ПРО ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ ТА БОРОТЬБУ ЇЇ З ТАТАРАМИ Й ТУРКАМИ (1483-1590 РОКИ)

САМIЙЛО КIШКА (ПЕРШЕ ГЕТЬМАНУВАННЯ)

Невдовзi пiсля смертi Вишневецького-Байди на Запорожжi з'являється оспiваний у народнiй думi гетьман Самiйло Кiшка. Родом вiн був iз Канева, козакувати почав, певно, десь року 1550-го, в добу тяжких обставин козацького життя, пiд час вiйн та походiв Вишневецького набув собi великого войовничого хисту та завзяття. Ставши гетьманом, вiн заповзявся доробити те, що не вдалося Байдi, а саме: вiдкрити запорожцям шлях до моря. Вишневецький зруйнував Аслам-город, що заступав вихiд у море, та, мабуть, не встиг використати того здобутку, бо iсторiя не дає звiсток нi про жоден морський похiд за часiв Байди. Самiйло Кiшка хотiв скористатися завоюванням свого попередника i став лагодитися до походу на море та будувати чайки.

Запорожцi радiли замiрам свого гетьмана, бо з боку моря - з турецьких галер-каторг та набережних мiст - їм вчувався стогiн братiв-невольникiв. Вони охоче заходилися будувати чайки, i ще до року 1568-го Самiйло Кiшка вже встиг вийти на Чорне море й завдати туркам великої шкоди. Це стверджується тим, що того ж року польський король Жигмонт Август, через скарги турецького султана на козацькi морськi напади й через його погрози помститися, видав унiверсал про те, щоб козаки зiйшли з Низу, тобто iз Запорожжя, на Україну, оселилися б бiля прикордонних замкiв та були на королiвськiй службi.

Пiсля того, а саме року 1570-го, козакiв, що перебували на Українi, записали у реєстр i призначили до них за старшого шляхтича Яна Бадовського; запорожцi ж королiвського унiверсалу не послухали. Великого Лугу та пiвденних степiв не покинули й писатись у реєстр не захотiли, бо не бажали поступитися своєю волею; у призначеннi ж козакам старшого владою короля вони вбачали порушення свого звичаю обирати отаманiв та гетьманiв вiльними голосами. Через те запорожцi й не признали Бадовського за свого старшого.

Скiльки рокiв гетьманував на Запорожжi Самiйло Кiшка i скiльки разiв виходив на море - невiдомо; тiльки знаємо з народної думи, що врештi турки захопили його в неволю. Як сталася та пригода, нiхто не скаже. Можемо тiльки зазначити, що пiд час морських походiв козаки завжди були в небезпецi вiд того, щоб дiстатись у руки туркам, бо за доброго вiтру турецькi галери ходили прудкiше, нiж козацькi чайки, i, нагнавши їх, вороги могли топити гарматною пальбою, а козакiв забрати з води у неволю. Та й без того немало траплялося запорожцям лиха на морi вiд хуртовини. Пiд осiнь та взимку Чорне море дуже бурхливе, i легким чайкам часом несила боротися з розлютованою хвилею. Може, Кiшцi й спричинилася така пригода, про яку спiвається в народнiй думi "Буря на Чорному морi":

Ой, на Чорному морi

Та на бiлому каменi,

Там сидить сокiл ясненький,

Жалiбненько квилить-проквиляє,

Смутно себе має, на Чорне море пильно поглядає,

Що на Чорному морi щось недобре починає:

Що на небi усi зiрки потьмарило,

Половина мiсяця в хмари вступила,

I все небо тьмою укрило.

А iз хмари дрiбний дощик накрапає,

А по морю злосупротивна хвиля вставав,

Судна козацькi молодецькi на три частi розбиває.

Першу часть узяло - в землю Огарянську занесло,

Другу часть вхопило - у Дунай в гирло забило;

А третя часть де ся має?

Посеред Чорного моря,

На бистрiй хвилi, на лихiй хуртовинi потопає.

Такою ж хуртовиною могло й Самiйла Кiшку, разом iз найближчою старшиною сiчовою, викинути на турецький берег i там вiддати туркам у неволю. Але могло те лихо статися й не на морi. В думi про Самiйла Кiшку оповiдається, що вiн був захоплений у Лузi Базавлузi разом iз сорока товаришами, що прибули на Днiпро галерами:

Ой, у Лузi Базавлузi там стояв курiнь бурлацький,

Там був-пробував Кiшка Самiйло, гетьман козацький,

I мав вiн собi товариства сорок чоловiка.

То турецьке паня, молоде баша

По Чорному морю безпечно галерою гуляв

Да до Кiшки Самiйла в гостi прибував,

Та так до них в гостi прибував,

Що всiх козакiв гетьманських-запорозьких

на мiсцi заставав,

Залiзнi їм пута подавав.

Слова "в гостi прибував" треба розумiти як жарт: певно, турки, помщаючись за морськi походи Кiшки, пiднялися Днiпром до Лугу Базавлугу, напали несподiвано на Сiч або на якийсь вiддiл Вiйська Запорозького, де був сам гетьман, i захопили його у бранцi.