МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛИПКІВСЬКИЙ Василь (1864— 1937) — церковний діяч, фундатор і першоієрарх УАПЦ. Син священика. Закінчив Київську духовну академію (1889), кандидат богослов'я. У 1891 висвячений на священика. Зазнав утисків за українофільство. У 1917 — засновник Братства Воскресіння — згодом Всеукраїнської церковної ради, що скликала Всеукраїнський церковний собор (січень 1918). У 1919 взяв участь у скликанні Другої Всеукраїнської церковної ради (заст. голови). 9 травня за настоятельством Липуівського відбулася перша Служба Божа українською мовою в Миколаївському військовому соборі Києва. З липня 1919 — настоятель Софійського собору. 23 жовтня 1921 обраний митрополитом київським і всієї України. Кілька разів був заарештований. На II Всеукраїнському соборі під тиском ДПУ з Липуівського "знято тягар митрополичого служіння". Згодом розстріляний. Автор низки богослужбових книг, а також "Історії Української Православної церкви" (зберігся 7-й розділ — нарис історії УАПЦ), численних проповідей.

С.Білокінь