Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

ДИРЕКТОРІЯ УНР 1918 - 1920 рр. - найвищий державний орган країни на останньому етапі Української революції, який очолив повстання проти гетьмана П. Скоропадського, а після перемоги над гетьманом (14.11.1918 р.) - уряд відновленої Української Народної Республіки, до складу якого увійшли В. Винниченко (голова Директорії, представник УСДРП); С. Петлюра - теж представник УСДРП; Ф. Швець - представник Селянської спілки; П. Андрієвський - від соціалістів-самостійників; A. Макаренко - безпартійний. У кінці грудня 1918 р. уряд - Раду Народних Міністрів - очолив А. Чеховський. До Директорії в кінці березня 1919 р. увійшов, за постановою Трудового Конгресу, Є. Петрушевич, президент Української Національної Ради ЗО УНР, однак фактично участі в роботі Директорії не брав.

Склад Директорії, її місцеперебування мінялися залежно від воєнної обстановки. Після перемоги повстання перебувала в Києві, 5.02.1919 р. залишила його внаслідок більшовицького наступу; вела війну за незалежність України проти більшовиків (1919 р. також проти Польщі та білогвардійців); після виходу з Директорії УНР всіх її членів, крім С. Петлюри, він 13 лютого 1919 р. став головою Директорії УНР і залишився одноосібним главою держави з титулом голови Директорії УНР.