ПРО ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ ТА БОРОТЬБУ ЇЇ З ТАТАРАМИ Й ТУРКАМИ (1483-1590 РОКИ)

ВIДМIНИ БАТОРIЯ В УСТРОЇ КОЗАЧЧИНИ

Трирiчнi походи запорожцiв на Молдову та сутички з турками й татарами дуже турбували польського короля Стефана Баторiя, бо в першi роки свого королювання вiн воював на пiвночi з непокiрними гданськими нiмцями та з Москвою i через те мусив жити у злагодi з турками й татарами.

Щоб заспокоїти султана, вiн не обмежився лише карою Пiдкови, а й наказав князю Острозькому йти на Запорожжя разом iз татарським ханом, щоб розiгнати Сiч, а хто буде чинити опiр, того знищити.

Вiн наказав усiм старостам на узграниччi, щоб не продавали запорожцям олова, селiтри та iншого вiйськового припасу; свiй же попереднiй унiверсал, писаний за гетьмана Богданка, вiн обернув так, начеб його було надано тiльки тому козацькому вiйськовi, яке перебувало на Українi, себто городовим козакам, хоч насправдi унiверсал належав запорожцям.

Але легко наказувати, та не так легко здiйснювати. Князь Острозький не мав вiйська, з яким би мiг iти на Запорожжя, та й не хотiв це робити; вiд ординцiв запорожцi вмiли й самi боронитися. Ловити сiчовикiв у степах Дикого Поля, як називали поляки запорозькi степи, та у Великому Лузi було все одно, що ловити "вiтра в полi". Та й сам Стефан Баторiй не думав зовсiм знищувати козацтво, бо й у вiйнi з Московщиною запорожцi були дуже потрiбнi. Вiн лише хотiв прибрати козацтво до своїх рук, щоб спрямовувати його на тих, кого мав за свого ворога, а не виключно на бусурманiв.

З такою метою року 1581-го Баторiй звелiв князю Михайловi Вишневецькому скласти з тих козакiв, що найбiльше вислужилися в московськiй вiйнi, полк iз 600 душ. Цих козакiв вiн звiльнив од податкiв, дав права на власнiсть, i за те вони мали служити польськiй коронi iз власним конем, одягом i зброєю. За це одержували й жалування, i нiхто не мав права судити їх, окрiм їхнього старшого, призначеного королем. Осiдком козаччини був призначений Трахтемирiв, де стояв стародавнiй Зарубський монастир, а при ньому був уряджений шпиталь для покалiчених козакiв.

Вiдiбравши 600 козакiв, Вишневецький звелiв записати їх у реєстр, призначив до них старшим Яна Оришковського; всiм же козакам, що лишилися поза реєстром, наказано було розiйтися по своїх оселях i до своїх панiв; на Низ же, себто на Запорожжя, нi в якому разi не дозволялося ходити.

Ця одмiна Баторiя в устрої козаччини мала великий вплив на подальше її життя та розвиток. Давши права незначнiй частинi козакiв, вона залишила решту без будь-яких прав, поклавши тим початок непорозумiння мiж реєстровими й нереєстровими козаками. Опрiч того, це викликало незадоволення серед сили безправних козакiв, якi вiдтодi почали домагатися побiльшення козацького реєстру, бо, ясна рiч, нiхто з них не хотiв вертатися до панiв, а всяк намагався здобути права реєстрового козацтва.

Попервах протест козацької маси виявився в тому, що, рятуючись од панiв, вона посунула з України на Сiч... А там уже була своя воля: не хотiли визнавати за гетьмана ставленика полякiв Оришковського i щоразу, вибираючись у похiд, обирали гетьмана з-помiж себе вiльними голосами.

Не минуло й року пiсля цих заходiв короля Баторiя, а вже запорожцi знову напали на турецькi мiста Ягорлик i Тягиню та поруйнували їх. Захопивши мiж iншою здобиччю дванадцять турецьких гармат, козаки хотiли перевезти їх на Запорожжя, щоб ними рихтувати Сiч, але король, довiдавшись про те, послав своє вiйсько з наказом наздогнати запорожцiв i, вiдiбравши в них гармати, повернути їх султановi; козакам же, якi ходили на Тягиню, - постинати голови.

Все-таки заходи короля не зовсiм йому вдалися: запорожцi, довiдавшись, що їх наздоганяє польське вiйсько, потопили гармати в рiчцi, а самi, розпродавши свою здобич на ярмарках, повернули з України на пiвдень i зникли в безмежних степах Запорожжя.