ГЕТЬМАН IВАН СВIРГОВСЬКИЙ

ПРО ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ ТА БОРОТЬБУ ЇЇ З ТАТАРАМИ Й ТУРКАМИ (1483-1590 РОКИ)

Того ж 1574-го року козацтво вдруге втрутилося в молдавськi справи. Господар Iвоня звернувся до польської шляхти й до козакiв, щоб допомогли йому скинути турецьке ярмо. На те прохання вiдгукнувся й Свiрговський, прозваний у народних пiснях гетьманом. Зiбравши козакiв, вiн вирушив походом до Днiстра i, з'єднавшись там з Iвонею та молдавським вiйськом, погромив турецькi залоги в Тягинi (тепер Бендери), в Бiлгородi та Браїловi й, добувши всi тi мiста, поруйнував їх, коли ж на помiч туркам iз Буджака вийшли татари, то Свiрговський виступив їм назустрiч i, впень розбивши, вiдiгнав назад.

Така славна перемога козакiв збентежила султана Селiма, i вiн вислав проти молдаван та козакiв 200 000 турецького вiйська. У великому бойовищi, недалеко Дунаю, турки здобули перемогу над спiльниками й почали оточувати їх з усiх бокiв. Побачивши свою загибель, Iвоня по-лицарському радив Свiрговському з рештою козакiв тiкати за Днiстер, але гетьман, а разом iз ним i запорожцi мали собi за велику ганьбу залишити молдаван при лихiй годинi, i всi вони до одного на чолi iз Свiрговським поклали голови в бою бiля Килiї та рiчки Дунаю.

Про Свiрговського, як i про Байду-Вишневецького, збереглася пiсня, хоч треба гадати, що вона не щиро народна:

Ой, як того пана Йвана,

Що Свiрговського гетьмана,

Та як бусурмани пiймали,

То голову йому рубали, -

Ой, голову йому рубали

Та на бунчук вiшали,

Та у сурми вигравали,

З нього глумували.

А з Низу хмара стягала,

Що ворону ключа набiгала,

По Українi тумани слала,