ПРО ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ ТА БОРОТЬБУ ЇЇ З ТАТАРАМИ Й ТУРКАМИ (1483-1590 РОКИ)

ШАХ ТА ПIДКОВА

Пiсля загибелi Богданка влада на Запорожжi перейшла до кошового отамана Шаха. Дiяльнiсть його почалася з того, що вiн пiдстерiг у порогах ханського посланця, який повертався з Москви з коштовними подарунками од царя, й вiдiбрав у нього всi тi коштовностi й грошi.

Розгнiваний цим вчинком хан звернувся до польського короля з погрозою, що коли той не приборкає козакiв та не налякає Шаха, то вiн сам з ордою пiде ловити Шаха на Запорожжi й на Українi. Королевi на той час було невигiдно зчiпатися з татарами, i вiн прислав на Запорожжя заборону чинити шкоду татарам та виходити в море. Запорожцi, було, послухалися, та незабаром без вiйни знудилися й через рiк знову вирушили походом до Молдови.

Пiдвладнi турецькому султановi землi Молдова й Волощина (Мультяни) мали своїх окремих господарiв, й вони завжди мiж собою ворогували, скидали один одного з господарства та, пiдлещуючись до султана, немилосердно обдирали своїх пiдданцiв, щоб зробити султановi коштовнiшi подарунки. Року 1577-го молдавськi бояри, неза-доволенi своїм, призначеним турками, господарем, прислали на Сiч гiнцiв до вiдомого на Запорожжi вояки й ватажка Iвана Пiдкови, який начебто доводився братом вбитому разом iз Свiрговським молдавському господаревi Iвонi, просити його, щоб вiн iшов у Молдову й став їхнiм господарем.

Прохання посланцiв було до вподоби Пiдковi, бо вiн був дуже рухливий та завзятий i не знав, куди подiти свою силу, що, як засвiдчують народнi перекази, була така велика, що вiн розгинав руками пiдкови, вiд чого й дiстав прозвисько на Сiчi - Пiдкова. Проте, розумiючи, що без збройного вiйська господарства не досягти, Пiдкова звернувся за помiччю до сiчового товариства. Запорожцi шанували Пiдкову, який щасливо водив їх пiсля Самiйла Кiшки на море, i, знаючи, що в Молдовi трапляється добра пожива, обмiркували Пiдковину пропозицiю на вiйськовiй радi й ухвалили посприяти йому сiсти на Молдавське господарство.

Не гаючи часу, Пiдкова з посланцями вирушив на Україну збирати козакiв та шляхту до походу, а через якийсь час кошовий отаман Шах, побратим Пiдкови, iз шiстьма сотнями запорозьких вершникiв прибув на Україну, щоб об'єднатися з Пiдковою на Подiллi, на Прибитiм шляху.

Як тiльки Пiдкова перейшов за Днiстер, у Сороках до нього прилучилися молдавськi повстанцi й проголосили його господарем Молдови. Господар Петрило не хотiв уступити свого мiсця без змагання i виступив проти Пiдкови з вiйськом; та козаки його розгромили, i Пiдкова урочисто заїхав до Ясс, столицi Молдови.

Ставши господарем, Пiдкова попросив короля, щоб Молдову було взято пiд польську зверхнiсть, та з того нiчого не вийшло; роздратований походами Богданка та Пiдкови турецький султан послав на Дунай велике вiйсько й погрожував нападом самiй Польщi за те, що її пiдданцi чинять наскоки на пiдвладнi Туреччинi землi. Польща не смiла воювати з наймогутнiшою в тi часи султанською державою, й король Стефан Баторiй передав через гiнця наказ Пiдковi - негайно вийти з Молдови, щоб не дратувати туркiв.

Пiдкова скорився й подався на Україну, але султан на тому не заспокоївся, став вимагати вiд Баторiя голови Пiдкови, i король, боячись вiйни iз турками, викликав Пiдкову до себе, запевняючи своєю ласкою; та коли ж Пiдкова, повiривши, прибув до Львова, його пiдступно було схоплено й у присутностi султанського посланця року 1578-го скарано на смерть.

Про Iвана Пiдкову не збереглося народних дум, а проте видно, що слава його на Запорожжi була велика, бо за його смерть запорожцi довго мстили i туркам, i полякам. Можна сказати, що зрадлива страта поляками гетьмана Пiдкови була першою iскрою ворожнечi мiж козаками й поляками, i та iскра через кiлька десяткiв лiт спалахнула великим полум'ям пожежi.

Як тiльки до запорожцiв дiйшла звiстка про те, що Пiдкову пiступно стято, вони, обравши свого кошового отамана Шаха гетьманом, зараз же в походi з Молдови, вiдплачуючи за Пiдкову, поруйнували чимало маєткiв польської шляхти, а пiсля того аж тричi, в роках 1579-х - 1581-х, ходили на Молдову наставляти там своїх господарiв.

Iсторiя не має свiдчень, чи воювали запорожцi за часiв Шаха з татарами й чи виходили вони на Чорне море, а треба гадати, що було те й те, бо вiдомо, що Шах вiдновлював на островi Хортиця городки Вишневецького, а це дає пiдстави думати про його широкi замiри.