.

Генуезці одразу взялися за два напрямки торгівлі — посередницьку торгівлю коштовними ремісничими виробами (передусім тканинами), спеціями та іншими раритетами, а також колоніальну торгівлю, себто вивіз у метрополію та на зовнішні ринки місцевих товарів — зерна, солі, шкір, копалин (квасців), риби та кав'яру, нарешті рабів, яких не бракувало у розпорядженні монгольських завойовників.

Посередницька торгівля товарами з Азії генерувала величезні прибутки і приваблювала у місто великих купців не лише з Генуї, а й з інших регіонів світу, зокрема з Сирії та Вірменії. Місцеві купці торгували цими товарами не лише з метрополією, а й із сусідніми країнами, предусім Польщею та Московією. Місто карбувало власну монету — аспри-барікати. Однак через розпад Монгольської імперії і насамперед занепад їх влади у Китаї посередницька торгівля теж значно скоротилася після 1342 р.

Але колоніальна торгівля місцевими товарами, передусім зерном, сіллю та шкірою, дозволила Кафі непомітно пережити скорочення трансконтинентальної торгівлі. Тим більше, що після епідемії чуми, відомої як «чорна смерть», у країнах Європи значно зріс попит на продовольство. Саме у другій половині XIV ст. колонія переживає апогей свого економічного процвітання. Зросла чисельність його населення, причому за рахунок як купців, так і ремісників; вона сягнула, за стриманими оцінками 20 тис. осіб. До того ж вона була добре захищена кількома мурами від загрози з боку степу — останній було завершено 1385 р. У цей час генуезці заснували факторії у Кілії та Лікостомо в усті Дунаю, Монкастро (Аккермані) — в усті Дністра, Лерічі (Ілліче/Олешки) — в усті Дніпра, у Тані/ Азаку — в усті Дону. У Криму вони мали поселення у Керчі, оволоділи Чембало (Балаклавою), Судаком, звідки було вигнано венеціанців, та південним узбережжям, біля устя Кубані у Матрезі (кол. Тьмутаракані), Копаріо.

Завдяки зв'язку з метрополією та цілим Середземномор'ям уся ця генуезька колоніальна імперія у Чорномор'ї виступила не чим іншим, як партнером європейського середземноморського ринку, фактично складовою європейської економіки. До того йшлося про продукти місцевої економіки Східної Європи. У цьому полягав, може, найважніший результат генуезької колонізації. У подальшому попит західноєвропейських країн на продовольство зі сходу Європи послужить стимулом для колонізації степів Північного Причорномор'я і справить потужний вплив на подальшу історію України.

Водночас генуезька колонізація мала й істотний негативний наслідок. Він полягав у стимулюванні работоргівлі. Першого руського невільника було продано у Генуї 1275 р. Під кінець XIV ст. з генуезької Кафи щорічно вивозилося від двох до чотирьох тисяч невільників. Вони були, звичайно, різного етнічного походження, в тому числі й татари з монголами, проте вони опинилися на продажувнаслідок анархії та усобиць у Золотій Орді. Головне полягало у наявності в Кафі усіх складових работоргівлі — доступного та об'ємного ресурсу потенційних жертв, готових до ризиків людоловів, ринків та портів вивозу. Це не пройшло повз увагу османців, які дуже широко користувалися невільниками і потребували їх постачання. Не випадково скоро після османського завоювання Кафи саме невільники з Русі утворили найчисельнішу етнічну групу серед проданих на османському ринку. Отже, сумнозвісний людоловський промисел Кримського ханату теж відноситься до спадщини генуезької колонізації.