Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ (1873 - 1945 рр.) - гетьман України (1918 р.). Походив зі старовинного українського аристократичного роду (нащадок гетьмана І. Скоропадського). Закінчив Пажеський корпус у Петербурзі. З 1905 р. - на військовій службі, генерал-лейтенант. 3 1917 р. - командувач 34-им армійським корпусом (після українізації - 1-й Український корпус). У жовтні 1917 р. обраний отаманом Вільного козацтва. Один з організаторів оборони України від наступу більшовицьких військ. У березні 1918 р . - один з організаторів Української Народної Громади, яка обстоювала ідею сильної влади. Після поразки країн Четверного союзу П. Скоропадський був змушений звернутися за підтримкою до країн Антанти. Під їх тиском 14 листопада 1918 р. гетьман проголосив федерацію Української держави з майбутньою не більшовицькою Росією для створення єдиного фронту боротьби з радянською владою. Це стало формальним приводом до повстання проти гетьмана. 14 грудня в Києві було проголошено Директорію. З перемогою Директорії гетьман підписав зречення від влади і виїхав до Швейцарії, а згодом до Німеччини. Під час Другої світової війни Скоропадський сприяв звільненню українських військовополонених з німецьких концтаборів. З його ініціативи були звільнені лідери українських політичних партій і рухів: С. Бандера, А. Мельник, А. Левицький та ін. Помер від тяжкого поранення, отриманого під час бомбардування станції Платлінг (Біля Мюнхена). Помер у лікарні монастиря Меттен, похований в Оерсдорфі

(Бойко О. Історія України. - К., 2002. - С. 335; Довідник з історії України. - К., 2001. - С. 770).



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.