МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ІТАЛІЙСЬКІ КОЛОНІЇ У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї — засновані на початку XIII ст. Венецією та Генуєю. В 1261 Генуя допомогла імператорові Михаїлу Палеологу відновити Візантійську імперію, знищену хрестоносцями в 1204. Вдячний імператор надав генуезцям право безмитної торгівлі у всіх портах Чорного моря, пізніше він дарував ті ж привілеї й Венеції. Головною факторією генуезців стала Кафа (нині Феодосія), венеціанців — Судак, а також Тана у гирлі Дону. Генуезці поступово витіснили венеціанців з Криму, заволодівши в 1365 Судаком. Венеція зберегла кілька дрібних портів у Криму і м. Тану. З початком нападів кримських татар (від другої половини XIII ст.) всі італійські колонії перетворилися на справжні фортеці, але продовжували жваво торгувати з українськими землями. В 1454 Кримське ханство визнало свою залежність від Туреччини, а в 1475 турки висадились у Криму. Вони захопили і розграбували Кафу, Судак та інші колонії на південному узбережжі півострова й назавжди покінчили з присутністю італійців на Чорному морі.

М.Котляр