ПРО ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ ТА БОРОТЬБУ ЇЇ З ТАТАРАМИ Й ТУРКАМИ (1483-1590 РОКИ)
ГЕТЬМАН IВАН СВIРГОВСЬКИЙ
Того ж 1574-го року козацтво вдруге втрутилося в молдавськi справи. Господар Iвоня звернувся до польської шляхти й до козакiв, щоб допомогли йому скинути турецьке ярмо. На те прохання вiдгукнувся й Свiрговський, прозваний у народних пiснях гетьманом. Зiбравши козакiв, вiн вирушив походом до Днiстра i, з'єднавшись там з Iвонею та молдавським вiйськом, погромив турецькi залоги в Тягинi (тепер Бендери), в Бiлгородi та Браїловi й, добувши всi тi мiста, поруйнував їх, коли ж на помiч туркам iз Буджака вийшли татари, то Свiрговський виступив їм назустрiч i, впень розбивши, вiдiгнав назад.
Така славна перемога козакiв збентежила султана Селiма, i вiн вислав проти молдаван та козакiв 200 000 турецького вiйська. У великому бойовищi, недалеко Дунаю, турки здобули перемогу над спiльниками й почали оточувати їх з усiх бокiв. Побачивши свою загибель, Iвоня по-лицарському радив Свiрговському з рештою козакiв тiкати за Днiстер, але гетьман, а разом iз ним i запорожцi мали собi за велику ганьбу залишити молдаван при лихiй годинi, i всi вони до одного на чолi iз Свiрговським поклали голови в бою бiля Килiї та рiчки Дунаю.
Про Свiрговського, як i про Байду-Вишневецького, збереглася пiсня, хоч треба гадати, що вона не щиро народна:
Ой, як того пана Йвана,
Що Свiрговського гетьмана,
Та як бусурмани пiймали,
То голову йому рубали, -
Ой, голову йому рубали
Та на бунчук вiшали,
Та у сурми вигравали,
З нього глумували.
А з Низу хмара стягала,
Що ворону ключа набiгала,
По Українi тумани слала,
А Україна сумувала,
Свого гетьмана оплакала.
Тодi буйнi вiтри завивали:
- Де ж ви нашого гетьмана сподiвали?
Тодi кречети налiтали:
- Де ж ви нашого гетьмана жалкували?
Тодi орли загомонiли:
- Де ж ви нашого гетьмана схоронили?
Тодi жайворонки повилися:
- Де ж ви з нашим гетьманом простилися?
У глибокiй могилi,
Бiля городу Килiї,
На турецькiй лiнiї.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України