ЗАПОРОЗЬКI ВОЛЬНОСТI Й УКЛАД ВIЙСЬКОВОГО Й ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ НА ЗАПОРОЖЖI

ПОБРАТИМСТВО

Запорожцiв не лякала небезпека морських походiв, бо вони прагнули визволити з неволi своїх ближнiх: у всякого ж запорожця був за морем у неволi або брат, або батько, або сестра, або мила-наречена, або щирий товариш-побратим, i кожен добрий козак-запорожець охоче нехтував небезпекою i навiть оддавав своє життя за волю родичiв i побратимiв.

Побратимство в запорожцiв перебувало у великiй шанi. Народнi оповiдання зберегли нам багато випадкiв про те, коли козак, одшукавши свого побратима в неволi й не маючи коштiв, щоб його викупити, вiддавався сам на каторгу з тим, аби турок випустив його побратима на волю. Кожен господар на це згоджувався, бо йому кориснiше було мати свiжого, дужого чоловiка замiсть кволого, знесиленого невольницьким життям та працею. Бувало й так, що визволений побратим, поживши кiлька рокiв на Сiчi, знову вертався в неволю, щоб заступити на каторзi свого вiрного товариша.

На знак побратимства запорожцi мiнялися хрестами з тiла, а далi в них усе було спiльне: вони дарували один одному коней, зброю й iншi речi. В походах побратими, бувало, не з'їдять один без одного шматка хлiба; в боях же вони билися поруч i рятували один одного вiд смертi або захищали своїм тiлом.

Побратимство надавало запорожцям великої сили. Воно було однiєю з таємних причин їхньої непереможностi й того, що ворог рiдко захоплював сiчовика в бранцi. Коли траплялося, що когось iз побратимiв хтось кривдив чи ображав, то другий зараз же заступався за нього; якщо ж побратима зрадливо вбивали, то його названий брат, лишившись живим, ставав за нього месником.



Кащенко Адріан


buymeacoffee