МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГОЛОД 1921—1923 — соціально-економічне лихо, спричинене неврожаєм, післявоєнною розрухою і розкладковою політикою хлібозаготівель, яку запровадив радянський уряд. На Україну було накладено непомірно важкий продовольчий податок, третину якого (28,5 млн. пудів) вивезли до РСФРР. Додатковим чинником була посуха, що особливо вразила південні степові губернії. У розпалі голоду (весна 1922) в республіці голодувало 3,8 млн. чоловік, або 15% населення, причому в офіційно визнаних голодуючих губерніях — 3,5 млн., або 36% мешканців. Кількість загиблих від голода невідома. Державна допомога голодуючим в Україні була організована лише у 1922 (до того часу вона надавалася лише РСФРР).

О.Мовчан