МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО - давньоруське удільне князівство, що виникло у середині XII ст. внаслідок феодальної роздробленості Київської Русі. До його складу входили Київщина, Східна Волинь, Переяславщина. З другої половини XII до першої половини XIII ст. перебувало під владою владимиро-суздальських, чернігівських, смоленських і галицько-волинських князів. У 1240 Київське князівство захопила орда Батия. З 1243 — під зверхністю владимиро-суздальських князів. Після входження до складу Великого князівства Литовського (1362) відновило статус удільного з власною князівською династією з роду Гедиміновичів у васальній залежності від великого литовського князя. За правління київського князя Володимира Ольгердовича Київське князівство фактично здобуває державні атрибути і до 1471 репрезентує українську державність. Після позбавлення Володимира Ольгердовича влади (1394) у Київ призначається намісник. У 1442— 1470 Київське князівство тимчасово відновлюється. В 1471 перетворене на воєводство.

Н.Шевченко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P] [C] [T] [У] [Ф] [X] [Ц] [Ч] [Ш] [Щ] [Ю] [Я] [Всі]