Тмутараканський Мстислав (? — 1036). Князь тмутараканський і чернігівський. Дев'ятий син Володимира Святос-лавича. Бл. 988 р. був посаджений батьком у Тмутаракані. 1022 р. ходив на касогів (черкесів). За «Повістю временних літ», долю битви вирішила перемога Мстислава у герці з касозьким князем Редедею. Цей епізод оспівано у «Слові о полку Ігоревім». 1023 р. Мстислав вирушив з Тмутаракані на Київ, ведучи дружину з хозарів і касогів. Його брат, київський князь Ярослав Мудрий, перебував тоді у Новгороді Великому. Мстислава кияни не визнали за князя, і він сів у Чернігові. 1024 р. виграв битву у Ярослава біля с. Листвен у Чернігівській землі. Розбитий Ярослав утік до Новгорода, звідки повернувся лише 1026 р. Брати уклали мир, поділивши південну Руську землю (Київщину, Переяславщину, Чернігівщину) вздовж Дніпра. Київ із Правобережжям залишився за Ярославом, а Чернігів з Лівобережжям — за Мстиславом. Відтоді брати жили у злагоді.

На Русі від 1026 р. встановився своєрідний дуумвірат. За відомостями Новгородського літопису, 1029 р. Ярослав успішно ходив на ясів (осетинів), напевне, підтримавши Мстислава, в якого залишалися інтереси на Північному Кавказі, А1031 р. брати відвоювали у Польщі Червенські гради, загарбані польським князем Болеславом Хоробрим 1018 р. Мстислав помер 1036 р., не залишивши наступника (його єдиний син Євстафій помер 1033 p.). Ярослав прибрав до рук його володіння і став, за словами літописця, «самовладцем Руської землі». У літописній розповіді про Лиственську битву й, передовсім, у посмертному панегірику Мстислав оспіваний як останній на Русі дружинний князь, що ревно опікувався своїми воїнами.