МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВОЄВОДСТВО — адміністративно-територіальна структура в Україні у XV—XVIII ст. Поділ на воєводства був запозичений із Польщі. Першими відомими воєводствами на українських землях у складі Польської корони були Руське (в Галичині) і Подільське. Згодом із Руського воєводства було виокремлене Белзьке. На українських землях у складі Великого князівства Литовського у 1471 було створено Київське, а в 1566 — Волинське і Брацлавське воєводство. У складі польсько-литовської Речі Посполитої у 1635 було утворене Чернігівське воєводство.

Управляли воєводствами воєводи, які обіймали адміністративну та військову владу, були членами королівського сенату і головували на місцевих сеймиках, хоча їхні повноваження відчутно обмежувалися місцевою шляхтою. Більшою, ніж інші воєводи, вагомістю своїх повноважень визначався київський воєвода. Після першого поділу Польщі (1772) території Руського (без Холмської землі), Белзького та західних регіонів Волинського і Подільського воєводства увійшли до складу Австрії. Управління краєм (відтоді Східною Галичиною) здійснювала створена у 1774 галицька придворна канцелярія, якій на місцях підпорядковувалися губернські управління. Київське, Волинське, Брацлавське й Подільське В. збереглися до початку 90-х років XVIII ст., коли із включенням до складу Росії були замінені Ізяславською і Брацлавською губерніями та Київським намісництвом.

А.Гурбик