Історія торгівлі, податків та мита

УКРАЇНСЬКА ЯРМАРКОВА ТОРГІВЛЯ У СТУДІЯХ І. О. ГУРЖІЯ

Кудінова Анна Григорівна

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ

З розпадом Радянського Союзу розпочалася хвиля активної критики наукових праць радянських істориків, яка має місце і у сучасних статтях, брошурах, монографіях, дисертаціях, але чомусь дослідники “аналізують” тільки з негативної сторони роботи своїх попередників, при цьому лише в поодиноких роботах підкреслюються окремі позитивні аспекти наукових напрацювань українських колег періоду СРСР, що зумовило актуальність нашого дослідження, метою якого є об’єктивний аналіз праць І. О. Гуржія, присвячених проблемі ярмаркової торгівлі.

Часткове або повне відображення різних аспектів ярмаркової торгівлі знайшло у працях В. Борисенка, В. Жук, Ю. Злобіна, Г. Луніної, С. Свищевої, В. Юрченко та ін. Ярмарки досліджували як сучасні вітчизняні дослідники, так і українські радянські історики, серед яких ми виділили студії І. О. Гуржія.

У статті “Соціально-економічні зміни та розвиток постійної торгівлі в містах України кінця XVIII - першої половини XIX ст.” український радянський історик І. О. Гуржій акцентує увагу на дослідженнях з боку буржуазних істориків, які стосувалися постійної міської торгівлі означеного періоду у контексті наукового аналізу лише ярмаркової торгівлі, за що критикує своїх попередників. Серед ярмаркових субкультур та контркультур учений згадує купців та шинкарів.

У дослідженні “Місце України у зовнішній торгівлі Росії кінця XVIII - першої половини XIX ст.” І. О. Гуржій називає найбільші ярмарки, які спеціалізувалися на торгівлі худобою на території сучасної України та за її межами.

У своїй статті “Українські ярмарки та їх роль у внутрішній торгівлі Росії (60-90-і роки XIX ст.)” І. О. Гуржій виокремлює види сільськогосподарської продукції і сировини та причини змін, трансформації і занепаду ярмаркової торгівлі, акцентує увагу на розвитку ярмарками внутрішнього ринку та зовнішньоекономічних зв’язків Російської імперії, до складу якої входили українські землі. Учений виділяє малоросійське місто Харків як найбільший центр ярмаркової торгівлі в Україні пореформеного періоду XIX ст. Серед ярмаркових субкультур і контркультур, які торгували на харківських ярмарках І. О. Гуржій згадує купців, скупників, купців-скупників. У ході проведення свого дослідження він дійшов такого висновку: попри розвиток залізничного та водного транспорту, появу і активний розвиток постійної торгівлі, не всі ярмаркові торги занепали частково чи повністю, а лише трансформувалися у пункти постійної чи оптової торгівлі, звідки сільськогосподарська та промислова продукція надходила до інших губерній не лише Малоросії, але і всієї Російської імперії та на експорт до інших країн світу.

У монографії “Україна в системі всеросійського ринку 60-90-х років XIX ст.” І. О. Гуржій окремим розділом визначає роль українських ярмарків у торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною, красними товарами, худобою, хутром, кустарними виробами, виокремлює причини змін першопочаткової сутності ярмарків та їх трансформацію у оптову торгівлю, шляхи відкриття нових ярмарків та причини занепаду вже діючих торгів. Дана праця є певним підсумком наукових пошуків та результатів досліджень, викладених у проаналізованих нами статтях.

Таким чином, І. О. Гуржій на високому аналітичному рівні досліджує особливості української ярмаркової торгівлі, оперуючи багатим архівним та статистичним матеріалом, даними праць своїх попередників-істориків та економістів XIX ст. Він дає об’єктивну оцінку ярмарків та вміло вписує у контекст дослідження елементи марксистської ідеології. Дослідник вживає термін “Росія” замість офіційного “Російська імперія”, вочевидь, маючи на увазі позначення назви “Російська держава”. Українські землі та торгівля на них розглядаються як невід’ємна частина Російської імперії, а українські ярмарки - як одна із складових частин “всеросійського ринву”.