Історія торгівлі, податків та мита

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО КОНТРОЛЮ ЗА ОБІГОМ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ (1917-1960-і рр.)

Шевчук Олександр Михайлович

Національний університет

“Юридична академія України імені Ярослава Мудрого ”, Харків

Для радянської уряду проблема обігу наркотичних засобів була актуальна. Обстановка, що склалася в Російській імперії, а потім у радянській державі та в українських землях, що входили до їх складу, у 1914-1925 рр., свідчила про поширення кокаїнізму. Воно було пов’язане з такими подіями, ж закінчення Першої світової війни, революція 1917 р, Громадянська війна.

Декретом РНК України від 17 травня 1919 р., “Про націоналізацію аптечної справи” передбачалося, що будь-яка торгівля наркотичними лікарськими препаратами заборонялася, а винні в порушенні Декрету притягувалися до суду революційного трибуналу. Постановою РНК СРСР від 26 листопада 1924 р. “Про заходи регулювання торгівлі наркотичними речовинами” був встановлений порядок обігу наркотичних речовин в РРФСР. Цим актом були встановлені правила ввезення з-за кордону кокаїну, опію, їх розподілу, а також торгівлі ними на внутрішньому ринку. Згідно з Декретом, наркотики мали надходити винятково у розпорядження Наркомздоров’я та розподілятися його місцевими органами при суворому обліку і контролі.

У постанові РНК від 12 жовтня 1920 р, “Про заходи щодо збільшення посівів льону й конопель” не передбачалися заходи щодо недопущення культивування сортів конопель із підвищеним вмістом тетрагідроканабінолу. Це призвело до того, що за вісім років проблема зловживання гашишем стала характерною для України. Отже, 1917-1926 рр. - це період відсутності комплексного підходу до контролю над наркотиками, ужиття напівзаходів, характерних для радянського уряду, що призвело до збільшення хворих на наркоманію.

Постановою ВЦВК і РНК СРСР від 27 серпня 1926 р. “Про державну монополію на опій” була введена монополія на опій. Постановою ВЦВК і РНК СРСР від 23 травня 1928 р., “Про заходи щодо регулювання торгівлі наркотичними речовинами” було заборонено вільний обіг у СРСР кокаїну, опію, гашишу, морфію, героїну, діоніне. Цей документ був спрямований на профілактику наркоманії, встановлення монополії держави на торгівлю наркотиками, впорядкування обігу наркотичних речовин. У ньому вказувалося, що кількість наркотичних речовин, необхідних для медичних цілей, повинна щороку визначатися угодою народних комісаріатів охорони здоров’я союзних республік. Перелік підприємств, що мали право виробляти, торгувати на території СРСР наркотичними засобами, ставився до відання союзних республік. Подальший розподіл наркотичної продукції здійснювався через аптечну мережу. Роздрібна торгівля здійснювалась за рецептами. Отже, вже частина державних заходів була зорієнтована на дійовий адміністративний контроль за виробленням, розподілом та використання наркотичних лікарських засобів. Постановою РНК СРСР від 29 липня 1935 р. контроль покладено на Всесоюзну державну інспекцію при РНК СРСР.

Друга світова війна відсунула проблеми контролю в сфері обігу наркотичних засобів. Однак після її закінчення дана проблема стала знову актуальною. Постійний прогрес в розвитку науки, особливо хімії та фармакології, обумовлював швидку появу все нових і нових наркотичних препаратів. Тому їх розробка і виробництво вимагали вдосконалення існуючої форми контролю над ними. У 60-і роки в багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, загроза розповсюдження наркотиків набуло характеру епідемії.

Становлення законодавства в сфері контролю за наркотиками у період з 1917 по 1960-і рр. можна поділити два періоди. Перший - 1917-1926 рр. - це відсутність комплексного підходу до контролю; другий - 1926-1960-і рр. - це початок формування системи контролю над наркотиками, що потребувала вдосконалення.