МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГУЦУЛЬЩИНА — історично етнографічна область України, яка охоплює Верховинський, південні частини Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської обл., Путилівський та південну частину Вижницького району Чернівецької обл. та Рахівський район Закарпатської обл. Територія Гуцульщини становить 6,5 тис. кв.км. Найбільші населені пункти: Делятин, Косів, Кути, Вижниця, Ворохта, Яблунів, Рахів, Яремча.

У 1387—1772 Г. перебувала під владою Польщі (частково Туреччини — Молдавії, Угорщини); у 1772—1919 — Австрії та Угорщини; в 1920— 1939 — Польщі, Румунії та Чехословаччини. Після возз'єднання Західної України (1939) та Закарпаття (1945) з УРСР Гуцульщина входить до Української держави. Станом на 15 січня 1979 в етнографічних межах Гуцульщини проживало близько 200 тис. осіб; частка українців становила в середньому 93%.

Л.Ковпак