Історія держави і права зарубіжних країн

4.2. Революція 1848 р. в Німеччині

Посиленню революційних настроїв у Німеччині сприяла французька революція 1848 року. У березні 1848 р. у столиці Пруссії (Берліні) почалася збройна боротьба. Скориставшись цими обставинами, ліберальна частина прусської буржуазії змусила короля та його уряд піти на деякі поступки: знищення поміщицьких судів над селянами і поліцейської влади поміщиків над залежним від нього селянством, поширення суду присяжних на політичні злочини, вибори до Установчого ландтагу (національні збори) тощо.

Крім Пруссії, буржуазно-демократичний рух охопив також інші німецькі держави. Щоб виграти час, необхідний для придушення опору, королі й князі дали свою згоду на скликання у Франкфурті-на-Майні загальнонімецьких Установчих зборів. Сформовані з депутатів від усіх німецьких держав, вони покликані були дати єдиній Німеччині нову, щонайменше федеральну конституцію. Однак збори не виправдали надій німецької демократії. Після тривалих суперечок франкфуртський парламент підготував проект демократичної для свого часу конституції, але він так і залишився проектом, оскільки значна частина членів національних (установчих) зборів роз’їхалися, а ті, що ще залишалися, були розігнані (у червні 1849 р.) урядом Вюртемберга.

Те ж трапилося і з прусськими національними зборами, незважаючи на вироблену ними конституцію країни, складену у стриманих, але ліберальних за змістом статтях: двопалатний парламент, відповідальний уряд, конституційний король (це мало означати встановлення обмеженої монархії замість абсолютної. — Л. Б., С. Б.). Після деяких корінних поправок, унесених до конституції королем і його радниками, були скликані Збори, котрі, на їх думку, мали бути згідливими і зручними. Для цього була створена нова система виборів, яка отримала назву куріальної. Суть її полягала в тому, що виборці — чоловіки, які досягли визначеного віку, — поділялися на три курії. Перші дві курії склали крупні платники податків, до третьої входили всі інші виборці. Незважаючи на свій зовнішній демократизм, виборча система, винайдена у Пруссії, давала безсумнівну перевагу багатим, тому що кількість виборщиків була однаковою у всіх трьох куріях: дві перших курії — незначна купка людей — обирали дві третини виборщиків. Цим і визначався соціальний склад депутатів.

Вибори дали прусському урядові очікуваний результат: з 350 депутатів 250 були чиновниками, і розроблена ними у 1850 р. нова конституція була прийнята. Вона, по суті, оформила дуалістичну монархію у Пруссії: главою виконавчої влади визнавався король, він формував уряд, відповідальний перед ним, мав право законодавчої ініціативи і право абсолютного вета, а також право нічим не обмеженого розпуску парламенту (ландтагу).

Законодавча влада складалася з двох палат. Нижня палата була виборною (за описаною вище схемою), верхня складалася — за королівським указом — із принців крові, князів та інших призначених короною перів. Спочатку верхня палата, названа палатою панів, була наполовину виборною, наполовину призначеною. У 1852 р. король задумав перетворити її в цілком призначувану. На вимогу короля, міністр Отто фон Бісмарк «переконав» законодавців з цим погодитися. Однак пізніше у мемуарах Бісмарк визнав це помилкою, оскільки цілком призначувана палата втратила свій престиж в очах народу, а її роль «дублера урядової влади» виявилася очевидною.

Прусська конституція містила також відомі XIX ст. загальнодемократичні положення: свобода зборів і союзів, свобода слова й недоторканність особи, які здебільшого мали декларативний характер.

Усе вищесказане свідчить про поверховий характер німецької революції, котра привела лише до косметичних змін державних форм Німеччини: дуалістичної монархії — симбіозу абсолютної та конституційної монархій, поліцейського політичного режиму завуальованого й закріпленого в конституції «демократичною фразеологією». Великою проблемою залишалася форма державно-територіального устрою Німеччини, що навіть під конфедерацію не підходила. Це був швидше міждержавний союз, у якому з середини ХІХ ст. почалася боротьба за гегемонію між Пруссією й Австрією. Які результати цієї боротьби, як вона вплинула на становлення та розвиток у Німеччині держави нового типу, ми довідаємося з подальшого викладу матеріалу.